Рішення № 115731405, 18.12.2023, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1360/23

Провадження № 2/550/312/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Хоменка Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання Лисенко Р.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хворост Дарія Михайлівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Хворост Д.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис №27855 яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Українські фінансові операції», якому ТОВ «Фінансова компанія «Верона» на підставі договору факторингу №1-31/08-В від 31.08.2020 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №1374842 від 30.05.2019 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_1 . Запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Українські фінансові операції», стягнути з ОСОБА_1 за період з 30.08.2020 року по 28.04.2021 року включно, суму у розмірі: 2000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1102,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 13083,00 грн. заборгованість за нарахованою пенею; за вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача; загальна заборгованість становить 16585,00 грн. Даний виконавчий напис пред`явлено до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., та 29.07.2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66309119.

Позивач вважає, що виконавчий напис №27855 від 05.05.2021 року було вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а саме: під час вчинення напису приватний нотаріус не переконався у відсутності безспірної заборгованості та той факт, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості, а відтак приватний нотаріус не мав право вчиняти виконавчий напис.

Посилаючись на ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 3.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №27855 від 05.05.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за кредитним договором №1374842 від 30.05.2019 року в розмірі 16585,00 грн., стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

10.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Судове засідання проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи в суді.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача просив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, у встановлений ухвалою суду строк, відзиву на позовну заяву не подав, надав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи був повідомлений належним чином, пояснень щодо позову від нього не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №27855 про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №1374842 від 30.05.2019 року, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Верона», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, є ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості в розмірі 16585,00 грн. яка складається з: 2000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1102,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 13083,00 грн. заборгованість за нарахованою пенею; за вчинення виконавчого напису нотаріусом, стягнуто плати із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.08.2020 року по 28.04.2021 року (а.с.20).

29.07.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. на підставі виконавчого напису №27855 від 05.05.2021 року відкрито виконавче провадження №66309119 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» невиплачені в строк грошові кошти в розмірі 16585,00 грн.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного:

У статях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Так, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), який містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 2 цього Переліку передбачено стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.4 п. 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Також, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.15,16,18 ЦК України, ст. 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір, було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення Переліку документів новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Таким чином, зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмолено у задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Таким чином, на сьогодні редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Однак, незважаючи на те, що судовим рішенням були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.

Судом встановлено, що спірний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 05.05.2021 року, тобто після набрання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 законної сили, а отже на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та не чинним.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, тому стягнення не могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису.

В даному випадку, доказів того, що між сторонами було укладено кредитний договір та який було посвідчено нотаріально, суду не надано, що унеможливлює стягнення у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, вчинив виконавчий напис без дотримання умов його вчинення в частині подання стягувачем документів на підтвердження безспірності розміру заборгованості боржника, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки порушення процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також відсутність ознак безспірності у кредитних правовідносинах сторін є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із чим позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3, ч.4, ч.5, ч.6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідач надав суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, так як в даному випадку заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірним, а тому просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором №85 про надання правової допомоги від 25.10.2023 року, детальним описом робіт (наданих послуг), актом приймання-передачі наданої правової допомоги №1 до договору про надання правової допомоги №85 від 25.10.2023 року та квитанцією від 01.11.2023 року про прийняття адвокатом Хворост Д.М. від ОСОБА_1 гонорару в сумі 8200,00 грн. за надання правової допомоги.

Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18 зазначив, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного суд вважає, що заявлена представником позивача сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8200,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаних робіт(категорія справи відноситься до типових із напрацьованою судовою практикою), часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1073,60 грн. за подання позовної заяви до суду.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82, 89, 133, 141, 247, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хворост Дарія Михайлівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №27855 від 05.05.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», заборгованості в розмірі 16585 гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь держави судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», юридична адреса: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, інше приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області, адреса місцезнаходження: м. Кременчук, вул. Троїцька, буд. 89 А, Полтавська область.

Суддя Д.Є. Хоменко