Рішення № 115729515, 22.11.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1034/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю, Сокальської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання недійсною відмови від спадкування та скасування свідоцтва про право на спадщину,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з даним позовом та просить визнати незаконною його заяву про відмову від спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , посвідчену державним нотаріусом 20.06.1997р. та визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачці ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 .

Свої вимоги мотивує наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 та його спадкоємцями буди його син позивач ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 та дружина відповідачка ОСОБА_2 .

На день смерті ОСОБА_3 з ним проживали позивач та відповідачка.

Заповіту ОСОБА_3 не укладав, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном, так як були зареєстровані зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не подали до нотаріуса заяв про відмову від прийняття спадщини в межах строку для подання заяви про прийняття спадщини.

20.06.1997р. відповідачці видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1 , однак право власності за нею на вказане нерухоме майно не зареєстровано.

Позивач проживає у вказаному будинку, несе витрати по його утриманню і благоустрою прибудинкової території. Протягом останнього року відповідачка ініціювала конфлікти, в яких заявляла, що дане житло належить виключно їй, погрожувала вигнати його з сім`єю з будинку, викликала поліцію з надуманих приводів.

24.02.2023р. позивачу стало відомо про існування заяви, складеної 20.06.1997р. та посвідченої державним нотаріусом, відповідно до якої він та його сестра ОСОБА_4 не претендують на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

Позивач заперечив таку відмову від прийняття спадщини та зазначив, що не міг відмовитися від спадкування, оскільки минув шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини та він вступив у фактичне володіння спадковим майном.

З огляду на зазначене, вважає оскаржувану заяву нікчемною, оскільки вона суперечить закону, а тому і свідоцтво про право на спадщину на ім`я відповідачки є недійсним.

Ухвалою суду від 15.06.2023р. Сокальську державну нотаріальну контору Львівської області залучено до участі у справі як третю особу.

Позивач та його представник адвокат Матвійчук Г.М. в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Чернявський Р.І. в судовому засіданні позову не визнали.

Представник відповідачки подав відзив, у якому на заперечення позовних вимог зазначив, що ст.553 ЦК УРСР не передбачала права позивача на скасування його заяви про відмову від прийняття спадщини. З огляду на зазначене не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Також, вказав на недобросовісність позивача, оскільки він висловився, що не буде реалізовувати своє право на оспорення як в заяві про відмову від прийняття спадщини, так і своєю поведінкою (не оскаржував заяву та свідоцтво протягом двадцяти семи років).

Стороною відповідача також подано заяву про застосування позовної давності до даних правовідносин, оскільки оскаржувані заява про відмову від прийняття спадщини та свідоцтво про право на спадщину складені і посвідчені 20.06.1997р.

В свою чергу, позивач повинен знати стан своїх майнових прав.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якому вважає заперечення представника відповідача безпідставними, оскільки заява від імені позивача складено поза межами шестимісячного строку, встановленого діючим на той час законодавством. Також, позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті батька, оскільки проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини не обмежено строком.

Оскільки відносини між сторонами були добрими, вони досягли згоди щодо порядку користування спадковим житловим будинком, то позивач користувався ним понад двадцять років, ніс витрати на його утримання та покращення та не підозрював, що не являється його співвласником, оскільки всі правовстановлюючі документи були у відповідачки.

Після погіршення відносин між ними позивач просив у відповідачки надати йому правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно, на що вона відмовила.

Після цього він звернувся за правовою допомогою та 24.02.2023р. Львівським держаним нотаріальним архівом на запит адвоката надано довідку про успадкування відповідачкою одноособово житлового будинку з копією оскаржуваної зави про відмову від прийняття спадщини.

Вважає, що позовна давність не пропущена, оскільки про існування оскаржуваних заяви про відмову від прийняття спадщини та свідоцтво про право на спадщину позивачу стало відомо лише 24.02.2023р.

Представник третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори Львівської області подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, щодо вирішення спору покликався на розсуд суду.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено з свідоцтва про народження, свідоцтва про смерть.

З договору від 16.06.1981р. встановлено, що ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 .

З довідки Комунального підприємства Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» №34 від 05.01.2023р. та Інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно, сформованої 10.03.2023р. встановлено, що реєстрація права власності за відповідачкою ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.06.1997р., не здійснювалася.

20.06.1997р. відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Сокальської Державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 на спадкове майно житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та ощадні книжки у відділенні Ощадбанку.

Відповідно до заяви від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 20.06.1997р., останні не претендують на спадкове майно після смерті їх батька ОСОБА_3 та не будуть звертатися до суду із заявою про продовження строку прийняття спадщини.

20.06.1997р. державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 , зокрема житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , є його дружина відповідачка ОСОБА_2

24.02.2023р. Львівським державним нотаріальним архівом позивачу ОСОБА_1 надано відповідь та копію заяви від 20.06.1997р. індекс ІІ-7-157, яка знаходиться в спадковій справі №309/97, заведеній Сокальською державною нотаріальною конторою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.553 ЦК УРСР, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись

від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Статтею 549 ЦК Української РСР (1963р.) регламентовано, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у володіння або управління спадковим майном.

Згідно з положеннями статті 380 ЦК житловий будинок як об`єкт права власності - це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 був зареєстрований і проживав у спадковому житловому будинку, тобто використовував його згідно з його призначенням, як на час відкриття спадщини, так і на даний час, не подав заяви про відмову від прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Тому з врахуванням положень ст.549 ЦК Української РСР (чинної на момент смерті спадкодавця), він є таким що прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 .

Оскільки сестра позивача (дочка спадкодавця) ОСОБА_4 не вчинила жодних дій, які свідчать про прийняття спадщини, то вона є такою, що відмовилася від спадщини.

Тому, позивач успадкував 1/2 частину спадкового житлового будинку після смерті батька так само як і його мати відповідачка ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.12 ЦК Української РСР, ніхто не може бути обмежений у правоздатності або дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або дієздатності, недійсні.

Спадкоємець, який спадкує майно, яке вже успадковане іншим спадкоємцем, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно цієї особи.

Законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено нікчемності відмови позивача від спадкування. Поряд з цим, така відмова останнього є очевидно незаконною і такою, що обмежує його права на спадкування, а тому не може залишатися поза реакцією.

Відповідно до ст.12 ЦК Української РСР, ніхто не може бути обмежений у правоздатності або дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або дієздатності, недійсні.

Таким чином, оскаржувана відмова позивача від прийняття спадщини є незаконною та такою, що позбавляє його права на спадкове майно, яке він успадкував.

Оскільки Цивільним кодексом Української РСР, чинним на час виникнення спірних правовідносин, не регламентовано нікчемності правочину, суд дійшов висновку про визнання такої відмови від спадкування недійсною.

Позивач успадкував частку спірного житлового будинку після смерті ОСОБА_3 , відмова позивача від спадкування вчинена поза межами чинного на той час строку для надання такої відмови, а тому видача свідоцтва про право на спадщину на весь будинок в цілому на користь лише відповідачки порушує його права як спадкоємця на це майно і таке свідоцтво підлягає визнанню недійсним в 1/2 частині, оскільки у відповідачки є право на спадкування лише половини житлового будинку після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Наведеною нормою не визначено обов`язку спадкоємця отримати свідоцтво про право на спадщину, який прийняв цю спадщину. Тому, право позивача, який прийняв спадщину, отримати свідоцтво про право на спадщину може бути реалізовану і на даний час та покликання представника відповідача з цього приводу є неспроможними.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до даних правовідносин.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.71 ЦК Української РСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст.74 ЦК Української РСР, вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Статтею 80 ЦК Української РСР регламентовано, що наслідки закінчення строку позовної давності. Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Судом встановлено, що позивач безперешкодно користувався спірним житловим будинком для свого проживання та обставин, які б викликали в нього підозру спадкування всього майна лише відповідачкою не існувало.

Лише після конфліктів з матір`ю щодо користування цим житлом та наголошування останньої, що цей будинок належить їй одноосібно, в нього виникли підстави перевірити чи порушено його право на спадкове майно.

З наявних в справі доказів вбачається, що з відповіді Львівського держаного нотаріального архіву від 24.02.2023р. позивачу стало відомо про те, що відповідачка отримала свідоцтво про праву на спадщину на спірний житловий будинок в цілому. Таким чином, в позивача виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо спадкового майна з моменту отримання відомостей про спадкування майна відповідачкою одноособово, а тому позовна давність не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивачем зазначено наступні судові витрати: 3000грн. підготовка позову, 1500грн. підготовка заяви про забезпечення позову, 1100грн. судовий збір за подання позовної заяви, 1100грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Представництво інтересів позивача адвокатом Матвійчук Г.М. підтверджується ордером від 14.03.2023р., виданого на підставі договору №667/01/23 від 04.01.2023р. та згідно квитанції від 03.03.2023р., позивачем сплачено за правову допомогу 6700грн.

Так, відповідно до квитанції від 03.03.2023р., позивачем сплачено 1073,60грн. судового збору, а не 1100грн.

Окрім того, оскільки позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину задоволено частково, то з відповідача підлягає стягненню 805,20грн. судового збору.

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено, а тому судовий збір за подання такої відшкодуванню позивачу не підлягає.

Суд визнає пропорційними витрати на правову допомогу в розмірі 3000грн. за підготовку позовної заяви та 1500грн. за підготовку заяви про забезпечення позову, а тому такі слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

До очікуваних витрат позивачем також віднесено: 2000грн. участь у двох судових засіданнях, 3000грн. підготовка відповіді на відзив.

Оскільки представник позивача приймала участь лише в одному судовому засіданні, то позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 1000грн.

3000грн. витрат на підготовку відповіді на відзив та заяву про застосування позовної давності суд визнає підставними та пропорційними обставинам та складності справи.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, розмір витрат на правову допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 6375грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною заяву ОСОБА_1 про відмову від спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , посвідчену 20.06.1997р. державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Хома В.О. та зареєстрвоану в реєстрі за №2-1371.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20.06.1997р. Сокальською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_3 на спадкове майно 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 20.06.1997р. Сокальською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_3 на спадкове майно 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 805 (вісімсот п`ять)грн. 20коп. судового збору та 6375 (шість тисяч триста сімдесят п`ять)грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Сокальська державна нотаріальна контора Львівської області, ЄДРПОУ:02899536, місцезнаходження: вул.Тартаківська,7а, м.Сокаль, Львівська область.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2023р.

Головуючий: М. Я. Адамович