Рішення № 115728336, 08.11.2023, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/2423/23

Провадження № 2/739/371/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Кочура О.О.,

за участі: секретаря Головня І.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позвача - адвокатом Марусом Ігорем Єгоровичем до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Маруса І.Є. звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання за ним права власності в порядку спадкування на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилась спадщина, яку прийняла належним чином, тобто фактичним вступом в управління та володіння спадковим майном донька померлої ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яку позивач прийняв належним чином, тобто подачею до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що передбачено ч.1 ст. 1269 ЦК України. До спадкового майна померлої увійшло право на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до довідки Новгород-Сіверської міської ради, виданої на підставі погосподарської книги, належав бабусі позивача - ОСОБА_2 , та який успадкувала матір позивача. Після того, як позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини, йому було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на інше спадкове майно, а стосовно будинку, було повідомлено про неможливість оформлення у нотаріальний спосіб у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ щодо належності цього майна спадкодавцеві.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з`явились, при цьому від останнього до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в якій представник зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача Новгород-Сіверської міської ради Петренко І.М. також у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, в якій зазначив, що позов визнають в повному обсязі та не заперечують щодо його задоволення. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, та вирішуючи питання щодо наявності законних підстав для визнання позову відповідачем та, відповідно, для його задоволення, у зв`язку з цим, суд враховує наступне.

Як встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Печенюги Новгород-Сіверського району Чернігівської області померла ОСОБА_2 (а.с.7).

Згідно копії виписки із погосподарської книги №1 Печенюгівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на 1991-1995 р.р. та відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , власником домоволодіння, розташованого з адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . Земельна ділянка становить 0,35 га. (а.с.19). Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок літера «А1-1», 1978 року забудови, веранда літера «а-1», сарай літера «Б», погріб літера «В», ринкова вартість даного житлового будинку та надвірних будівель становить 10 000 грн. 00 коп. (а.с.16-18,21-22). Водночас право власності на вказаний житловий будинок та господарські будівлі у порядку, передбаченому законодавством, чинним на день смерті ОСОБА_2 нею зареєстроване не було.

Згідно ч.3, ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 рокуправа на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

До набрання чинності вказаним законом, державну реєстрацію права власності на житлові будинки та споруди регулював ряд нормативних актів, зокрема такі, як «Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31 січня 1966 року, що втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР», затверджена наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих», затверджена наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та інші.

За змістом пункту 62Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСРпідтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Отже, записи у погосподарських книгах, у період дії вказаних нормативно-правових актів, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином випискою із по господарської книги №1 Печенюгівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області підтверджується право приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок, збудований у 1978 році, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії довідки Печенюгівської сільської ради №392, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті постійно проживала в АДРЕСА_1 . З нею проживали: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 онук, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка (а.с.28).

Родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як мати та донька, підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 , виданого повторно 26.02.1962 року, та копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.10,11-13).

Згідно копії повідомлення Державного нотаріального архіву Чернігівської області, спадкова справа до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , Новгород-Сіверською районною державною нотаріальною конторою не заводилась. Перевірка проведена по алфавітній книзі обліку спадкових справ Новгород-Сіверської районної державної нотаріальної контори за період з вересня 1997 року по грудень 1998 року (а.с.15). Отже, після смерті ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР, її спадщина до складу якої входить також право власності на вказаний вище житловий будинок, з моменту її відкриття перейшла до її доньки ОСОБА_3 . При цьому інші спадкоємці відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Новгород-Сіверський, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області померла ОСОБА_3 (а.с.8). Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с. 9).

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Згідно копії повідомлення приватного нотаріуса Новгород-Сіверського районного нотаріального округу Шик А.Л. №548 від 19.10.2023 року, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 11/2014 за заявою ОСОБА_1 - сина померлої. Інших спадкоємців по справі немає. В свою чергу ОСОБА_3 прийняла, але не оформила, спадщину після своєї матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спільного проживання (а.с.23). Позивач належним чином прийняв спадщину своєї матері ОСОБА_3 , при цьому інших спадкоємців немає, що також підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.14).

Отже, після смерті ОСОБА_3 , її спадщина до складу якої входить також право власності на вказаний вище житловий будинок, успадкований нею після смерті матері ОСОБА_2 з моменту її відкриття перейшла до єдиного спадкоємця за законом, тобто до позивача. Проте позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину на вказаний житловий будинок, оскільки відсутні документи, які посвідчували право власності спадкодавця на вказане майно (а.с.23).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. За таких обставин, враховуючи, що позивач набув право власності на житловий будинок, який належав його бабі ОСОБА_2 і після смерті останньої був успадкований її донькою ОСОБА_3 (матір`ю позивача), а потім і самим позивачем, однак це право не визнається через відсутність на будинок правовстановлюючих документів, суд вважає за необхідне захистити майнові права позивача, визнавши за ним у порядку спадкування за законом право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно позов підлягає задоволенню. Стосовно господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , суд враховує, що вони призначені для обслуговування вказаного вище житлового будинку, розташованого за цією ж адресою.

Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки господарські будівлі є приналежностями головної речі житлового будинку, то визнання права власності на нього є визнанням права власності на відповідні господарські будівлі, тому окреме визнання права власності на такі будівлі законодавством не вимагається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 186, 392, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст.76-81, 83, 200, 206, 247, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , поданий представником позвача - адвокатом Марусом Ігорем Єгоровичем до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право приватної власності, у порядку спадкування за законом, на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами відповідно до технічного паспорту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.О.Кочура