Рішення № 115723988, 15.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 рокуСправа №160/28421/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

31.10.2023 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з вимогами:

- визнати протиправними дії Головних управлінь Пенсійного фонду в Дніпропетровській, Сумській областей та м. Києва щодо відмови мені, ОСОБА_1 , у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яка оформлена рішенням про відмову у призначенні пенсії № 047250016101 від 13.01.2023р. та від 07.08.2023р., та визнати протиправним і незаконним Рішення № 8 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , прийнятого 14.03.2023р. Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; визнати право ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», на підставі пункту «а»статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»в діючої редакції від 09.12.2012р. з дати виникнення права на цю пенсію;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити і виплачувати ОСОБА_1 , пенсію на пільгових умовах, згідно п. «а»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати виникнення права на цю пенсію та виплатити заборгованість, що утворилася з дати виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «а»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»періоди її роботи з 10.09.1996р. по 30.09.1996р.; з 01.03.1997р. по 31.03.1997р.; з 01.09.1997р. по 30.10.1997р.; з 01.06.1998р. по 30.06.1998р.; з 01.10.1998р. по 30.06.1999р., з 01.11.1999р. по 30.03.2000р.; з 01.05.2000р. по 31.07.2000р., з 01.03.2001р. по 30.03.2001р., з 01.05.2001р. по 22.05.2001р., з 23.05.2001р. по 18.12.2005р., з 01.10.2007р. по 31.10.2007р.; з 01.01.2009 по 31.05.2009р., з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010 по 30.04.2010р.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямизазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що досягнувши віку 45 років та маючи загальний страховий стаж 30 років, в тому числі стаж роботи за Списком № 1 -13 років 08 місяців 13 днів вона 01 січня 2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХІІв редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. за№ 213-VIIІ. Проте, відповідно до екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області області рішенням за № 047250016101 від 13 січня 2023 року відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вказало, що позивач не має пільгового стажу та до пільгового стажу не зараховані періоди роботи, оскільки відсутні довідки, що підтверджують пільговий стаж роботи. За таких обаствин, після досягнення 50 річного віку відповідач може призначити пенсію на пільгових умовах за списком №1. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що перевагу у спірних правовідносинах слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливим для позивача, а саме - така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, виходячи з принципу правої визначеності, як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. На думку позивача, таке застосування судом вказаних вище норм права усуває колізію в їх застосуванні у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 року відкрито провадження у справі №160/28421/23, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі як відповідача-3 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідача-4 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-5 Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області,

Цією ж ухвалою відповідачам надано п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

19.11.2023 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV постанови №25-1 після реєстрації заяви позивача яка була подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначений структурний підрозділ органу- Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області , тобто вирішення питання призначення пенсії здійснюється управлінням на підставі наданих заявником документів, а також матеріалів наявних в базах даних уповноваженого органу Пенсійного фонду України. Позивачу було відмовлено в призначені пенсії на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з недостатністю пільгового стажу. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на другу заяву про призначення пенсії на пільгових умовах прийнято рішення від 27.07.2023 про відмову в призначені пенсії на пільгових умовах за списком №1. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 10.09.1996 по 20.05.2001 згідно довідки від 31.01.2012 №2683 та з 23.05.2001 по 24.05.2010 згідно довідки від 14.09.2011 №201/15, оскільки підприємство ліквідоване та відсутні підтверджуючи документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови КМУ від 01 серпня 1992 року №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці»

22.11.2023 року засобами поштового зв`язку від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах, є досягнення особою відповідного пенсійного віку, та наявності відповідного пільгового стажу. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до наданих до заяви документів враховано пільговий стаж за списком №1 за рішенням комісії №8 від 14.03.2023 який складає 6 років з місяці 6 днів. Оскільки позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії ще не було досягнуто 50-ти річного віку, а пільгового стажу на момент звернення не вистачає для призначення пільгової пенсії у 45 річному віці, отже відмова у призначенні пенсії є обґрунтованою та не підлягає скасуванню. Наведені обставини, на думку позивача, слугують підставою для відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву проти позову не було надано. З клопотаннями, заявами, поясненнями відповідачі до суду не звертались.

27.11.2023 року засобами поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив в якій підтримала свої позовні вимоги.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства Україниза правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6ст.12 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей цьогоКодексусправами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05 січня 2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХІІв редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. за№ 213-VIIІ.

Заяву ОСОБА_1 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області 13.01.2023 року та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 047250016101, про що позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2023р. № 0400-010223-8/7166.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.01.2023р. № 047250016101 вмотивоване наступним:

«Відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах

ОСОБА_1

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 05.01.2023.

Пенсійний вік визначений пунктом 1 частини другоїстатті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(Список № 1) становить 50 років.

Вік заявниці 48 років 11 місяців 27 днів.

Необхідний страховий стаж пунктом 1 частини другоїстатті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(Список № 1) становить 20 років.

Страховий стаж особи становить 30 років 0 місяців 0 днів, з них на работах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ становить 0 років 0 місяців 0 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, визначений пунктом 1 частини другоїстатті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(Список №1) становить 7 років 6 місяців.

Пільговий стаж особи становить становить 0 років 0 місяців 0 днів..

за доданими документами до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.

Прийнято рішення в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовити, оскільки відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(Список № 1) заявниця не досягла відповідного пенсійного віку 50 років.»

Позивач після відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, неодноразово зверталась з заявами про призначення пенсії на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем своєї реєстрації, та відповідно до екстериторіальності її заяви від 20.01.2023, 17.03.2023, 31.07.2023 були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення обгрунтовані не досягненням позивачем пенсійного віку та відсутністю у позивача пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1.

Крім того, рішенням № 8 від 14.03.2023 р. про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , прийняте Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зараховано до пільгового стажу періодіи роботи позивача з 10.09.1996р. по 30.09.1996р. ; з 01.03.1997р. по 31.03.1997р.; з 01.09.1997р. по 30.10.1997р.; з 01.06.1998р. по 30.06.1998р.; з 01.10.1998р. по 30.06.1999р., з 01.11.1999р. по 30.03.2000р.; з 01.05.2000р. по 31.07.2000р., з 01.03.2001р. по 30.03.2001р., з 01.05.2001р. по 22.05.2001р., з 23.05.2001р. по 18.12.2005р., з 01.10.2007р. по 31.10.2007р.; з 01.01.2009 по 31.05.2009р., з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010 по 30.04.2010р.

Не погоджуючись з відомовою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, та не зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За правилами частини 1статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Частиною першоюстатті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року(далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується наКонституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цьогозакону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України булоухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнивЗакон № 1058-ІVрозділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другоїстатті 114на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першоїстатті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідні положення містить істаття 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».

За приписамистатті 12 Закону № 1788-XIIправо на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а`статті 13 Закону № 1788-XIIв редакції, чинній до внесення змінЗаконом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а`статті 13 Закону № 1788-ХІІвік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII(пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеногоРішеннязастосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону№ 1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зіст. 6 КАС Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року в справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписівст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії.

При прийнятті рішення суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, висновки якої є обов`язковими для застосування судом у цій справі.

Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положенняЗакону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносинЗакон № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених врішенніКСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормамиЗакону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, таЗаконом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбаченуКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а неЗакону № 1058-ІV.

Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 30 років, у тому числі на роботах за списком № 1 - 13 років 08 місяців 13 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другоїстатті 114 Закону № 1058-ІV, та недостатність пільгового стажу за списком №1 є протиправною.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення`визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю Українитакож визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить іПостанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 рокузатверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (даліПорядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Позивачем до матеріалів справи надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 04.07.1991р.

Крім наявних записів у трудовій книжці позивачем на підтвердження наявного пільгового стажу надано довідку про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 2683 від 31.01.2012р. Публічного акціонерного виробництва «Нікопольський Південнотрубний завод», видану в тому, що ОСОБА_1 дійсно працювала за наступними професіями/посадами:

за період з 10.09.1996р. ( наказ. № 1896 від 08.12.1994р.) по 22.05.2001р. ( наказ № 744 від 10.12.1999р.) виконувала роботу на металургійному заводі у трубнопрокатному цеху №1: за професією опаратор поста управління стану горячого прокату труб, що передбачено Списком № 1 розділ 3 підрозділ 4 підрозділ пункт аПостанови КМУ № 162 від 11.03.1994р.;

Довідка видана на підставі особистої картки, штатного розпису, розрахункових відомостей про зарплату, результатів атестації наказ №1896 від 08.12.1994р, наказ № 744 від 10.12.1999р.

Окрім наведеної довідки позивачем було надано ще одну довідку про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 201/15 від 14.09.2011 виданої Закритим акціонерним товариством «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ`відповідно до якої підтвердженого, що ОСОБА_1 дійсно працювала на Нікопольсьму заводі стальних труб «ЮТІСТ» в трубнопрокатному цеху з повним робочем днем.

Довідка видана на підставі особистої картки, штатного розпису, технології виробництва, контрольних табелів, результатів атестації наказ №4/1 від 10.01.2001р, наказ № 203 від 19.12.2005р

Надані до матеріалів справи довідки кореспондуються з даними, що є в трудовій книжці позивача, та містять уточнюючі відомості, тобто складені у відповідності до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637.

При цьому суд наголошує на тому, що трудова книжка позивача містить всі записи щодо спірних періодів роботи.

Уточнюючі довідки необхідні лише при відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, а трудова книжка Позивача містить всі необхідні записи щодо періодів та характеру роботи.

Тому відмова відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, відповідача-3 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідача-4 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-5 Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за списком №1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала необхідний страховий стаж роботи, у тому числі на роботах за списком № 1, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другоїстатті 114 Закону № 1058-ІV, та не зарахуванні всього пільгового стажу відповідно до трудової книжки та уточнюючих довідок наданих позивачем, є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з дати виникнення права на цю пенсію та виплатити заборгованість, що утворилась з дати виникнення права, суд зазначає наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затвердженепостановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2тазареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодовирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1статті 5 КАС Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2статті 5 КАС Українизахист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справіЧахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Також суд для найбільш ефективного захисту порушеного права особи може вийти за межі позовних вимог. Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах буде скасування рішення № 047250016101 від 13.01.2023 року, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, рішення № 047250016101 від 27.01.2023 року, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, від 24.03.2023 р. №047250016101, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, від 07.08.2023 №047250016101, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, що позивач досягла пенсійного віку45 років, що є достатнім для призначення пенсії за списком №1 на умовах пункту «а`статті 13 Закону №1788-XII, в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом 213-VІІ та має необхідний страховий та пільговий стаж.

Пунктом 4.10 Постанови правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005р. (зі змінами) встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Тобто, за приписами п.4.10 Постанови правління ПФУ №22-1 визначено, що електронна пенсійна справа повертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з метою подальшого взяття такої особи на пенсійний облік та виплати їй пенсії.

За викладеного, суд приходить до висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (в розпорядженні якого перебуває як паперова так і електронна відмовна пенсійна справа позивача) має як обов`язок, так і фізичну можливість виконати зобов`язальну частину судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи.

Згідно із частинами 1, 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.2,9,72-74,77,241-246,250,260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, відповідача-3 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідача-4 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-5 Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнанняпротиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення № 047250016101 від 13.01.2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, рішення № 047250016101 від 27.01.2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, від 24.03.2023 р. №047250016101, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішення №047250016101 від 07.08.2023, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, визнати протиправним та скасувати рішення № 8 від 14.03.2023 р. про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , прийняте Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови до зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача.

Зобов`язати відповідача-1: Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області зарахувати до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за списком №1 періводи роботи ОСОБА_1 з 10.09.1996р. по 30.09.1996р. ; з 01.03.1997р. по 31.03.1997р.; з 01.09.1997р. по 30.10.1997р.; з 01.06.1998р. по 30.06.1998р.; з 01.10.1998р. по 30.06.1999р., з 01.11.1999р. по 30.03.2000р.; з 01.05.2000р. по 31.07.2000р., з 01.03.2001р. по 30.03.2001р., з 01.05.2001р. по 22.05.2001р., з 23.05.2001р. по 18.12.2005р., з 01.10.2007р. по 31.10.2007р.; з 01.01.2009 по 31.05.2009р., з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010 по 30.04.2010р.

Зобов`язати відповідача-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, що позивач досягла пенсійного віку 45 років, що є достатнім для призначення пенсії за Списком №1 на умовах пункту «а`статті 13 Закону №1788-XII, в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом 213-VІІ та має необхідний страховий та пільговий стаж.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 214,72грн. (двісті чотирнадцять гривень 72 копійки).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 214,72грн. (двісті чотирнадцять гривень 72 копійки).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 214,72грн. (двісті чотирнадцять гривень 72 копійки).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 214,72грн. (двісті чотирнадцять гривень 72 копійки).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 214,72грн. (двісті чотирнадцять гривень 72 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук