Рішення № 115717057, 15.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27831/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Хом`якової В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ"

до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про визнання протиправною та скасування постанови, зупинення дії постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернулось до суду з позовом до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бурлака Владислава Романовича від 05.10.2023 про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800 грн. у виконавчому провадженні ВП № 72617937; зупинити дію постанови від 05.10.2023 про стягнення виконавчого збору в розмірі 26 800 грн. у виконавчому провадженні ВП № 72617937 на час розгляду справи; стягнути судові витрати у вигляді судового збору 2684,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що старшим державним виконавцем Суворовського відділу ДВС у м. Одесі 25.08.2023 було відкрито виконавче провадження про виконання виконавчого листа № 522/2491/22-Е від 21.02.2023, яким зобов`язано повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.05.2021 з урахуванням висновків суду. Рішення суду у справі №522/2491/22-е було виконано позивачем добровільно 27.04.2023 (дата вручення листа), що підтверджується супровідним листом за вих. №416 від 18.04.2023 про направлення ОСОБА_1 відповідей на звернення, в тому числі на звернення від 21.05.2021, про це повідомлено відповідача листом від 30.08.2023. Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.17 частини першої статті 39 цього Закону.

Ухвалою від 17.10.2023 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 27.10.2023.

24.10.2023 представником АТ "Одесагаз" були надані копії повторних відповідей на звернення ОСОБА_1 від 21.05.2023, від 25.08.2021, 17.11.2021, 12.01.2022 з доказами їх відправлення.

У зв`язку з неприбуттям представників сторін у судове засідання розгляд справи відкладено.

27.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, зазначає, що на примусовому виконанні у Суворовському відділі ДВС у м. Одесі знаходиться виконавче провадження ВП № 72617937 з примусового виконання виконавчого листа № 522/2491/22-Е виданого 21.02.2023 Приморським районним судом м. Одеса про "зобов`язання Акціонерне товариство "Одесагаз" повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21 травня 2021 року з урахуванням висновків суду".

Отже, щоб вважати вимоги виконавчого документа виконаними мають бути виконані наступні критерії, про які зазначено в виконавчому документі:

-повторний розгляд звернення ОСОБА_1 від 21 травня 2021 року:

-при розгляді звернення ОСОБА_1 від 21 травня 2021 року мають бути ураховані висновки Приморського районного суду м. Одеса у справі № 522/2491/22-Е від 14.11.2022.

Відносно першого критерію, акціонерне товариство "Одесагаз" розглянуло повторно звернення, відповідь була надана, але зазначена відповідь не відповідає критерію "урахування висновків Приморського районного суду м. Одеса у справі № 522/2491/22-Е від 14.11.2022 року"

У рішенні Приморського районного суду м. Одеса у справі № 522/2491/22-Е від 14.11.2022 вказано : "позивач 21.05.2021 звернувся до відповідача із заявою про коригування нарахувань та просив повідомити наскільки правомірні дані про об`єм (обсяг) спожитого ним природного газу, визначені працівниками АТ "Одесагаз" за підсумками розрахункових періодів: у жовтні 2020 року (збільшено на 50,15 куб. м.) та у квітні 2021 року (збільшено на 63,75 куб. м.), а також провести їх коригування для подальшого здійснення комерційних розрахунків. Проте, листом № 3587/20 від 02.07.2021 відповідач повідомив ОСОБА 1 , що взаємовідносини між споживачами і газорозподільним підприємством АТ "Одесагаз" (оператором ГРМ), в частині розподілу природного газу на об`єкт споживача, регулюються Кодексом газорозподільних систем, затверджених Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015. Також повідомлено показання лічильника, які були надані до організації у встановлений Кодексом ГРС термін (з 01 по 05 число місяця) з січня 2021 року по червень 2021 року за особистим рахунком № НОМЕР_1 . Крім того, повідомлено, що згідно вимог чинного законодавства Оператор ГРМ АТ "Одесагаз" в установленому законодавством порядку здійснює передачу інформації про загальний об`єм розподіленого природного газу за відповідний період Оператору ГТС, для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі газопостачальним організаціям. Додатково повідомлено, що усі взаєморозрахунки за фактично спожитий природний газ із споживачами, а також питання щодо фінансового стану споживача входять до компетенції постачальної організації. Водночас з даної відповіді відповідача від 02.07.2021 слідує, що відповідач не надав в повному обсязі відповіді на порушені в ньому питання."

Відповідач стверджує, що відповідь боржника від 18.04.2023 не відповідає зазначеним критеріям з огляду на те, що у відповіді на заяву від 21 травня 2021 року відсутні данні про перевірку фактів, викладених в заяві. Відповідь на заяву від 21 травня 2021 року за своєю суттю є рішенням про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), яке має доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Зазначене все відсутнє в відповіді від 18.04.2023. Сама відповідь містить лише стандартні посилання на факти, які були відомі і при винесенні Приморським районним судом м. Одеса у справі № 522/2491/22-Е. У зв`язку із зазначеним, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також відповідач заявив клопотання про залучення в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 , яке мотивоване тим, що він є стягувачем за виконавчим провадженням і рішення суду вплине на його права та обов`язки.

27.10.2023 відповідач заявив клопотання про залучення в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , яке мотивоване тим, що він є стягувачем за виконавчим провадженням і рішення суду вплине на його права та обов`язки. Крім того, відповідач заявив клопотання про витребування у Приморського районного суду м. Одеса матеріали судової справи № 522/2491/22, з посиланням на те, що в матеріалах справи є звернення ОСОБА_1 від 21.05.2021, яке суд зобов`язав розглянути.

Ухвалою суду від 13.11.2023 залишено без задоволення клопотання Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про залучення в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , та про витребування у Приморського районного суду м. Одеса матеріалів судової справи № 522/2491/22.

Відкладено розгляд справи на 29.11.2023 року о 15:00 годині.

29.11.2023 в судове засідання представники сторін не прибули, подавши заяви про розгляд справи без їх участі.

29.11.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких звертає увагу суду, що постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята 05.10.2023, а не при відкритті виконавчого провадження № 72617937 25.08.2023, що є порушення вимог ч.4 ст. 27 Закону "Про виконавче провадження". Постанову про стягнення виконавчого збору не було направлено боржнику відповідно до вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Дослідивши в письмовому провадженні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

25.08.2023 у виконавчому провадженні ВП №72617937 старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бурлака Владиславом Романовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про виконання виконавчого листа № 522/2491/22-Е від 21.02.2023, виданого Приморським районним судом м Одеси про зобов`язання АТ "Одесагаз" повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.05.2021 з урахуванням висновків суду. Запропоновано боржнику (АТ "Одесагаз") виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

30.08.2023 на електронну адресу відповідача позивачем було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду до відкриття виконавчого провадження. Вказано, що повторна відповідь ОСОБА_1 на звернення від 21.05.2021 направлена цінним листом та отримана останнім 27.04.2023.

20.09.2023 у виконавчому провадженні ВП №72617937 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

29.09.2023 на електронну адресу відповідача позивачем було направлено повторну заяву про закінчення виконавчого провадження.

05.10.2023 у виконавчому провадженні ВП №72617937 винесено постанову про стягнення з АТ "Одесагаз" виконавчого збору в розмірі 26 800,00 грн.

Спірні правовідносини склались з приводу правомірності винесення державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанови ВП 72617937 від 05.10.2023 про стягнення виконавчого збору в сумі 26800 грн. Позивач вважає, що рішення суду ним виконано в повному обсязі та до звернення за примусовим виконанням. В свою чергу, відповідач вважає, що відповідь АТ "Одесагаз" Гуськову Є.В. не відповідає критерію "урахування висновків Приморського районного суду м. Одеса у справі № 522/2491/22-Е від 14.11.2022 року", у відповіді на заяву від 21.05.2021 відсутні данні про перевірку фактів викладених в заяві.

В якому стані знаходиться виконавче провадження № 72617937 суду не повідомлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

ВП 72617937 було відкрито 25.08.2023 на підставі виконавчого листа № 522/2491/22-Е від 21.02.2023, виданого Приморським районним судом м Одеси про зобов`язання АТ "Одесагаз" повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.05.2021 з урахуванням висновків суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Закону №1404, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону №1404).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, статтею 27 Закону №1404 визначено виключний перелік умов, за яких виконавчий збір не стягується.

Так, позивач посилається на норму ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII, відповідно до якої виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.17 частини першої статті 39 цього Закону.

Разом з тим доказів закінчення виконавчого провадження ВП № 72617937 на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону "Про виконавче провадження" (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) сторони суду не надали. Не надано взагалі доказів того, що виконавче провадження було закінчено.

З аналізу вказаних норм Закону слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.

Статті 40, 42 Закону №1404-VІІІ регулюють порядок прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, здійснюючи правовий аналіз норм ст. 27 та ст. 40 Закону №1404-VІІІ, що регулює питання виконавчого збору, суд зазначає, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

Так, у першому випадку, аналізуючи положення статей 26, 27 Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору, як у постановах про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів завершення виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття постанови про стягнення виконавчого збору. Тільки та обставина, що постанова про стягнення виконавчого збору не була прийнята одночасно з відкриттям виконавчого провадження, а пізніше, не є беззаперечною підставою вважати її неправомірною. У спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до положень статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.12.2023.

Суддя В.В.Хом`якова

.