Рішення № 115717043, 18.12.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 р. № 400/9565/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.05.2023 № 142950000123 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-2), в якій просить:

« 1. Прийняти позовну заяву та розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненскьій області від 23.05.2023 № 142950000123.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи в органах державної податкової служби з 13.12.2005 по 01.05.2016 та перевести з 15.05.2023 позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII, п. п 10, 12 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 09.05.2023 №30/14-29-10-02-06, №31/14-29-10-02-06, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

4. Стягнути пропорційно з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 858 грн 88 коп.»

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача-2 із заявою від 15.05.2023 щодо призначення пенсії згідно з Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі Закон № 3723-XII). Відповідач-1 рішенням від 23.05.2023 № 142950000123 відмовив позивачу в призначенні пенсії, зокрема було відмовлено у зарахуванні періоду трудової діяльності з 13.12.2005 до 01.05.2016 в органах Державної податкової служби.

Ухвалою від 07.08.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи та доказів, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області одночасно з поданням відзиву подати до суду належно засвідчені копїі усіх документів, на підставі та з урахуванням яких прийняте оскаржуване позивачем рішення від 23.05.2023 № 142950000123.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що посади працівників органів державної податкової служби, які мали спеціальні звання, не були віднесені до відповідних категорій посад держаних службовців, однак, ураховуючи положення статті 342 Податкового кодексу України та статті 25 Закону № 3723-XII, зазначені посади можна прирівняти до відповідних категорій посад державних службовців з 11.08.2013, застосувавши співвідношення з посадами, передбаченими статтею 25 Закону № 3723 та додатком 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 703 Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України (далі - Постанова №703) - згідно з роз`ясненням Національного агенства України з питань державної служби. Згідно з наданими позивачем документами страховий стаж становить 45 років 06 місяців 00 днів, з них стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01 травня 2016 року, відсутній. Враховуючи наведене вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято правомірне рішення про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком на умовах Закону України Про державну службу.

Засвідчених копій усіх документів, на підставі та з урахуванням яких прийняте оскаржуване позивачем рішення від 23.05.2023 № 142950000123, від відповідача-1 до суду не надходило.

Від відповідача-2 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

З 13.12.2005 до 12.05.2023 позивач обіймав посади в органах податкової служби, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) позивач працював на посаді завідувача сектору податків і зборів з юридичних осіб Кривоозерського відділення Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області.

30.08.2019 позивачу присвоєний 6-й ранг державного службовця (запис № 49 трудової книжки).

15.05.2023 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII).

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянув відповідач-1. За результатами розгляду заяви та поданих документів, відповідач-1 рішенням від 23.05.2023 № 142950000123 «Про відмову у проведенні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 »» відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком за Законом № 889-VIII у зв`язку з тим, що станом на 01.05.2016 позивач не працював на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби. Рішення мотивоване тим, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому їхні посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII. У рішенні також зазначено, що страховий стаж позивача становить 45 років 06 місяців 00 днів.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до Закону № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10.12.2015 Верховна Рада України прийняла Закон № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначає, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частина перша статті 25 Закону № 3723-XII визначала, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Відповідно до статті першої Закону № 3723-XII, який був чинним протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в органах податкової служби, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509-XII).

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону № 509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Частина сьома статті 15 Закону № 509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону № 509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частина четверта статті 15 Закону № 509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно з положеннями статті 6 Закону № 509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з абзацом другим пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Kабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (чинного до набрання законної сили Законом № 889-VIII, далі Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Зважаючи на те, що як Законом № 889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів № 3723-XII, № 509-ХІІ та Порядку № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач з 13.12.2005 безперервно працює в органах державної податкової служби, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.

Щодо посилань відповідача-1 на те, що обіймані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки йому як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, варто зазначити таке.

Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

01.01.2014 позивачу присвоєне спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу», 30.08.2019 - 6-й ранг державного службовця.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.

Додатком 6 до Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу» прирівнюється до 7 рангу державного службовця.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Відступів від зазначеної правової позиції Верховний Суд не здійснював.

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку № 283.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, суд установив, що відповідач-1 під час розгляду заяви позивача безпідставно виходив з того, що у нього відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посади державної служби, вважаючи, що основним критерієм зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, період роботи позивача в податкових органах з 13.12.2005 до 01.05.2016 зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу».

Отже, на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) позивач обіймав посаду державної служби і його стаж роботи на посадах, які відносяться до посад державної служби, становив більше 10 років (з 13.12.2005 до 01.05.2016).

Обставини досягнення позивачем пенсійного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу відповідачі не оспорюють.

У зв`язку з цим, ураховуючи досягнення позивачем пенсійного віку, наявність у позивача достатнього страхового стажу та стажу державної служби станом на 01.05.2016 понад 10 років та той факт, що станом на 01.05.2016 позивач обіймав посаду державної служби, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення до відповідача з заявою від 15.05.2023 позивач мав право на призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Одночасно позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-2 призначити пенсію з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 09.05.2023 №30/14-29-10-02-06, №31/14-29-10-02-06, є передчасними, оскільки розмір пенсійної виплати не є предметом спору між сторонами. Спір між сторонами полягав в оцінці наявності у позивача стажу роботи на державній службі та стажу, що може бути прирівняний до стажу державного службовця, необхідного для призначення пенсії державного службовця, а також правомірності рішення відповідача-1 щодо відмови як такої позивачу у переведенні його на пенсію державного службовця.

Матеріали справи свідчать, що право позивача порушене відмовою в призначенні пенсії за Законом № 3723-XII у зв`язку з незарахуванням періоду роботи позивача з 13.12.2005 до 01.05.2016 до стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби.

Між сторонами станом на дату звернення позивача до суду не було спору щодо розміру заробітної плати, з якого має обчислюватися пенсія державного службовця, або щодо довідок, на підставі яких такий розмір установлюється.

Отже, в цій частині позовних вимог належить відмовити.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з цим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 (з неправильних дій якого виник спір) на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 858,88 грн, сплачений за квитанцією від 27.08.2019 № 50 за звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код: 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.05.2023 № 142950000123 «Про відмову у проведенні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 ».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 13.12.2005 до 01.05.2016 на посадах в органах Державної податкової служби до стажу державної служби.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 15.05.2023 пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" та виплатити ОСОБА_1 відповідну різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією.

5. Відмовити в задоволенні позову в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 09.05.2023 № 30/14-29-10-02-06, № 31/14-29-10-02-06.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код: 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 858,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна