Рішення № 115715530, 18.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 рокуСправа №160/29477/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіо нального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови від 26.10.2023 року головного державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вільховської Світлани Юріївни: про відкриття виконавчого провадження (з виконання постанови №59964363, виданої ВДВС д/в ОСОБА_2 про стягнення виконавчого збору у розмірі 295300,00 грн.), якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 , як із боржника, виконавчий збір у розмірі 295300,00 грн.; про стягнення мінімальних витрат по виконавчому провадженні № 73153169, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 , як із боржника, 306,00 грн.; про арешт коштів боржника по виконавчому провадженні №73153169, якою накладено арешт на грошові кошти, які належать боржнику: ОСОБА_1 ; про арешт майна боржника по виконавчому провадженні №73153169, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Томаківського районного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), винесену Гардер Інною Анатоліївною від 14.01.2021 року у виконавчому провадженні №59964363 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі: 295300,00 грн.

13.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду: 1) документ про доплату судового збору у розмірі 4029,66 грн.; 2) пояснення про дату отримання/ознайомлення з постановою Томаківського районного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), від 14.01.2021 року у виконавчому провадженні №59964363 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі: 295300,00 грн.; 3) у випадку пропуску встановленого строку звернення до адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

23.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із уточненою позовною заявою, поданою до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 26.10.2023 року, винесену державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вільховскою Світланою Юріївною про відкриття виконавчого провадження №73153169, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 , як із боржника, виконавчий збір у розмірі 295300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.09.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №59964363 з виконання виконавчого напису №7123 від 31.07.2017 року про стягнення з позивача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 2953000,00 грн. Крім цього позивач зазначає, що 21.07.2023 року між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №ZPD0GA000000001, якою банк зобов`язується здійснити прощення частини заборгованості, що виникла за договором в частині заборгованості по сплаті основного боргу на суму 21061,03 дол. США, пені 149443,39 дол. США, судових витрат на суму 6896,91 грн. за умовами виконання умов цієї Додаткової угоди та Договору. Також позивач наголошує, що даною Додатковою угодою №1 змінено суму повернення боргу (зменшено) та позивач сплатив АТ КБ «ПриватБанк» 240000,00 грн. на виконання вищезазначеної додаткової угоди. У зв`язку з чим позивач вважає, що станом на момент відкриття виконавчого провадження ВП №73153169 та стягнення по ньому виконавчого збору у державного виконавця не було законодавчо визначених підстав для стягнення з позивача виконавчого збору з огляду на фактичне виконання виконавчого напису №7123 від 31.07.2017 року. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

28.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

04.12.2023 року Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

Згідно ч.3 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів надіслання позивачу відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, у зв`язку з чим, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Однак, суд зазначає, що відповідачем надано до суду матеріали виконавчого провадження.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

06.09.2019 року державним виконавцем Томаківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59964363 по виконанню виконавчого напису №7123 від 31.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КТ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 2953000,00 грн.

14.01.2021 року державним виконавцем Томаківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) прийнято постанову ВП №59964363 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 295300,00 грн.

26.07.2023 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій зазначив, що на виконанні у Нікопольському відділі державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП №59964363 з примусового виконання виконавчого напису №7123 від 31.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КТ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 2953000,00 грн. Також заявник зазначив, що боржником ОСОБА_1 сплачено борг в повному обсязі, у зв`язку з чим заявник просить закінчити виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

26.10.2023 року державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову ВП №59964363 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

26.10.2023 року державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73153169 по виконанню постанови ВП №59964363 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 295300,00 грн., якою, зокрема, постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 295300,00 грн.

Непогоджуючись із прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №73153169 від 26.10.2023 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленомустаттею 27цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та видивитрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно ч.1-7, 9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленомуЗаконом України"Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно доЗакону України"Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" таЗакону України"Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставіпункту 9частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставіпункту 17частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно зпунктами 2-3,2-4та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тапунктом 9-15розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином Закон України «Про виконавче провадження» не ставить можливість стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи позивача, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, не ґрунтується на положеннях закону.

Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 року у справі №520/9144/18, від 26.06.2020 року у справі №360/3324/19, від 11.08.2021 року у справі №640/23271/21 та від 27.07.2023 року у справі №500/3394/22.

Таким чином вищезазначені доводи позивача не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Крім цього суд звертає увагу на наступне.

Суд зауважує, що стягнення виконавчого збору (крім визначенихзакономвипадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору(не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.

Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчих проваджень ВП №59964363 винесена 06.09.2019 року.

Водночас, постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №59964363 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» винесена державним виконавцем 26.10.2023 року

Отже суд дійшов висновку, що державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73153169 від 26.10.2023 року по виконанню постанови ВП №59964363 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 295300,00 грн., якою, зокрема, постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 295300,00 грн.

Позивач в позовній заяві не погоджується з прийняттям та визначенням йому суми виконавчого збору, яка обумовлена винесенням постанови про стягнення виконавчого збору ВП №59964363 від 14.01.2021 року, проте позивачем фактично оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №73153169 від 26.10.2023 року, яка, в свою чергу, не несе правових наслідків щодо природи та підстав винесення постанови про стягнення виконавчого збору, яка була винесена в мажах виконавчого провадження, яке було закінчене на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №73153169 по виконанню постанови ВП №59964363 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 295300,00 грн.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови.

Керуючись ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 257, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Відповідно до ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Згідно ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Згідно з ч.3 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Горбалінський