Рішення № 115714748, 18.12.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 грудня 2023 р. Справа № 120/13375/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії. Позивач наголошує, що ним дотримано усіх законодавчих підстав для призначення йому пенсії, однак відповідачем протиправно не зараховано періоди страхового стажу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог. Зокрема, акцентує увагу на тому, що у відповідача відсутній необхідний страховий стаж.

До суду надійшов відзив до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому він вказує на відсутність необхідного страхового стажу. Серед іншого вказує на порушення порядку заповнення трудових книжок, що унеможливлює зарахування відповідних періодів страхового стажу.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач 19.06.2023 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказану заяву було розглянуто головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності.

Так, вказаним територіальним управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.07.2023 року № 025650008001, з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) "Про пенсійне забезпечення" та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Частиною 2 цієї статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Відповідно до матеріалів справи, позивач досяг 62 річного віку на момент звернення за призначення пенсії та у нього наявний страховий стаж, що складає 12 років 04 місяці 10 дні.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 № 637 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.

Так, судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , а саме період трудової діяльності з 01.04.1988 року по 18.09.1989 року, оскільки дата прийому роботу відрізняється від дати наказу про прийом на роботу та період з 18.09.1989 року по 24.03.1998 року, оскільки печатка якою завірено звільнення з роботи не відповідає назві організації при прийомі на роботу.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо наявності неточностей у трудовій книжці позивача за вказані періоди.

Однак, суд наголошує, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права.

Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Принагідно, суд зазначає, що позивач самостійно звертався до архівного відділу Вінницької міської ради з метою отримання відповідних довідок на підтвердження його стажу роботи, однак йому повідомлено про відсутність будь-яких документів та інформації про їх місцезнаходження (а.с. 12, 23).

Так, суд зазначає, що відсутність документів про стаж позивача в архівній установі в наслідок не передання зазначених документів до нього підприємством не свідчить про порушення позивача вимог законодавства, яке регламентує підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій.

Окрім того, суд наголошує, що обов`язок підтвердження трудового стажу, у випадку наявності в органів Пенсійного фонду сумнівів, покладено саме на суб`єкта владних повноважень.

Так, згідно ч. 3 ст. 44 Закону 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Вказані положення також відображені у ч. 1 ст. 101 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак вказаного не було здійснено органом Пенсійного фонду, що свідчить про обрання найменш сприятливого для позивача підходу.

Таким чином, суд акцентує увагу, що відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, період роботи позивача з 01.04.1988 року по 18.09.1989 року (1 рік 5 місяців 18 днів) та з 19.09.1989 року по 24.03.1998 року (8 років 6 місяці 6 днів) протиправно не зарахований відповідачем.

Окрім того, поза увагою суду не може залишитися той факт, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 26.06.2023 року № 025650008001 до страхового стажу було зараховано усі періоди роботи, однак правомірно відмовлено у призначення пенсії з огляду на недосягнення позивачем 63-річного віку.

Відтак, суд наголошує, що рішення головного управління Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії від 26.06.2023 року № 02565008001 підлягає скасуванню.

Окрім того, судом встановлено, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності.

Відтак, суд наголошує, що належним способом захисту є саме зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати відповідний оспорюваний стаж.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403), головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 025650008001 від 31.07.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.04.1988 року по 18.09.1989 року, з 19.09.1989 року по 24.03.1998 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович