Постанова № 11571295, 28.09.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4485/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Баргаміної Н.М.

при секретарі Хоботні Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Носівському районі Чернігівської області до Носівської селекційно-дослідної станції Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук про стягнення суми податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

30.08.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Носівської селекційно-дослідної станції Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, в якому просив суд стягнути з відповідача суму податку на додану вартість в розмірі 36591,30 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не перерахував на спеціальний рахунок суму податку на додану вартість в розмірі 36591,30 грн., а тому відповідно до чинного законодавства зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов та його мотиви підтримав, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що незважаючи на те, що рахунок по сплаті податку на додану вартість в Управлінні державного казначейства не відкривався, кошти, що надходили на спеціальний реєстраційний рахунок, використовувались згідно кошторису, затвердженого Чернігівським інститутом агропромислового виробництва, на придбання предметів, матеріалів та сплату послуг для забезпечення сільськогосподарського виробництва, а саме: придбання добрив, паливно-мастильних матеріалів, сплаті послуг по оранці грунту.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

Судом встановлено, що Носівська селекційно-дослідна станція Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук зареєстрована, як юридична особа Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 20.10.1997 року, перебуває на обліку в ДПІ у Носівському районі, як платник податків.

Відповідно до статуту, затвердженого Президентом Української Академії аграрних наук 12.12.2006 року, Носівська селекційно-дослідна станція Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук є науковою бюджетною установою.

На підставі службових посвідчень співробітниками ДПІ у Носівському районі Чернігівської області та відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.2990 року, п.п. 2.1.4 п. 2.1 та 2.2.1 п. 2.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку цільового використання коштів ПДВ сільськогосподарськими виробниками, а саме Носівською селекційно-дослідною станцією Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук за період з 01.06.2007 року по 28.02.2009 року, за наслідками якої складено акт від 03.08.2010 року № 238/23-023/14244013.

В ході перевірки було встановлено порушення відповідачем п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, вимог пунктів 4, 5, 6 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271, а саме не перераховано кошти на спеціальний рахунок в сумі 36591,30 грн.

Відповідно до п. 11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначена норма діє без обмеження строку її застосування і призупиняється, коли у законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачено, що сума податку на додану вартість, яка сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти та іншу продукцію переробки тварин і птиці, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), спрямовується до спеціального фонду державного бюджету з подальшим використанням на здійснення доплат на одну корову, наявну на 1 січня відповідного року, на підставі довідок, виданих сільськими, селищними, міськими чи районними у містах радами, - для фізичних осіб та копії звіту про стан тваринництва (форма N 24 (річна) стосовно наявності корів, засвідчену органами державної статистики, - для юридичних осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбачений статтею 81 цього Закону, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

Пунктом 11.29 цієї ж статті , який підлягає застосуванню на період виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що кошти податку на додану вартість, які підлягають перерахуванню до бюджету, залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999 року, що діяв на час періоду проведення перевірки, передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, перераховується до державного бюджету.

Спрямуванню до державного бюджету підлягають також кошти, які у період до 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причини).

Відповідач у перевіряємий період був платником фіксованого сільськогосподарського податку та у відповідності до п. п. 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», суми ПДВ, отримані за результатами продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продукції її переробки (на давальницьких умовах, власних потужностях), мав право використовувати їх на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.06.2007 року по 31.10.2008 року задекларовано суму податку на додану вартість в сумі 40244 грн.(а.с.16-27), з яких 3652,70 грн. було сплачено по декларації за червень 2007 року з рахунку, відкритому у філії ВАТ КБ «Надра» .

Таким чином, враховуючи, що позивач не перерахував на спеціальний рахунок різницю між сумою податку на додану вартість, одержаною від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ним постачальникам, на окремий рахунок в сумі 36591,30 грн., суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено законодавчо визначений порядок цільового використання податку на додану вартість.

З огляду на викладене, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Носівському районі Чернігівської області до Носівської селекційно-дослідної станції Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук підлягають задоволенню в повному обсязі .

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Носівської селекційно-дослідної станції Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (вул. Миру, 1, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 14244013) на р/р 31118029700361, Державний бюджет Носівського району, код 21405534 УДК м. Чернігів, МФО 853592 податок на додану вартість в сумі 36591,30 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

<Поле для вводу тексту >

Суддя Баргаміна Н.М.