Рішення № 115705064, 06.12.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9768/22

Провадження № 2/522/1231/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 рокуПриморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку загального позовногопровадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Одеської міськоїради проусунення перешкодв користуваннімайном шляхомзнесення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення, у якому просить: усунути ОСОБА_1 перешкоди в користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу (знесення) всіх перешкод (стіни, двері та інше) в забудованому проході (арці) № 1 житлового будинку АДРЕСА_2 (відповідно до малюнку №4 (прохід (арка) №1) на сторінці 13 висновку судового експерта Клівак О.В. №ED-2401-1-1515.20 від 29.05.2020 року) та збільшити ширину проходу до нормованої ширини у коридорі загального користування (сходова клітина) XI у 2-й парадній на 1-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_2 шляхом демонтажу (знесення) всіх перешкод (стіни, двері та інше) (відповідно до малюнку №4 (сходова клітина ХІ) на сторінці 13 висновку судового експерта Клівак О.В. №ED-2401-1-1515.20 від 29.05.2020 року) за рахунок ОСОБА_2 або з компенсацією з неї відповідних витрат особі, яка їх понесла; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди під час демонтажу (знесення) всіх перешкод в забудованому проході (арці) та збільшенні ширини проходу; визнати недійсним Свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 10.05.2007 року, яке видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач, як і відповідачка є власниками квартир у будинку по АДРЕСА_4 . Відповідачка без будь-яких дозвільних документів провела реконструкцію своєї кватири, добудувала стіни та окремий вихід зі своєї квартири на провулок Сільськогосподарський шляхом захоплення проходу (арки) та коридору загального користування (сходову клітину) в житловому будинку по АДРЕСА_4 . Такі дії відповідачки, на думку позивача, створюють перешкоди на шляхах евакуації, в тому числі звужують їх ширину до 0.85 метрів та збільшують довжину з 8-ми до 40-ка метрів, що є порушенням вимог нормативно-правових актів в частині пожежної безпеки та забезпечення евакуації людей на випадок виникнення пожежі. Особисто ОСОБА_1 позбавлений можливості виходу зі своєї квартири через забудовано арку безпосередньо на провулок Сільськогосподарський, які є місцями загального користування всіх співвласників житлового будинку, через реконструкцію ОСОБА_2 своєї квартири. До того ж, за наявними даними позивача відповідачка не зверталася до уповноважених органів для отримання дозвільних документів на відповідну реконструкцію.

Ухвалою суду від 23.08.2022 року по справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання.

07.02.2023 року до суду надійшов відзив в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірна реконструкція будинку проведена ОСОБА_2 з дотримання усіх необхідних вимог та вона отримала свідоцтво про право власності на квартиру, в технічному паспорті спірне приміщення (колишній прохід арки) зазначено як підсобне; арочні під`їзди (і вільний, і забудований) за своїми технічними характеристиками не дозволяли/не дозволяють використовувати їх для проїзду пожежної техніки; жодних претензій з боку контролюючих органів до відповідача щодо реконструкції своєї квартири не висловлено. Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_3 до складу якої входить приміщення площею 21,1 кв.м., розташоване у колишньому проході арки та коридор 5,5 кв.м., прийнята в експлуатацію та право власності на неї зареєстровано у встановленому законом порядку, вона не є самочинним будівництвом, тому відповідачка вважала, що вимога про усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення частини квартири є безпідставною.

Ухвалою суду від 17.05.2023 у задоволені клопотання стороні позивача про призначення судової експертизи по справі було відмовлено.

Ухвалами від 17.05.2023, які винесені протокольно, відмовлено у задоволені клопотання позивача про виклик свідків та було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 06.12.2023 представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні на підставах, викладених у відзиві, просила суд застосувати позовну давність, якщо суд вважає позов обґрунтованим.

Представник Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15.05.1996 року. Фактично квартира розташована на 3-му поверсі вказаного житлового будинку.

Відповідач по справі - ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.04.2007 року та актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30.03.2007 року. Квартира відповідачки знаходиться на першому поверсі вказаного житлового будинку та обладнана окремим входом.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 без будь-яких дозвільних документів провела реконструкцію своєї кватири АДРЕСА_3 , добудувала стіни та окремий вихід зі своєї квартири на провулок Сільськогосподарський шляхом захоплення проходу (арки) та коридору загального користування (сходову клітину) в житловому будинку по АДРЕСА_4 , що призвело до створення перешкод на шляху евакуації інших мешканців будинку, в тому числі звужило ширину шляху до 0.85 метрів та збільшило довжину шляху з 8-ми до 40-ка метрів. На підтвердження чого позивачами надано висновок судового експерта Клівак О.В. № ЕО-2401-1-1515.20 від 29.05.2020 року та акт Приморського відділу Головного управління державної служби України з Надзвичайних ситуацій в Одеській області № 212 від 23.22.2020 року.

Крім того, як зазначає позивач, відповідно до листа 01-15/246п від 16.04.2021 року Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомив, що за інформацією архіву та відділу загального листування будь-яких даних щодо видачі містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва, а саме на проектування реконструкції квартири АДРЕСА_3 не значиться. Згідно з листом ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій в Одеській області № 6001.2-2127/6017/2 від 15.04.2021 року у ГУ відсутня інформація щодо отримання дозвільних документів на перекриття арки для особистого користування реконструйованої квартири АДРЕСА_3 . Відповідно до листа КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро Архітектури та містобудування» ОМР № 680 вих. від 16.04.2021 року ОСОБА_2 не зверталася для отримання дозволу на виготовлення проекту реконструкції квартири АДРЕСА_3 . Згідно з листом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю ОМР № 01- 10/52-3Г від 16.04.2021 року у них відсутній запис щодо реєстрації № 118 від 05.04.2007 року акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30.03.2007 року.

Крім того, особисто позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості виходу зі своєї квартири через сходову клітину та арку безпосередньо на провулок Сільськогосподарський, які є місцями загального користування всіх співвласників житлового будинку, через вказану реконструкцію відповідачкою своєї квартири.

Згідно із договорами купівлі-продажу від 01.08.2005 №15602 та №15601 ОСОБА_2 набула право власності квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 .

Розпорядженням Приморської районної адміністрації №2321 від 19.06.2006 було призначено державну приймальну комісію про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією об`єктів квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 з об`єднанням в одну самостійну квартиру.

Актом державної приймальної комісію про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30.03.2007 було затверджено прийняття в експлуатацію квартири, утвореної у наслідок реконструкції квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 . Вказаний акт підписаний у тому числі, представником органу державного пожежного нагляду.

10.05.2007 Виконавчий комітетом Одеської міської ради на підставі Розпорядження Приморської районної адміністрації 658 від 04.04.2007 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6 .

На технічному паспорті № НОМЕР_2 , виготовленому 18.05.2006 та перевіреному КП «ОМБТІ та РОН» 29.02.2008 чітко видно, що колишній «2-й в`їзд (прохід) до внутрішнього двору» і є підсобним приміщення 21.1 м. кв., що входить до складу квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності та побудована у наслідок узгодженої реконструкції квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 .

Згідно із листа Державного департаменту пожежної безпеки №36/4/х-374 від 13.10.2009 органами державного пожежного нагляду Одеської обл. 26.06.2006 за №793 ОСОБА_2 погоджено проектне рішення. У листі зазначено, що орган державного пожежного нагляду освідомлений про розпорядження Приморської районної адміністрації 658 від 04.04.2007 року на підставі якого 10.05.2007 Виконавчий комітетом Одеської міської ради ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6 . Додаткового у листі зазначено, що при погодженні технічного заключення порушення протипожежних вимог будівельних норм не виявлено. До того ж Головним управлінням МНС України в Одеській області перевіркою з виходом на місце встановлено, що вхід у двір трьох поверхового житлового будинку АДРЕСА_4 здійснювався через два арочних проїзди, розташований один від другого на відстані 17 метрів з габаритами 2.7Х4 метри, архітектурне рішення яких не дає можливості для проїзду пожежної техніки та також малогабаритних автомобілів у зв`язку з неможливістю проведення маневрування у внутрішньому дворі за рахунок малої площі. Теж саме зазначено і у листі Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності УМНС України в Одеській області №ш-185/12-3 від 12.10.2007.

Суд погоджується із доводами відповідачевої сторони стосовно того, що проведена ще до 2007 року реконструкція квартир із перекриттям 2-й в`їзд (прохід) до внутрішнього двору була вчинена без порушення протипожежних вимог та будівельних норм, оскільки не має значення скільки в`їздів є у двір будинку, адже кожний з них за габаритами не дозволяє здійснити проїзд пожежної техніки так саме, як не має значення перекритий цей проїзд ролетом чи звичайними вхідними дверима, тим більш, що заміна ролет на звичайні вхідні двері не є реконструкцією у розумінні пунктів 3.2, 3.7, 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», та не потребує ніяких окремих погоджень (постанова Верховного суду від 03.11.2020 справа №814/162/16, адміністративне провадження №К/9901/32384/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92624518)

Судом встановлено, що з 2008 року сусіди відповідачки обізнані про наявність дозвільних та правовстановлюючих документів у ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , яка станом на день розгляду справи відповідає за площею та плануванням технічному паспорту №11303255, виготовленому 18.05.2006 та перевіреному КП «ОМБТІ та РОН» 29.02.2008 (лист до Одеської міської ради від 02.10.2008; лист до Приморської районної адміністрації від 03.12.2013).

Сторонами визнавалось та судом встановлено, що станом на день розгляду справи квартира АДРЕСА_3 повністю відповідає за площею та плануванням технічному паспорту № НОМЕР_2 , виготовленому 18.05.2006 та перевіреному КП «ОМБТІ та РОН» 29.02.2008 за виключенням ролети у приміщенні №11 площею 21.1 м. кв., замість якої була збудована стіна, облаштована вхідними дверима стандартного розміру.

Судом встановлено, що окрім органів протипожежного нагляду, надавались відповіді з Державної санітарної епідеміологічної служби (№31-1220 від 06.10.2010), Приморської районної адміністрації (х-2911/10 від 24.12.2012, х-7104 від 28.10.2009, 00-у-242п від 17.07.2008, х-1712 від 18.06.2008), КП ЖКС «Фонтанський» (432/фонт від 12.06.2008) відповідно до яких не було виявлено жодних реконструкцій, що не відповідали б технічному паспорту № НОМЕР_2 , виготовленому 18.05.2006 та перевіреному КП «ОМБТІ та РОН» 29.02.2008, та ОСОБА_2 під час реконструкції не порушено жодних вимог чинного на той час законодавства. У листі Приморської районної адміністрації №х-52/11 від 01.02.2013, який було надано у відповідь на колективне звернення мешканців будинку на ім`я міського голови було зазначено, що станом на 2013 рік спірний арочний під`їзд вже більше 30 років використовується як гараж, на що є відповідні дозвільні документи.

24.11.2020 Приморським районним відділом у м. Одесі ГУДС України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, у відношенні КП ЖКС «Фонтанський», було складено припис №91 у якому було зазначено про необхідність звільнити забудований 2-й в`їзд (прохід) до внутрішнього двору зі сторони АДРЕСА_4 шляхом влаштування стіни квартири АДРЕСА_5 у II парадній житлового будинку або представити дозвільні документи; довести (виконати) зменшену ширину проходу до нормальної ширини у 1 парадній на 1-му поверсі кв. АДРЕСА_7 , які влаштовані в коридорі загального користування або представити дозвільні документи. Цей припис став підставою для звернення КП ЖКС «Фонтанський» до суду із аналогічним позовом до ОСОБА_2 (справа №522/2625/21). Ухвалою суду від 26.05.2021 вказаний позов був залишений без розгляду на підставі відповідної заяви КП ЖКС «Фонтанський».

Сторонами визнається та судом встановлено, що станом на день розгляду цієї справи з боку КП ЖКС «Фонтанський», Приморського районного відділу у м. Одесі ГУДС України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, чи будь-яких інших органів державного нагляду відсутні претензії до ОСОБА_2 , відсутні відповідні судові спори та відповідні приписи не складались.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який є батьком позивача за цим позовом та співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15.05.1996 року разом із іншими сусідами відповідачки вже звертався до суду із позов із аналогічними вимогами та на тих самих підставах. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2022 року по справі №522/10083/21, залишеним в силі Постановою Одеського апеляційного суду від 20.12.2022 позовні вимоги було залишено без задоволення.

Від так, рішенням апеляційного суду, що набрало законної сили, встановлено: «Головним управлінням МНС України в Одеській області перевіркою з виходом на місце встановлено, що вхід у двір трьох поверхового житлового будинку АДРЕСА_4 здійснювався через два арочних проїзди, розташованих один від другого на відстані 17 метрів з габаритами 2.7х4 метри, архітектурне рішення яких не дає можливості для проїзду пожежної техніки, а також малогабаритних автомобілів у зв`язку з неможливістю проведення маневрування у внутрішньому дворі за рахунок малої площі. Такі ж дані зазначені у листі Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності УМНС України в Одеській області №ш-185/12-3 від 12.10.2007. З викладеного слідує, що проведена до 2007 року реконструкція квартир із перекриттям 2-го в`їзду (проходу) до внутрішнього двору вчинена без порушення протипожежних вимог та будівельних норм.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що здійснена відповідачем реконструкція із перекриттям 2-го в`їзду до внутрішнього двору будинку не може створювати апелянту перешкоди в користуванні належної їй квартири у цьому будинку, відтак доводи апелянта в цій частині не можуть бути прийняті судом.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_3 , до складу якої входить приміщення площею 21,1 кв.м., розташоване у колишньому проході арки та коридор 5,5 кв.м., прийнято в експлуатацію та право власності на неї зареєстровано у встановленому законом порядку, не є самочинним будівництвом, тому вимога про зобов`язання відповідача здійснити перебудову шляхом демонтажу та збільшення проходу є безпідставною.».

За вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю, результатами свої інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам ти гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За правилами частини першої статті 219 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні. Слід зазначити, що Європейській суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577313) роз`яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Суд зазначає, що застосування до спірних правовідносин cт. 376ЦК Україниє необґрунтованим у зв`язку з наявністю у відповідачки правовстановлюючих документів на реконструйовану квартиру.

Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного Суду по справі №295/4154/18 від 12.11.2021 року.

Крім того, суд вважає, що вимоги сусіда про знесення чи демонтаж наслідків реконструкції будівлі є неправомірними за умови відсутності з боку органів державного контролю будь-яких зауважень щодо такої реконструкції.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Частиною другою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають компетентні органи державної влади, місцевого самоврядування, а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення об`єкту в попередній стан або відшкодування витрат.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудований об`єкт відповідає умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок, обмеження прав інших осіб тощо. Знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли виконано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень.

Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 10.02.2021 року по справі № 463/2181/17, за яким, «приймаючи до уваги доводи скаржника (відповідача) про те, що право на звернення до суду із позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю, у разі неусунення вимог припису про усунення порушень. Знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли виконано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень. Жодним органом контролю за результатами розгляду численних скарг позивача не було виявлено жодних порушень при здійсненні реконструкції приміщень, належних відповідачу, зокрема при встановленні вентиляційної системи, жодні заходи реагування не вживалися, жодна особа до відповідальності не притягувалася».

Керуючись ст. 13 ЦК України, ст. 41 Конституції України, враховуючи висновки ЄСПЛ по справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577313), оцінюючи співмірність позовних вимог та конституційного права відповідачки на захист своєї власності, суд приходить до висновку про те, що задоволення позову про знесення 26,6 м. кв. із квартири відповідчки (підсобне приміщення 21,1 м. кв. та коридор 5,5 м. кв.) є крайнім заходом, який не може бути застосований судом у даному випадку.

Вимога про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди під час демонтажу (знесення) всіх перешкод в забудованому проході (арці) та збільшенні ширини проходу є похідною від вимоги про усунення перешкод у користуванні, отже, також підлягає відхиленню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 188 ЦПК України.

Також, оскільки свідоцтво про право власності було отримано ОСОБА_2 на підставі відповідних дозволів компетентних органів, жодний орган державного нагляду не заявляє претензій до ОСОБА_2 щодо зазначеної реконструкції, то і відсутні підстави для скасування цього свідоцтва та припинення права власності.

Із зазначених вище підстав підлягають залишенню без задоволення вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності відповідачки та припинення її права власності.

За таких обставин, суд доходить висновку про необгрунтованість даного позову та залишає його без задоволення.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд вважає застосування строку позовної давності безпідставним.

Керуючись ст.ст. 2,5,12,30,43,76,81,82,84,89,95,158,188,223,235,241,247,258,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд

В ИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Одеської міськоїради проусунення перешкодв користуваннімайном шляхомзнесення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.12.2023.

Суддя Р.Д. Абухін

06.12.23