Рішення № 115701572, 15.12.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 758/4134/23

Провадження № 2/638/4172/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15 грудня 2023 рокуДзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Бикової Д.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Харковів порядкуспрощеного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-гарант» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяної в результаті ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 130384,13 грн, моральної шкоди у розмірі 40000 грн, вартості проведення експертного дослідження у розмірі 2500 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок ДТП за участю відповідача автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, відповідача визнано винними у вчиненні ДТП. 26.09.2022 року МТСБУ перерахувало позивачу грошові кошти у розмірі 50000 грн. Страхові відшкодування не в повній мірі покривають витрати для відновлення автомобілю, а відтак просить стягнути різницю між отриманими страховими виплатами та реальними втратами у розмірі 130384,13 грн. Протягом тривалого часу у зв`язку із пошкодженням автомобіля позивачеві довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через що позивач тривалий час не міг вночі спокійно спати, суворий сімейний бюджет позивача довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почав до всього нервово відноситися, крім того це був перший і улюблений автомобіль позивача. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім самого позивача і члени його родини, родичі, що призвело до розладу стосунків у родині позивача. На тривалий час після ДТП позивачу та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні, а відтак просить стягнути моральну шкоду у розмірі 40000 грн.

21.07.2023 року на підставі ухвали Подільського районного суду м.Києва від 19.04.2023 року справа надійшла до Дзержинського районного суду м.Харкова.

Ухвалою суду від 18.09.2023 року у справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін.

Сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись вчасно та належним чином, представник позивача надав заяву про слухання справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином, відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило, судова повістка повернулась до суду не вручена з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи викладене, оскільки відповідач повідомлений про час та місце слухання справи своєчасно та належним чином, представник позивача надав згоду на ухвалення заочного рішення, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положеньст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно постанови Подільського районного суду м.Києва від 24.02.2017 року по справі №758/964/17 ОСОБА_2 27.12.2016 року о 09-15 год. керуючи автомобілем «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 в м.Києві по вул.Стеценка, 21, не вибрала безпечної дистанції та швидкості руху, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_2 визнано винною у порушенні п.12.1, 13.1 ПДР України та скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

У відповідності до частини 4статті 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями частини 6статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (чи бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена постановою суду, яка набрала законної сили.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_2 на праві власності з 18.04.2012 року належить ОСОБА_1 .

Згідно звіту №1904 від 23.04.2018 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Renault Fluence державний номер НОМЕР_2 складає 180384,13 грн.

Рішенням МТСБУ №48261 позивачу призначено виплату відшкодування шкоди в розмірі 50000 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 вказаного Закону).

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Згідно полісу №АК/1946706 цивільно-правова відповідальність відповідача на період з 27.12.2016 року по 26.12.2017 року була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», страховий ліміт за заподіяну страхову шкоду становить 100000 грн.

Разом з тим, згідно постанови Верховного Суду від 638/3632/17 по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_3 про визнання договору страхування недійсним страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ім`я ОСОБА_4 № АК/1946706 видано 27 грудня 2016 року. Відповідно до квитанції № 120С6618СD страховий платіж у розмірі 866,59 грн сплачено ОСОБА_4 16 січня 2017 року. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності (у цьому випадку після внесення страхового платежу), однак несплата страхового платежу не є підставою для визнання його недійсним відповідно до заявлених позивачем вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що станом на час скоєння ДТП 27 грудня 2016 року договір страхування укладений між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 не набув чинності, відтак позивач не несе будь-яких обов`язків страховика щодо виплати страхувальнику коштів у зв`язку з ДТП, що сталася 27 грудня 2016 року. Отже, згідно положень статті 983 ЦК України момент внесення страхувальником страхового платежу має значення при вирішенні питання щодо наявності обов`язку страховика здійснювати виплату страхового відшкодування за наслідками указаної ДТП на підставі спірного страхового договору і не може бути підставою для визнання недійсним спірного договору страхування.

Як зазначено у п. 21.1. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Пунктом 21.4. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п.п.«а» п.41.1. ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Таким чином, оскільки договір страхування не набув чинності на момент ДТП, відповідач несе цивільну відповідальність на загальних підставах.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої не застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Факт заподіяння майнової шкоди позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шляхом пошкодження транспортного засобу Renault Fluence державний номер НОМЕР_2 підтверджується звітом №1904 від 23.04.2018 року.

Вказаним звітом визначено вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Renault Fluence державний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка становить суму 180384,13 грн.

Оскільки, на підставі рішення МТСБУ позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 50000 грн внаслідок ДТП 27.12.2016 року, різниця між отриманим страховим відшкодуванням та реальними витратами становить 130384,13 грн.

Згідно положень статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, приходить до висновку, що позивачем були доведені обставини, на які позивач посилався при зверненні до суду із цим позовом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача як винуватця ДТП на користь позивача, який законно володів та користувався транспортним засобом Renault Fluence державний номер НОМЕР_2 , збитків, завданих внаслідок ДТП, в розмірі 130384,13 грн, є обґрунтованими, доведеними, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3ст.23 ЦК України).

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові пленуму №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що позивачу спричинено моральні страждання, які полягали у переживаннях, завданих власнику майна, у зв`язку з пошкодження автомобіля, неможливості його користування, витрат особистого часу, пов`язаних із залученням спеціалістів для оцінки збитків, вважає, що визначена позивачем сума для відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн є завищеною.

З огляду на зазначене, виходячи із засад розумності та справедливості, суд, оцінюючи докази, надані позивачем в обґрунтування спричинення останньому моральних страждань, вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення моральної шкоди частково, а саме в розмірі 7000 грн.

Частиною 1статті 133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частини 3 цієї статті).

Згідно квитанції №1624903 від 24.04.2018 року позивачем сплачено за складення звіту №1904 у розмірі 2500 грн.

Відповідно до ч.1,2 ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору пропорційно розміру задоволених вимог та вартість проведення експертного дослідження.

Так, ціна позову становить 170384,13 грн, а не 172884,13 грн, як помилково зазначено позивачем (заявлена матеріальна шкода у розмірі 130384,13 грн та моральна шкода у розмірі 40000 грн), загальна сума задоволено судом до відшкодування становить 137384,13 грн (матеріальна шкода у розмірі 130384,13 грн та моральна шкода у розмірі 7000 грн), а відтак розмір судового збору, який підлягає до стягнення становить 1373,84 грн.

Керуючись ст.ст.1187,1194 ЦК України, ст.ст.12, 13, 83, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 )до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_4 ),третя особа:Товариство здодатковою відповідальністюСтрахова компанія«Альфа-гарант»(поштоваадреса:м.Київ,вул.Г.Тороповського,14,юридична адреса:м.Киъв,бул.ЛесіУкраїнки,26)про стягненняматеріальних збитківта моральноїшкоди заподіяноїв результатіДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 130384 (сто тридцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7000 (сім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість проведення експертного дослідження у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн 84 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий Є.В.Невеніцин