Рішення № 115695293, 18.12.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16622/23

провадження № 2/753/7608/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2023 до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просила стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення станом на 01.08.2023 у розмірі 61 479,16 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 14 901,77 грн, 3% річних у розмірі 4 365,94 грн, а також витрати по сплаті судового збору - 2 684 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Євро-Реконструкція» надають послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачі є споживачами вказаних послуг, однак з грудня 2015 року не вносили плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та з серпня 2017 року - плату за постачання гарячої води, в результаті чого станом на 01.08.2023 утворилась вказана заборгованість.

Ухвалою від 29.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.11.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій він вказує, що оскільки позивачем пропущено загальний строк позовної давності, який становить три роки, розмір заборгованості слід відраховувати з 01.09.2020, тобто за три роки до дня звернення до суду з позовом - 01.09.2023.

20.11.2023 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності аналогічного змісту.

20.11.2023 від представника позивача ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, у яких вона вказує на те, що строк позовної давності продовжений до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби 12.03.2020, а тому з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за послугу з централізованого опалення за період з 12.03.2017 по 30.06.2023 у розмірі 23 745,84 грн, за постачання гарячої води за період з 01.08.2017 по 30.06.2023 у розмірі 29 624,56 грн, а всього 53 370,40 грн, інфляційна складова боргу - 10 198,19 грн, 3% річних - 2 920,51 грн, які і просить стягнути.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, виконавцями послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по будинку за адресою АДРЕСА_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» /а.с.15-17,19-23,24-26,27/.

З Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих / знятих з реєстрації осіб встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мають зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , а отже є споживачами послуг позивача за вказаною адресою /а.с.18/.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції Закону № 1875-VІ від 24.06.2004 р. передбачалось право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідав визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції Закону № 2189-VІІІ від 09.11.2017 р., споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 р. № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порядку ст. 540 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з грудня 2015 року не вносили плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та з серпня 2017 року - плату за постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.08.2023 у розмірі 61 479,16 грн, з яких: за послугу з централізованого опалення - 31 854,60 грн, за послугу з постачання гарячої води - 29 624,56 грн, що підтверджується розрахунками сум боргу /а.с.11-12,13-14/.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться заяви відповідачів про застосування строку позовної давності.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участь у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті з грудня 2015 року послуги з централізованого опалення та за спожиті з серпня 2017 року послуги централізованого постачання гарячої води, відповідачі в свою чергу просять стягнути заборгованість за період з 01.09.2020, тобто в межах строку позовної давності.

При цьому, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12.03.2020, який завершився 01.07.2023.

Отже, з урахуванням вищевказаних приписів закону, загальний трирічний строк позовної давності слід застосовувати із врахуванням його продовження на строк дії карантину.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 12.03.2017 по 30.06.2023.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з 12.03.2017 по 30.06.2023 розмір заборгованості відповідачів за послугу з постачання теплової енергії складає 23 745,84 грн, розмір заборгованості за постачання гарячої води за період з 01.08.2017 по 30.06.2023 - 29 624,56 грн.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Отже, розмір інфляційної складової боргу з урахуванням строку позовної давності, який продовжено на строк дії карантину, становить 10 198,19 грн, 3% річних - 2 920,51 грн.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У спростування вищенаведеного будь-яких доказів відповідачем суду не надано.

За викладених обставин суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з урахуванням строку позовної давності, продовженого на час дії карантину.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 268, 273, 352, 354 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення станом на 01.08.2023 в розмірі 53 370,40 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 198,19 грн, 3% річних у розмірі 2 920,51 грн, а всього 66 489,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судовий збір у розмірі 1 342 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судовий збір у розмірі 1 342 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція», код ЄДРПОУ 37739041, місце знаходження 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, електронна адреса darntec4@gmail.com

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 18.12.2023.