Рішення № 115686396, 15.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20865/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДМС України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області №51032300018419 від 23.02.2023 р. про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ДМС України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджана ОСОБА_1 у зв`язку із непридатності посвідки для подальшого використання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області щодо заміни пошкодженої та непридатної до використання посвідки на постійне проживання, проте рішенням відповідача відмовлено в задоволенні його заяви. Вказане рішення обґрунтоване тим, що на підставі п.п.3 п.62 Порядку оформлення, видачі обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого ПКМ від 25.04.2018р. № 321, а саме: дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. Позивач вважає зазначене рішення необґрунтованим і протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою від 16.08.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що відмовляючи в оформленні та видачі посвідки на постійне проживання на території України громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку пп. 3 п. 62 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, діяло у межах діючого законодавства України, та вказане рішення є правомірним.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів міграційної справи особа без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся з заявою про отримання посвідки на постійне проживання 05.08.2009 року. Згідно висновку ВСГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 07.10.2009 було задоволено клопотання ОСОБА_1 щодо отримання посвідки на постійне проживання у зв`язку з тим, що він прибув в Україну в 2004 році разом з батьками, які були документовані посвідками на постійне проживання.

16.10.2009 ОСОБА_2 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

05.11.2015 позивач звертався з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 25-річного віку та був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 02.12.2015.

Відповідно до матеріалів справи, батьки позивача громадяни Азербайджану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримали дозвіл на імміграцію в Україну 05.05.2004 на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», у зв`язку з тим, що повнорідний брат ОСОБА_3 є громадянином України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно висновків ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області від 05.05.2004 громадяни Азербайджану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дозвіл на імміграцію отримали без своїх повнолітніх дітей.

29.10.2019 до ГУДМС в Одеській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання звертався громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням ГУ ДМС в Одеській області від 17.12.2019 громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі пп. 3 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 321.

17.02.2023 до ГУДМС в Одеській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання повторно звернувся громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням від 23.02.2023 № 51032300018419 громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 321.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України від 22.09.2011р. №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно п.1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 321 (далі - Порядок №321), посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п. 6 Порядку № 321 у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.

Так, згідно з п.п. 7 Порядку № 321 обмін посвідки здійснюється у разі:

1) зміни інформації, внесеної до посвідки;

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) закінчення строку дії посвідки;

4) непридатності посвідки для подальшого використання;

5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства

документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

За оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін справляється адміністративний збір у розмірах, установлених законодавством.

Оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Порядок взаємодії ДМС з Центром встановлюється шляхом укладення відповідних договорів згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про захист персональних даних".

Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС.

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв`язку з оформленням посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміном.

Разом з тим, у п.п. 20-31 Порядку №321 регламентовано дії працівників під час приймання документів для оформлення, обміну посвідки.

Згідно положень п. 40 Порядку №321 Для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Суд зазначає, що приписи Порядку № 321 не надають право відповідачу при розгляді заяви про обмін посвідки перевіряти обґрунтованість підстав її оформлення.

Згідно п.73 Порядку № 321, у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку, посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.10.2009 ОСОБА_2 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

05.11.2015 звертався з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 25-річного віку та був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 02.12.2015 безстроково.

Водночас, з оскаржуваного рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання № НОМЕР_3 від 23.02.2023 р. встановлено, що підставою для відмови слугував пп. 3 п. 62 Порядку №321, а саме: дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Разом з тим, оскаржуване рішення №51032300018419 від 23.02.2023 р. не містить посилань, які самі відомості щодо позивача не були підтверджені даними з баз даних Реєстру, картотек.

Отже, суд робить висновок, що рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання № НОМЕР_3 від 23.02.2023 р. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

В свою чергу відповідно до п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360 (далі Положення №360), Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

За приписами пункту 4 Положення №360, ДМС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, приймає рішення про видачу дозволу на імміграцію, відмову в його видачі та скасування такого дозволу, здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в`їзду в Україну в передбачених законодавством випадках.

Згідно з п.7 Положення №360, ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Щодо доводів сторін про дискреційність повноважень ГУ ДМС України в Одеській області, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р., під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас, повноваження відповідача в частині здійснення видачі (обміну) посвідки на постійне проживання не належать до дискреційних.

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, суд вважає, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту порушеного права беззаперечно повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи встановлені під час розгляду обставини неправомірності оскаржуваного рішення відповідача, суд вважає, що саме зобов`язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні позивачу є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, з огляду на зазначене, суд робить висновок про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління ДМС України в Одеській області (адреса: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДМС України в Одеській області №51032300018419 від 23.02.2023 р. про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 у зв`язку із непридатності посвідки для подальшого використання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДМС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів