Рішення № 115686356, 15.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27417/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 2744097-2408-1502-UA51080090000065506 від 31.07.2023, згідно якого ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 56436,25 грн. за нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з січня 2022 року по 25.11.2022 року він був власником нежитлових будівель, які є свинарниками та розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1041,90 кв.м.

31.07.2023 Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 2744097-2408-1502-UА51080090000065506, згідно якого ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 56436,25 грн. за нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1041,90 кв.м.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та підлягаючим скасуванню.

У підтвердження своєї позиції позивач посилається на п.п. «ж» п.п. 266.2.2. ст. 266 ПК України, відповідно до якого не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, відповідно до якого свинарники є будівлями сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства.

З 10.12.2021 до 31.05.2023 позивач здійснював підприємницьку діяльність з розведення свиней як фізична особа-підприємець. Також згідно довідки старости Матроського старостинського округу Саф`янівської сільської ради ОСОБА_1 у період з 2017 року по грудень 2022 у сільськогосподарській діяльності (вирощування свиней) використовував нежитлові будівлі, які є свинарниками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже позивач стверджує, що належні йому раніше нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - є будівлями для використання в сільськогосподарській діяльності сільськогосподарським товаровиробником, використовувалися ним під час провадження підприємницької діяльності, та, відповідно, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак податкове повідомлення-рішення № 2744097-2408-1502-UА51080090000065506 від 31.07.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано від Головного управління ДПС в Одеській області інформацію у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів щодо підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеські області від 31.07.2023 року № 2744097-2408-1502-UA51080090000065506.

01.11.2023 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов разом з документами на виконання ухвалу суду від 16.10.2023 року.

Згідно відзиву, відповідач вважає позицію позивача необґрунтованою, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що на момент формування податкового повідомлення-рішення була відсутня інформація, яка підтверджувала віднесення нежитлових приміщень Позивача до приміщень класу «Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Крім того, управління стверджує, що позивачем не доведено належність до поняття «сільськогосподарський товаровиробник».

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , дата та номер запису - 10.12.2021, 2010350000000094450, видами економічної діяльності якої є: 01.46 Розведення свиней (основний) у період з 10.12.2021 року по 31.05.2023 року здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку, як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 належали нежитлові будівлі загальною площею 2069,1 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на підставі акту-приймання передачі майна № 1 виданого 10.06.2019 року, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 08.02.2019.

09.11.2021 року між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договору купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого Продавець продає (передає у власність), а Покупець купує (приймає у власність) 1/2 (одну другу) частку у праві власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , і сплачує за неї обговорену грошову суму.

17.11.2021 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про проділ, згідно умов якого ОСОБА_1 володіє, користується і розпоряджається: літера Б - нежитлова будівля, загальною площею - 354,6 кв.м. (триста п?ятдесят чотири цілих і шість десятих метрів квадратних), літера Д - нежитлова будівля, загальною площею - 152,6 кв.м. (сто п?ятдесят дві цілих і шість десятих метрів квадратних), літера Е - нежитлова будівля, загальною площею - 534,7 кв.м. (п?ятсот тридцять чотири цілих і сім десятих метрів квадратних), літера Ж - вбиральня, № 1-3 надвірні споруди.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24.01.2022 за позивачем було зареєстровано право власності на такий окремий об`єкт нерухомості.

25.11.2022 року між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до п. 1 якого Продавець передає майно (нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які в цілому складаються із: під літерою «Б» за планом - нежитлова будівля, загальною площею 354,6 кв.м, під літерою «Д» - нежитлова будівля, загальною площею 152,6 кв.м, «Е» - нежитлова будівля, загальною площею 534,7 кв.м, під літерою «Ж» - вбиральня; № 1-3 надвірні споруди) у власність Покупця, а Покупець приймає у власність і сплачує за нього грошову суму у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Як вбачається з довідки №895/20-05 від 27.12.2022 року старости Матроського старостинського округу Саф`янівської сільської ради, ОСОБА_1 в період з 2017 року по грудень 2022 у сільськогосподарській діяльності (вирощування свиней) використовував нежитлові будівлі, які є свинарниками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, у період з 24.01.2022 року по 25.11.2022 року позивач був власником нежитлових будівель, які використовувались ним у сільськогосподарській діяльності (вирощування свиней) та розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1041,90 кв.м.

31.07.2023 Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 2744097-2408-1502-UА51080090000065506, згідно якого ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 56436,25 грн. за нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1041,90 кв.м.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст.13 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

За змістом пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Аналізуючи вищенаведені норми суд приходить по висновку, що застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 року у справі № 160/9061/20, від 27.01.2022 року у справі № 820/4188/17, а також від 09.05.2023 року у справі №380/10802/23.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про відсутність інформації, яка підтверджувала віднесення нежитлових приміщень позивача до приміщень класу «Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», адже чинним законодавством не передбачено обов`язку позивача отримати відповідний висновок.

При цьому суд зазначає, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року №2238-III, адже згідно довідки старости Матроського старостинського округу Саф`янівської сільської ради №895/20-05 від 27.12.2022 року, займається особистим селянським господарством та використовує для цього нежитлові будівлі, які є свинарниками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Що стосується другої умови застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, судом встановлено, що будівля за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 належить до будівель сільськогосподарського призначення, оскільки використовується позивачем у сільськогосподарській діяльності, а саме для вирощування свиней.

Окрім зазначеного, підставою виникнення права власності у позивача на будівлю розміщену за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р., с. Матроска, вулиця Толбухіна, будинок 1 було свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: ОД-ХVІ №1003610, виданий 08.02.2019. Таким чином, суд приходить до висновку що вказана будівля належить до будівлі сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 2744097-2408-1502-UA51080090000065506 від 31.07.2023, згідно якого ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 56436,25 грн. за нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три) грн., 60 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук