Рішення № 115682059, 15.12.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2023 р. справа № 300/583/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2023 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за № 2/ІІ/ІХ/4 від 30.12.2022 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, та зобов`язання визнати учасником бойових дій.

27.02.2023 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги щодо предмету спору позивач обґрунтовує тим, що в період навчання в Івано-Франківській спеціалізованій середній школи міліції МВС СРСР був відряджений у складі спеціального батальйону для виконання завдань по охороні громадського порядку у місто Кіровокан Вірменської РСР з 02.12.1988 до 07.03.1989, де брав участь у збройному конфлікті на території автономної республіки ОСОБА_2 . Вважає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за № 63 від 08.02.1994 має право на отримання статусу учасника бойових дій. Однак, оскаржуваним рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за № 2/ІІ/ІХ/4 від 30.12.2022 протиправно відмовлено йому в наданні статусу учасника бойових дій.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що законодавство не передбачає визнання учасниками бойових дій осіб рядового складу органів внутрішніх справ, які в період з лютого 1989 року по 1992 рік перебували у службових відрядженнях в Вірменській РСР для виконання службових обов`язків по охороні громадського порядку та наявність обставин участі особи в бойових операціях по захисту Батьківщини (СРСР) може мати місце виключно у збройних конфліктах СРСР з іноземними державами, тоді як на території Азербайдджанської РСР, Вірменської РСР та Молдовської РСР, як складових республік однієї держави відбувалися масові заворушення при внутрішніх міжетнічних збройних конфліктах.

Суд, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, виходить з наступного.

ОСОБА_1 в період з 02.12.1988 до 07.03.1989 перебував у відрядженні у складі спеціального батальйону для виконання завдань по охороні громадського порядку у місті Кіровокан Вірменської РСР відповідно до наказу МВС РСРС за № 0143 від 19.06.1988, розпорядження УНЗ МВС СРСР № 8977 від 26.11.1988 та наказу Івано-Франківської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР № 157 від 26.11.1988, що підтверджується довідкою Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ за № 01 від 10.01.2008.

Відповідно до виписки з наказу Івано-Франківської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР «Про створення спеціального батальйону та передислокацію в район оперативного призначення» за № 157 від 26.11.1988 курсант ОСОБА_1 входив в структуру батальйону.

На звернення позивача від 07.09.2022 та від 12.09.2022 Департамент пенсійних питань та соціального захисту за дорученням керівництва Міністерства повідомив позивача про те, що його звернення з питань надання статусу учасника бойових дій буде винесено на розгляд найближчого засідання комісії МВС.

30.12.2022 рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за № 2/ІІ/ІХ/4 відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій.

Позивач вважаючи таке рішення протиправним звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Особі, які належать до учасників бойових дій визначає статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

08.02.1994 Постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за № 63 дозволено Міністерству оборони для визначення осіб, які можуть вважатися учасниками бойових дій, тимчасово застосовувати затверджені Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР переліки підрозділів, частин, з`єднань, об`єднань та органів управління, що входили до складу діючої армії у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років (пункт 1).

Затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території (пункт 2).

З аналізу Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, суд встановив, що у цьому переліку Вірменська РСР ( ОСОБА_3 ) відсутня.

Тобто, позивач перебував у відрядженні в межах держави СРСР, до складу якого на той час входили Вірменська, Молдавська, Грузинська та Азербайджанська РСР.

Крім того, пунктом 6 примітки до Переліку визначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Таким чином, положення примітки 6 до Переліку щодо можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року та не названі у Переліку, поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях.

Однак, позивач не надав довідки 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про його особисту участь у бойових діях Вірменської РСР.

Крім того, у постанові від 24.06.2021 у справі №240/9932/20 Верховний Суд зазначив про те, що дія Постанови №63 поширюється тільки на:

- осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 року та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;

- осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17 березня 2008 року в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ на території Автономного Краю Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія).

Обов`язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав.

При цьому, положення пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюються на осіб, які проходили військову службу та приймали участь в охороні громадського порядку на території республік Закавказзя.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що позивач брав безпосередню участь у бойових операціях по захисту Батьківщини на території Вірменської PCP, а надана довідка Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ за № 01 від 10.01.2008 про те, що ОСОБА_1 в період з 02.12.1988 до 07.03.1989 перебував у відрядженні у складі спеціального батальйону для виконання завдань по охороні громадського порядку у місті Кіровокан Вірменської РСР відповідно до наказу МВС РСРС за № 0143 від 19.06.1988, розпорядження УНЗ МВС СРСР № 8977 від 26.11.1988 та наказу Івано-Франківської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР № 157 від 26.11.1988, підтверджує виконання позивачем завдань по охороні громадського порядку у місті Кіровокан Вірменської РСР.

При цьому, на момент виконання позивачем завдань з охорони громадського порядку на території Вірменської РСР останній був курсантом (проходив навчання) в Івано-Франківській спеціалізованій середній школи міліції МВС СРСР, тобто позивач не проходив військову службу та не був військовослужбовцем, що виключає наявність підстав для визнання його учасником бойових дій.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Такі висновки суду також відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі за № 826/19417/16.

Як наслідок, оскаржуване рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за № 2/ІІ/ІХ/4 від 30.12.2022, яким відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, тому в задоволенні позову потрібно відмовити.

Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (індекс 01601, вулиця Академіка Богомольця, будинок 10, місто Київ, Київська область, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.