Рішення № 115682054, 15.12.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2023 р. справа № 300/582/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2023 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач) про визнання протиправними дії та зобов`язання повторно розглянути заяву від 01.12.2022 про призначення пенсії за віком з врахуванням стажу роботи за період з 02.01.1993 до 15.05.1995 та періоду отримання матеріальної допомоги з 26.09.2000 до 24.03.2001.

27.02.2023 Івано-Франківський окружний адміністративний суд відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України та відстрочив сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно не зарахувало до її загального страхового стажу підтверджений трудовою книжкою серії НОМЕР_1 період роботи з 02.01.1993 до 15.05.1995, у зв`язку з тим, що відсутня печатка при звільненні, та період отримання матеріальної допомоги з 26.09.2000 до 24.03.2001, оскільки в записах трудової книжки на зазначено причину виплати допомоги. Не зарахування вказаних періодів стало підставою для відмовив в призначенні пенсії за віком. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджуються, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що за результатами розгляду заяви позивача від 01.12.2022 та доданих документів не зараховано період роботи позивача з 02.01.1993 до 15.05.1995, оскільки відсутня печатка при звільненні. Період отримання матеріальної допомоги з 26.09.2000 до 24.03.2001, також, не зараховано, оскільки до страхового стажу включається виплата матеріальної допомоги у період підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, в записах трудової книжки на зазначено причину виплати допомоги.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.12.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком.

Довідкою за № 2615-7001664823 від 16.12.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджено місце проживання позивача: АДРЕСА_1 .

Заяву позивача після її реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії за № 213050029647 від 08.12.2022 відмовлено Литві ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за № 213050029647 від 08.12.2022 встановлено, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії її страховий стаж становив 28 років 4 місяці 7 днів, при необхідному 29 років. До страхового стажу позивача не зараховано: період з 02.01.1993 до 15.05.1995, оскільки відсутня печатка при звільненні; період отримання матеріальної допомоги з 26.09.2000 до 24.03.2001, оскільки до страхового стажу включається виплата матеріальної допомоги у період підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, в записах трудової книжки на зазначено причину виплати допомоги.

Предметом даного адміністративного позову є правомірність наявності підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 02.01.1993 до 15.05.1995 та періоду отримання матеріальної допомоги з 26.09.2000 до 24.03.2001.

Згідно з частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки позивача та не викривляють відомості про періоди роботи та не створюють підстав для відмови у зарахуванні таких періодів до стажу роботи.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 02.01.1993 до 15.05.1995 працювала продавцем першої категорії в магазині №1. З 26.09.2000 Херсонський міський цент зайнятості розпочав виплату позивачу матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України «Про зайнятість населення», а з 24.03.2001 таку виплату припинено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року індивідуальними відомостями про застраховану особу.

З аналізу вказаних норми встановлено, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період отримання допомоги по безробіттю з 26.09.2000 до 24.03.2001, який підтверджений її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , а твердження відповідача про те, що до страхового стажу включається виплата матеріальної допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, а в записах трудової книжки не зазначено причин виплати допомоги, як підставу для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача є безпідставним, та є проявом надмірного формалізму.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд встановив що відомості трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , як основного документу, підтверджують період її роботи з 02.01.1993 до 15.05.1995 та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.09.2000 до 24.03.2001, і у суду не виникає сумнів щодо цих обставини.

Як наслідок, суд приходить до висновку що період роботи позивача з 02.01.1993 до 15.05.1995 та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.09.2000 до 24.03.2001 підлягає зарахуванню територіальним органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача, а дії відповідача щодо не зарахування цих періодів є протиправними.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Враховуючи, що період роботи позивача з 02.01.1993 до 15.05.1995 та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.09.2000 до 24.03.2001, що становить 2 роки 10 місяців 11 днів, підлягає зарахуванню до її страхового стажу та ту обставину, що відповідач самостійно визначив стаж позивача 28 років 4 місяців 7 днів, то на момент звернення позивача за призначенням пенсії у неї був необхідний страховий стаж роботи більше 29-ти років і позивач мала право на призначення пенсії за віком.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 даного Кодексу у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням змісту заявлених вимог, суд вважає, що, оскільки, саме відповідач відмовив позивачу у зарахуванні оспорюваних періодів і відповідач не заперечив, щодо вимог зобов`язального характеру звернутих позивачем саме до нього, то суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 02.01.1993 до 15.05.1995, період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.09.2000 до 24.03.2001, та повторно розглянути заяву позивача від 01.12.2022 про призначення пенсії за віком.

Решта доводів відповідача на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений позивачем адміністративний позов є обґрунтованим, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалю Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 відстрочено позивачу сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким чином, оскільки ухвалою суду від 27.02.2023 відстрочено позивачу сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі, то питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення та зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, суд робить висновок про стягнення до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 073, 60 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.01.1993 до 15.05.1995 та періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.09.2000 до 24.03.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (індекс 58002, площа Центральна, будинок 3, місто Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) період роботи з 02.01.1993 до 15.05.1995, період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.09.2000 до 24.03.2001, та повторно розглянути її заяву від 01.12.2022 про призначення пенсії за віком.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (індекс 58002, площа Центральна, будинок 3, місто Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345) судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.