Рішення № 115681584, 15.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 рокуСправа №160/15380/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Шевченко» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2023р. через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Шевченко» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області та просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №59 від 11.04.2023р., № 73, №74 від 28.04.2023р., №97, №98, № 99, №100 від 01.06.2023р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваними сімома рішеннями за порушення законодавства про рекламу на позивача накладено штраф у розмірі по 5083,00 грн. кожне. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає, що вони прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, є упередженими, прийнятими без урахування права позивача на участь у процесі їх прийняття, тобто, вони прийняті відповідачем не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, тому є необґрунтованими з таких підстав, а саме: у спірних рішеннях не зазначено якими саме конкретними діями/бездіяльністю позивача порушено вимоги Закону України «Про рекламу», предмет порушення не визначено та не конкретизовано, ні рішення, ні вимоги відповідача не містять жодного визначення суті порушення Закону України «Про рекламу»; позивача не було своєчасно повідомлено про місце і час розгляду справи, що призвело до порушення права позивача на його участь у процесі прийняття оспорюваних рішень; спірні рішення прийняті відповідачем без дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-У (далі Закон №877), тобто, без вручення позивачеві посвідчення (направлення) на перевірку, без складання акту перевірки, без урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022р. №303, за нормами якої було припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду на період дії воєнного стану, який тривав і на момент прийняття оспорюваних рішень. За викладеного, позивач вважає, що оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності про що зазначено і у постанові Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі №822/1817/18. У відповіді на відзив від 06.09.2023р. позивач посилається на ті ж самі обставини та підстави, що і у позові (а.с.1-10, 115-117).

Ухвалою суду від 21.08.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 19.09.2023р. відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, запропоновано відповідачеві протягом 15 днів після отримання цієї ухвали надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази дотримання відповідачем процедури проведення перевірок, за результатами яких були прийняті оспорювані рішення, а також всі копії документів, зокрема, що стосуються повідомлення позивача про час та місце розгляду справ з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.3022р. №303 та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України(а.с.111).

Відповідач вищезазначену ухвалу суду та копію позову з додатками отримав засобами електронного зв`язку 22.08.2023р., у електронному кабінеті 21.08.2023р. о 17:26 год., що підтверджується відповідними електронним повідомленням та довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, які наявні у справі (а.с.113-114).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, 24.07.2023р. від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю посилаючись на те, що у відповідності до наданих відповідачеві повноважень згідно до Положення про ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, останній здійснює контроль за дотриманням вимог Закону України «Про рекламу» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а питання накладення уповноваженими особами відповідача штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №693 (далі Порядок №693). Згідно до вимог п.9 згаданого Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений, зокрема, уповноваженою особою Держспоживінспекції та її територіальних органів, в якому фіксуються виявлені порушення, за процедурою розгляду таких справ передбачено п`ять етапів: 1) складання протоколу, в якому фіксуються порушення; 2) за наявності ознак порушення законодавства про рекламу прийняття рішення про початок розгляду справи; 3) отримання контролюючим органом на вимогу усних або письмових пояснень, іншої інформації про порушення законодавства про рекламу; 4) розгляд справи; 5) прийняття рішення про накладення штрафу. Відповідачем вказана процедура була дотримана. Також, відповідач зазначає, що при розгляді справ стосовно позивача була дотримана і процедура повідомлення позивача про дату та місце розгляду справи, що підтверджено чеками поштових відправлень, доданих до відзиву на позов. Окрім того, відповідач зазначає і про те, що у вимогах, направлених на адресу позивача та у оспорюваних рішеннях чітко зазначено якими саме діями позивача порушено законодавство про рекламу та здійснення заходів контролю за дотриманням законодавства про рекламу не є перевіркою діяльності суб`єкта господарювання та не підпадає під дію Закону №877, перевірка відповідності підстав розміщення реклами вимогам чинного законодавства здійснюється в порядку, встановленому Порядком №693 про що також свідчать і правові висновки Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №812/1234/18. У запереченнях на відповідь на відзив від 21.09.2023р. відповідач посилається на ті ж самі обставини та підстави, що і у відзиві на позов (а.с.50-68, 125-132).

Ухвалою суду від 20.10.2023р. розгляд даної справи було продовжено на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 15.12.2023р. (а.с.135).

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, дана адміністративна справи вирішується 15.12.2023р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Шевченко» 03.06.2016р. зареєстрований як юридична особа за адресою: Дніпропетровська обл., вул. Краснопільська, буд.13-Ж, за видами діяльності підприємства основним є 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, що підтверджується відомостями, наведеними у копії витягу з ЄДРПОУ станом на 28.06.2023р., наявного у справі (а.с.15).

28.03.2023р. за №Вих-01-27/07.2/1296 відповідачем була складена вимога до позивача, у якій зазначено, що при оцінці реклами, що розміщена за адресою в АДРЕСА_1 магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлені порушення ч.5 ст.8, п.2 ч.7, ч.9 ст.8, п.1 ст.6, п.1 ст.10, ч.1 ст.22, ч.7 ст.22, ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» та повідомлено, що розгляд справ про порушення вимог законодавства про рекламу відбудеться 11.04.2023р. о 10:00 годині за адресою: м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз,7, що підтверджується наведеною копією вимоги (а.с.23-24,81-82).

Вказана вимога була направлена на адресу позивача 30.04.2023р. та отримана позивачем 12.04.2023р., що підтверджується копією фіскального чеку від 30.03.2023р. та копією поштового повідомлення від 12.04.2023р. (а.с.85).

11.04.2023р. на підставі протоколу засідання №63, яким було встановлено порушення позивачем Закону України «Про рекламу», відповідачем було прийнято рішення №59 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу позивачем, а саме: п.2 ч.7 Закону реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципу добросовісної конкуренції; п.1 ст.10 Закону недобросовісна реклама забороняється, згідно до змісту якого у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про рекламу», за недотримання встановлених вимог щодо змісту реклами, на позивача накладено штраф в сумі 5083,00 грн. (а.с.14,77-79).

14.04.2023р. №Вих-01-27/07.2/1602 відповідачем було оформлене повідомлення до позивача, у якому зазначено, що при огляді реклами, що розміщена за адресою в АДРЕСА_1 магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлені порушення ч.5 ст.8, ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу» та повідомлено, що розгляд справ про порушення вимог законодавства про рекламу відбудеться 28.04.2023р. о 10:00 та 10:30 годині за адресою: м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз,7, що підтверджується наведеною копією вимоги (а.с.89).

Вказане повідомлення відповідача була направлена на адресу позивача 18.04.2023р. та отримана позивачем 02.05.2023р., що підтверджується копією фіскального чеку від 18.04.2023р. та копією поштового повідомлення від 02.05.2023р. (а.с.88).

28.04.2023р. на підставі протоколу засідання №84, яким було встановлено порушення позивачем Закону України «Про рекламу», відповідачем було прийнято рішення №73 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу позивачем, а саме: реклама про знижки цін на продукцію, про розпродаж не містить відомостей про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, що порушує ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», згідно до змісту якого у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про рекламу», за недотримання встановлених вимог щодо змісту реклами, на позивача накладено штраф в сумі 5083,00 грн. (а.с.13,86-87).

Також, 28.04.2023р. на підставі протоколу засідання №85, яким встановлено порушення позивачем Закону України «Про рекламу» відповідачем було прийнято рішення №74 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу позивачем, а саме: ч.1 ст.22 Закону реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, забороняється засобами внутрішньої реклами; ч.7 ст.22 Закону реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також знаків для товарів та послуг, інших об`єктів інтелектуальної власності, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна супроводжуватися текстами попередження такого змісту: «Куріння може викликати захворювання на рак», згідно до змісту якого у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про рекламу», за недотримання встановлених вимог щодо змісту реклами, на позивача накладено штраф в сумі 5083,00 грн. (а.с.90-91).

09.05.2023р. за №Вих-01-27/07.4/2072 відповідачем була складена вимога до позивача, у якій зазначено, що при оцінці реклами, що розміщена на інтернет сайті магазину ALCOVAG за посиланням в google https://alcomag.ua/ua, виявлені порушення ч.5 ст.8, п.1 ч.6, абз.8 ч.1 ст.22, ч.2 ст.22, ч.6 ст.22 Закону України «Про рекламу» та повідомлено, що розгляд справ про порушення вимог законодавства про рекламу відбудеться 01.06.2023р. о 11:00 годині за адресою: м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз,7, що підтверджується наведеною копією вимоги (а.с.17-18).

Вказана вимога була отримана позивачем 23.05.2023р. про що сам позивач зазначає у копії письмових пояснень та додаткових письмових пояснень позивача, наданих на вказану вимогу (а.с.25-28).

01.06.2023р. на підставі протоколу засідання №111 (відповідачем до відзиву не додано), відповідачем було прийнято чотири рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу позивачем наступного змісту, а саме:

- рішення №97 за змістом якого встановлено порушення позивачем ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу» - за посиланням https://alcomag.ua/ua/sale/dopolnitelnaya vigoda// - реклама про знижки цін на продукцію, про розпродаж не містить відомостей про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, та у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про рекламу», за недотримання встановлених вимог щодо змісту реклами, на позивача накладено штраф в сумі 5083,00 грн. (а.с.19);

- рішення №98 за змістом якого встановлено порушення позивачем абз.8 ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу» - обов`язковою умовою, у мережі інтернет для повнолітніх осіб є попередня ідентифікація віку користувачів, та у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про рекламу», за недотримання встановлених вимог щодо змісту реклами, на позивача накладено штраф в сумі 5083,00 грн. (а.с.20, 92);

- рішення №99 за змістом якого встановлено порушення позивачем ч.2 ст.22 Закону України «Про рекламу» - реклама алкогольних напоїв, а саме: рекламна стаття «6 причин, чому ви повинні купити вино коханій жінці прямо зараз» - заохочує до вживання алкогольних напоїв, та рекламні статті «скільки потрібно пити вина, щоб воно було корисним для здоров`я»; «чим корисний коньяк» - формують думку, що алкоголь має лікувальні якості, що він є стимулюючим, заспокійливим засобом, та у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про рекламу», за недотримання встановлених вимог щодо змісту реклами, на позивача накладено штраф в сумі 5083,00 грн. (а.с.22, 97);

- рішення №100 за змістом якого встановлено порушення позивачем ч.6 ст.22 Закону України «Про рекламу» - реклама алкогольних напоїв, а також знаків для товарів та послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані вироби та напої, не супроводжуються написом «Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров`я». Якому має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону попередження білим, та у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про рекламу», за недотримання встановлених вимог щодо змісту реклами, на позивача накладено штраф в сумі 5083,00 грн. (а.с.21, 98).

Зазначені рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №59 від 11.04.2023р., №73,74 від 28.04.2023р., №97,98,99,100 від 01.06.2023р., є предметом спору у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за № 667(надалі - Положення, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Так, у відповідності до приписів абзацу третього підпункту 8 пункту 4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020р. №160, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує реалізацію державної політики, зокрема, у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів ( у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння); здійснює контроль за дотриманням вимог Законів України «Про рекламу» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в межах наданих повноважень (а.с.73).

Відповідно достатті 1 Закону України "Про рекламу" встановлено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною дев`ятоюстатті 8 Закону України "Про рекламу"передбачено, що інформація про ціни на товари, тарифи на послуги, яка розміщується чи розповсюджується на території України, зазначається виключно у гривні.

Статтею 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цьогоЗаконуна підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Порядок розміщення зовнішньої реклами регулюється Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, які затвердженоПостановою КМУ від 29.12.2003 за № 2067(далі - Правила). Пунктом 24 Правил визначено, що виданий у встановленому законодавством порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконанням робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу. Відповідно до пункту 3 Правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до частини другоїстатті 27 Закону України "Про рекламу" визначено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у недотриманні вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановленізакономвимоги щодо її змісту.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 27 Закону України "Про рекламу" передбачено, що вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановленіПодатковим кодексом України.

Відповідно до частини сьомоїстатті 27 Закону України "Про рекламу"установлено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цьогоЗакону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначеноЗаконом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" 5 квітня 2007року, № 877-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин(надалі - Закон № 877).

Статтею 1 Закону №877визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбаченихзаконом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Частиною першою статті 4 Закону №877 встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону №877 передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 59 від 11.04.2023р., № 73,74 від 28.04.2023р., № 97,98,99,100 від 01.06.2023р., позивач посилається на те, що дії відповідача при прийнятті рішень про накладення штрафних санкцій не відповідали законодавству, оскільки здійснювалися поза межами Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (а.с.5-8).

Діяльність відповідача по контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу і виявлені відповідачем в процесі цієї діяльності порушення є формою державного нагляду (контролю), а відповідач є державним органом, який підпадає під сферу дії та зобов`язаний дотримуватися приписів вищезазначеного Закону України (а.с.5-8).

Натомість, у відзиві на позов відповідач стверджував про правомірність прийнятих рішень з огляду на те, щоЗакон України "Про рекламу"не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, а визначає засади рекламної діяльності, а саме: відносини, що виникають в процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Норми Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширюються на здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері реклами (а.с.64-65).

Отже, питання про застосування права в цій справі полягає у тому, чи поширюються на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу приписи Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V (далі - Закон № 877).

Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено що зі змісту постанови Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі № 826/24133/15, вбачається, що предметом спору в ній уже було питання правомірності рішення Держспоживінспекції України від 21.09.2015р. за № 0005 про накладення штрафу за порушенняст. 22 Закону України "Про рекламу", щодо зазначеного питання Верховним Судом сформовано такі висновки:

"Спірні правовідносини врегульованіКонституцією України,Законами України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР(далі - Закон № 270/96-ВР), "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693(далі - Порядок № 693)".

Таким чином, із наведеного слідує, що Верховний Суд дійшов висновку про те, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушеннястаттею 22 Закону України "Про рекламу"поширюється, зокрема,Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007за№877-V.

Отже, суд вважає, що такі висновки є застосовними і до справи, що розглядається.

При цьому, відповідно до преамбули Закону №877, він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно достатті 2 цього Закону №877, його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, предметом правового регулювання цьогоЗаконує відносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Незважаючи на те, що іншими законами та підзаконними актами, що діяли раніше, було врегульовано наглядові та контрольні правовідносини, з дня набрання чинності Законом №877 саме він підлягає застосуванню як спеціальний.

Водночас, Закон №877у статті 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється. Перелік наглядових та контрольних правовідносин, на які не поширюється дія Закону №877, є вичерпним.

Норми вказаногоЗаконуне містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Водночас,Закон України "Про рекламу"не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно законом (п. 4статті 1 Закону №877).

Тож посилання відповідача на Порядок № 693 як підставу здійснення контролю за додержанням законодавства про рекламу, є помилковим.

До того ж, Порядок № 693 регулює порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, а не відносини у сфері державного нагляду (контролю).

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже, відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону №877.

Згадані правові висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.06.2022р. у справі № 810/3148/17, яка, в силу приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС України,підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на наведену правову позицію Верховного Суду, наполягання відповідача на врахуванні у даних правовідносинах правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2019р. у справі №812/1234/18, суд відхиляє та не бере до уваги, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019р. у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому слід дійти висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме правові позиції прийняті у часі пізніше, тобто, правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2021р. у справі №826/24133/15, від 22.06.2022р. у справі №810/3148/17.

При цьому, у даних правовідносинах щодо встановлення судом порушення відповідачем процедури проведення контрольного заходу, встановленої Законом №877, судом враховується і відповідна судова практика Європейського Суду з прав людини, зокрема, викладена у п.71 рішення «Рисовський проти України», де зазначений Суд прийшов до висновку, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Враховуючи викладене та те, що відповідачем Головним управлінням Держпродспоживспілки в Полтавській області контрольний захід проведений стосовно позивача у даних правовідносинах без застосування та без дотримання процедури проведення контрольного заходу, встановленої приписами Закону №877, такий контрольний захід не є правомірним, а тому, оскаржувані рішення, прийняті за результатами такого заходу, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд у його постанові від 22.06.2022р. у справі №810/3148/17, яка уже наводилася вище та підлягає застосуванню у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що з наведеної вище правової позиції вбачається, що спір стосувався проведення контрольного заходу без дотримання Закону №877 саме Головним управлінням Держпродспоживспілки в Полтавській області, який є відповідачем і у даній справі, та знову, у цьому спорі, вчинив дії із проведення контрольного заходу без дотримання Закону №877, що свідчить про ігнорування останнім висновків Верховного Суду, які підлягають обов`язковому виконанню, зокрема, всіма органами державної влади на всій території України згідно до вимог ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.129-1 Конституції України.

Щодо обставин, на які позивача посилається у позові з приводу не вмотивованості, не обґрунтованості оспорюваних рішень, а саме: у них не зазначено (не конкретизовано та не визначено) предмет порушення, не зазначено суті виявлених порушень, суд зазначає про таке.

Так, як встановлено судом зі змісту оспорюваних рішень, а також і протоколів засідань відповідача, що були підставами для прийняття оспорюваних рішень, у них відсутні обставини щодо дати, часу вчинення правопорушення, не зазначено, яким саме нормативно-правовим актом передбачено такий вид перевірки як «огляд реклами» (про що зазначено у вимогах відповідача адресованих позивачеві), у спірних рішеннях не викладено обставин за яких вчинене порушення, а також і у них відсутнє викладення суті порушення, що передбачено формою рішення, копії яких наявні у справі (а.с.13-14, 16-24,77-93).

Разом з тим, слід зазначити, що за сталою судовою практикою та загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Прийняття безмотивованого рішення (що відбулося у даному випадку) відносно позивача, позбавляє його права на обізнаність причин прийняття відносно нього негативного рішення, спростування доводів суб`єкта владних повноважень, ефективного захисту своїх прав.

А враховуючи те, що оскаржувані рішення відповідача, які були складені стосовно позивача та в них містяться посилання лише на порушення норм Закону України «Про рекламу», тягнуть за собою правові наслідки для позивача у вигляді накладення штрафу, суд приходить до висновку, що прийняття таких рішень повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини (суть порушень), що мали вплив на його прийняття.

Верховний Суд уже роз`яснював, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І, навпаки, не наведення мотивів прийняття рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019р. у справі №826/6528/18, від 10.04.2020р. у справі №819/330/18, від 10.01.2020р. у справі №2040/6763/18, від 02.12.2021р. у справі №280/5176/20).

Також і Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі факти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівська», пункти 156-157,159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд.проти Кіпру», пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії».

Таким чином, враховуючи наведене та те, що судом встановлені факти не зазначення відповідачем в оспорюваних рішеннях конкретних обставин та підстав, дати, часу проведення контрольного заходу (нагляду) з питань порушення законодавства про рекламу, суті виявлених порушень, тобто, не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень і форми рішення з приводу вмотивованості та обґрунтованості такого акта індивідуальної дії (оспорюваних рішень), суд приходить до висновку, що застосування штрафних санкцій на підставі таких рішень є протиправним та не ґрунтується на вищенаведених проаналізованих судом нормах чинного законодавства, тому оспорювані рішення підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем у відзиві на позов та доданими до нього копіями документів не доведено належними, достатніми і допустимими доказами правомірність і законність прийняття оспорюваних рішень з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу вищенаведених чинних норм законодавства, які не спростовані відповідачем будь-якими іншими доказами.

Є безпідставними та необґрунтованими, тому відхиляються судом аргументи відповідача з приводу дотримання відповідачем процедури повідомлення позивача про розгляд справ, встановленої Порядком №693, за яким передбачено обов`язок відповідача повідомити позивача про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, оскільки вказане твердження спростовуються проаналізованими судом фіскальними чеками про відправку такого повідомлення та поштовими повідомленнями, які свідчать про те, що повідомлення були отримані позивачем за один день до дати розгляду справи або у день розгляду справи чи взагалі уже після розгляду справи, наприклад: повідомлення про розгляд справи на 11.04.2023р. було отримане позивачем 12.04.2023р., повідомлення про розгляд справи на 28.04.2023р. було отримано позивачем 02.05.2023р.(а.с. 81-82,85, 88).

При цьому, лише надсилання таких повідомлень відповідачем на адресу позивача не може свідчити про належне дотримання процедури повідомлення без врахування обставин щодо отримання таких повідомлень позивачем саме у строк не пізніш як за три дні до дати розгляду, що передбачено приписами Порядку №693, які також не були дотримані відповідачем, що спростовано вищенаведеними доказами, а відповідно, відповідачем порушено право позивача на участь у процедурі розгляду справи, передбачене як приписами Порядку №693, так і вимог п.9 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що інші підстави щодо прийняття оспорюваних рішень, зокрема, щодо перевірки наявності чи відсутності фактів виявлених порушень не досліджуються судом, оскільки, за умови встановлення судом обставин не дотримання відповідачем вимог Закону №877, не дотримання відповідачем вимог вмотивованості, обґрунтованості оспорюваних рішень, які відповідачем не спростовані жодними іншими доказами, вказані факти уже не можуть вплинути на суть прийнятого у цій справі судового рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних рішень, суд приходить до висновку, що відповідачем вказані оскаржувані рішення прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що є порушенням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу.

Отже, відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування таких спірних рішень.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що у разі задоволення позову судом, всі судові витрати понесені позивачем відшкодовуються позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №20393 від 29.06.2023р. (а.с.11) з урахуванням того, що даний спір є майновим спором за які станом на 01.01.2023р. встановлені ставки судового збору для юридичної особи у розмірі 1,5 відсотка, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн.) згідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Шевченко» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №59 від 11.04.2023р., №73 від 28.04.2023р., №74 від 28.04.2023р., №97 від 01.06.2023р., №98 від 01.06.2023р., №99 від 01.06.2023р., №100 від 01.06.2023р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (36020, Полтавська область, м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз,7, ЄДРПОУ 40358617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Шевченко» (49122, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 13-Ж, ЄДРПОУ 40535389) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва