Рішення № 115674701, 13.12.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12342/22

Провадження № 2/344/718/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Польської М.В.

секретаря Мациборки С.Я.

за участю

представника позивача Клюба П.Р.

представника відповідача1,2 Яремчук О.О.

відповідача2 ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «РОСА-ІФ», ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої у результаті дорожньо-транспортної пригоди, стягнення франшизи, витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у жовтні 2022 року звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства «РОСА-ІФ» про відшкодування майнової шкоди завданої у результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 78 379,12 грн, стягнення франшизи у розмірі 1000 грн., витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу у сумі 4000 грн. та судових витрат: на правову допомогу в розмірі 8000 грн., судовий збір в сумі 992,40грн.

Позов мотивовано тим, що 16.06.2022р. приблизно о 09:45 год. в м.Івано-Франківську по вул.Миколайчука, автомобіль позивача PEOUGEOT PARTNER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження в результаті наїзду трактора JCB 3CX SITEMASTER, який належить ПП «РОСА-ІФ». На місці події водій трактора погодився з тим, що він проявив неуважність та допустив наїзд, у зв`язку із чим було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) та повідомлено страхові компанії. За результатом розгляду позивачу виплачено кошти в сумі 49 000грн, за виключенням 1000 грн. франшизи, однак виплачені страховою компанією кошти не покривають витрати на проведеня відновлювального ремонту ТЗ, оскільки згідно з проведенною оцінкою вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу визначено вартість відновлювального ремонту ТЗ у розмірі 127 379,12 грн., отже невідшкодована сума складає 78 379,12 грн. На підставі ст.1172, 1187 ЦК України просила позов задовольнити.

Ухвалою від 21.02.2023р. до участі у справі залучено співвідповідачем ОСОБА_1 .

20.04.2023р. відповідач2 подав відзив на позов, в якому вимоги позову заперечив. Зазначив, що вини власної у ДТП не визнає, так як дійсно працює у ПП «РОСА-ІФ» машиністом ескаватора (навантажувача), рухався 16.06.2022р. по вул.Миколайчука (дорога з двохстороннім рухом, по одній смузі для руху в кожному напрямку, їх розділяють потоки напрямні острівці), мав намір повернути ліворуч, завчасно включив лівий поворот і почав виконувати поворот ТЗ ліворуч з дотриманням п.10.4 ПДР, з крайнього лівого положення на проїздній частині даного напрямку. Після початку виконання маневру ескаватором під його керуванням (виробничі об`єкти фірми знаходилися ліворуч на вул.Миколайчука), над`їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_3 , який на значній швидкості перетнув напрямні острівці в порушення вимог р.34 ПДР (вїзд заборонено на напрямні острівці п.1.16.1) і вчинив зіткнення правою стороною автомобіля з ковшем ескаватора. Запропонував скласти Європротокол саме ОСОБА_3 , на що відповідач погодився з тим, що вини його немає, заповняв Європротокол також водій ОСОБА_3 , а він тільки продиктував свої дані та його підписав. Після підписання Європротоколу ОСОБА_3 мав видати розписку ОСОБА_1 про те, що немає жодних претензій, однак таку не надав, а втік з місця ДТП легковим автомобілем, яким керував. Жодного запису про визнання вини в Європротоколі відповідач ОСОБА_1 не писав.

Ухвалою суду від 20.04.2023р. було витребувано у ПрАТ СК «Євроінс Україна» оригінали документів щодо ТДП. Дана ухвала виконана та 02.06.2023р. надані документи до справи.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача1 позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідач 2 та його представник вимоги позову заперечили, просили відмовити у задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу стягнення коштів з юридичної особи, працівником якої є водій, що спричинив ДТП.

Судом встановлено, що 16.06.2022р. приблизно о 09:45 год. в м.Івано-Франківську по вул.Миколайчука, автомобіль PEOUGEOT PARTNER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу (а.с.40), під керуванням водія ОСОБА_3 , який є чоловіком позивача (а.с.41), отримав механічні пошкодження.

Як стверджувала сторона позивача, такі пошкодження отримані в результаті наїзду трактора JCB 3CX SITEMASTER, який належить ПП «РОСА-ІФ», під керуванням ОСОБА_1 , на автомобіль PEOUGEOT PARTNER, який належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_3 .. На місці події складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), згідно якого водій трактора ОСОБА_4 вину у скоєному визнав (а.с.5,136). В Європротоколі в п.14 зі сторони транспортного засобу «В» вказано «вину свою визнаю, з крайнього ряду правого, хотів розвернутись на переході і не включив поворот».

Натомість, сторона відповідача2 заперечила визнання вини у Європротоколі стверджуючи, що дійсно підписував такий Європротокол, однак запис про визнання вини не здійснював, так як вина його була відсутня, винен був саме водій ОСОБА_3 , який на значній швидкості перетнув напрямні острівці в порушення вимог р.34 ПДР (в`їзд заборонено на напрямні острівці п.1.16.1) і вчинив зіткнення правою стороною автомобіля, належного позивачу, з ковшем ескаватора належного відповідачу1, яким керував відповідач2. Поворот ескаватора вліво ОСОБА_1 включав, тому не погоджується із доводами, що такий не включив.

Вантажний автомобіль д.н.з. НОМЕР_2 належний відповідачу1 ПП «РОСА-ІФ» працівник якого ОСОБА_1 та керував ним на час вчинення ДТП, застрахований у ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ліміт за шкоду майну передбачено в сумі 130 000 грн., франшиза 1 000 грн (а.с.39).

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до ст. 5 цього закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Разом з тим, статтею 6 закону роз`яснено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Водій ОСОБА_3 повідомив 16.06.2022р. про страховий випадок ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (а.с.34-35). В поясненнях до повідомлення про обставини ДТП ОСОБА_3 зазначив, що «рухаючись по вул.Миколайчука з крайнього правого ряду ескаватор почав розвертатись під прямим кутом, не включивши сигнал повороту, в результаті чого він вдарив в праву сторону моєї машини ковшем, яка рухалася на малій швидкості, так як попереду був пішохідний перехід. Внаслідок удару пошкоджена вся права сторона автомобіля».

20.07.2022р. позивач ОСОБА_2 подала ПрАТ «СК «Євроінс Україна» заяву про виплату їй узгодженої суми страхового відшкодування в розмірі 49000грн. (від матеріального збитку 50000грн. за мінусом франшизи 1000грн.) (а.с.36).

Так, за вимогами п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Також, за п.36.2 цієї ж статті страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Отже, даною заявою до страховика позивач підтвердила, що не матиме матеріальних претензій (крім отримання франшизи за полісом, до особи винної у ДТП та Страхувальника та крім випадку, коли розмір матеріального збитку перевищує ліміт відповідальності Страховика) у випадку виконання Страховиком своїх зобов`язань за даною заявою.

Звідси виплата страховиком потерпілій особі узгодженої суми по Європротоколу, дозволяє в подальшому мати матеріальні претензії щодо невиплаченої франшизи та матеріального збитку, що перевищує ліміт відповідальності страховика (в даному спорі 50000грн. за Європротоколом) до винної в ДТП особи (працівника ОСОБА_1 ) та страхувальника власника ТЗ та роботодавця (ПП «РОСА-ІФ»).

Щодо оформлення саме Європротоколу, то слід зазначити таке.

З вересня 2011 року в Україні вступив у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування». Цим Законом було запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП з незначними наслідками шляхом складання повідомлення про ДТП (Європротоколу) та інші новації, спрямовані на приведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності автовласників, у відповідність до міжнародних стандартів страхування та врегулювання збитків.

Так, на виконання даного закону Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженою Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11.08.2011 р. №274/2011,буловизначено порядок заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

Згідно з пунктом 5 вказаної Інструкціїу разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов`язку інформувати Державтоінспекцію МВС України про її настання.

Таким чином, вищевказаною Інструкцією не передбачено обмеження щодо розміру завданої учаснику ДТП шкоди, як умову щодо можливості складання європротоколу.

Якщо пригода сталася без потерпілих, тобто механічні ушкодження отримали виключно автівки, то в такому випадку можна оформити ДТП без участі поліції. В цих випадках, згідно із законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як вже зазначено вище, водії мають право скористатися правом повідомити страхові компанії без участі поліцейських.

Однак, вимогами до можливості складання на місці саме європротоколу, є наступні чинники: відсутність травмованих серед людей; наявність в обох водіїв не більше 2-х транспортних засобів чинного поліса страхування; відсутність ознак алкогольного сп`яніння в обох водіїв; досягнення згоди водіями щодо того, хто винний в даній події. У разі невиконання хоча б однієї з зазначених умов, виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення ДТП є обов`язковим.

Ліміт відповідальності страхової компанії при умові складання європротоколу 50 тисяч гривень (до 01.07.2022р. сума 50тисяч гривень, з 01.07.2022р. 80тисяч гривень, зміни встановлені постановою Правління Національного банку від 30 травня 2022 року №108 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача2, який керував ескаватором належним ПП «РОСА-ІФ», про те, що хоча ОСОБА_3 й запропонував скласти Європротокол (це визнають обоє сторін), але вину ОСОБА_1 на місці ДТП не визнавав, оскільки за невизнання вини одним з двох водіїв ТЗ, як одного з чинників вимог на складання Європротоколу, підписувати такий відповідач2 не повинен був, а самостійно зобов`язаний у разі заперечення своєї вини, здійснити виклик поліції на місце ДТП. Також доводи відповідачів щодо того, що не був заповнений Європротокол в т.ч. у п.14 «мої зауваження» (зі сторони водія ТЗ «В») та п.14 (зі сторони водія ТЗ «А»), то такі доводи ОСОБА_1 є голослівними та непідтвердженими належними доказами, спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності перед особою, якій завдано збитки спричиненим ДТП.

Дійсно, допитаний в судовому засіданні водій ОСОБА_3 підтвердив факт ДТП, після якого підійшов до відія трактора, заповнення Європротоколу (всіх пунктів) саме ним власноручно, дані стосовно водія ОСОБА_1 дав сам водій, заповнення Європротколу відбувалось в автомобілі ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_1 , який сказав «ти заповнюй, я підпишу». Останній все читав і підписав після заповнення свідком всіх пунктів (тобто в т.ч. п.14, в якому викладались зауваження обох водіїв). Після ДТП, автомобіль ОСОБА_3 з`їхав в сторону, щоб не заважати зустрічному руху, авто (ескаватор) ОСОБА_1 теж перед остаточним зупиненням ще трохи продовжував рух, але зупинився на смузі руху, не з`їжджаючи в сторону. Щодо записів в Європротоколі стосовно того, що водій трактора повертав без включенго повороту, то вказав, що дійсно поворот при русі вліво водій ОСОБА_1 не включив, тому в Європротоколі й це було вказано. Швидкість руху власного авто була близько 40-50 км/год. Про вимогу надати відповідачу 2 розписку щодо відсутності претензію такого не заявляв ОСОБА_1 , взяв другий примірник Європротоколу водій трактора (ескаватора). При огляді страховою ТЗ, то такий виклив ОСОБА_1 здійснювався, однак він не зявився.

Щодо того, що автомобілі після ДТП продовжували ще незначний рух підтвердив і відповідач ОСОБА_1 (зокрема рух його ескаватора ще десь до 1.5м.).

Свідок ОСОБА_5 , працівник ПП «Роса-ІФ» (в підпорядкуванні якого є відповідач ОСОБА_1 ) суду пояснив, що йому зателефонував ОСОБА_1 після ДТП, після прибуття на місце (близько 5-10хв) бачив старшого чоловіка з Європротоколом, який казав що саме він винен, але хоче щоб йому відшкодувала СК. Свідок запропонував дати розписку, але той водій сів у своє авто і поїхав геть. Щодо заповнення самого Європротоколу, то не володіє даними як заповнювався і ким.

При цьому, даний свідок, як керівник працівника ОСОБА_1 мав право також ініціювати виклик поліції у разі розбіжності визнання вини водіями двох ТЗ.

Суд критично оцінює свідчення свідка про те, що інший водій (яким є ОСОБА_3 ) визнавав вину, оскільки зміст Європротоколу, який ним заповнювався такої інформації про визнання вини водієм ТЗ «А» ОСОБА_3 - не містить.

Разом з тим, свідок ОСОБА_3 заперечив вимоги ОСОБА_1 про надання ОСОБА_3 будь-якої розписки ОСОБА_1 про відсутність претензій до нього.

Суд враховує, що водії, які складають Європротокол володіють даними обмеження відшкодування збитків максимальним лімітом, а не у межах страхового відшкодування при відсутності Європротоколу. Окрім того, на час виникнення ДТП, жоден водій не володіє достеменною інформацією про чіткий розмір збитків, які визначаються в подальшому або Звітом, або іншим документом фахівця чи страховика.

Допитаний свідок ОСОБА_6 (машиніст ще одного ескалатора, який рухався позаду водія ОСОБА_1 ) суду пояснив, що ескалатор попереду близько 10 метрів, яким керував ОСОБА_1 , рухався біля 10-15 км/год (це ж зазначив і сам відповідач ОСОБА_1 ), коли трактор ОСОБА_1 включивши поворот вже почав поворот вліво, з правого боку по зебрі (острівець) та зустрічному русі, на обгін йшов автомобіль близько 40 км/год, який і зачепив ковш ескаватора ОСОБА_1 .. Свідок з ескаватора свого не виходив після ДТП, поліцію на місце не викликав ніхто. При цьому, свідок заперечив той факт, що ОСОБА_1 сідав в автомобіль ОСОБА_3 на складання Європротоколу.

Сторона відповідача1, 2 звертала увагу суду на те, що саме водій автомобіля який належить позивачу порушив ПДР, здійснюючи обгін справа ескаватора, тому винен у ДТП і як наслідок вимоги позову до роботодавця та водія є безпідставними.

Щодо цього суд зазначає, що на місці ДТП були зроблені фото на місці ДТП водієм ОСОБА_3 (а.с.144-148), а також до справи долучено схему організації дорожнього руху ділянки дороги по вул.І.Миколайчука в м.Івано-Франківську наданої КП «Муніципальна дорожня компанія» у квітні 2023р. на запит представника відповідачів (а.с.103-105, 149). З врахуванням того, що обидва ТЗ продовжували ще незначний рух до місця, де зупинились остаточно, встановити чітке місце зіткнення ТЗ судом не вдалося.

Те, що п.13 Європротоколу як доводив представник відповідачів, не мітить дорожньої розмітки, стрілки напрямку руху ТЗ, дорожні знаки, назву вулиць чи доріг, суд погоджується, разом з тим у разі, якщо водії на місці ДТП не дійшли згоди саме щодо вини винної особи в даній події, то Європротокол складатися не може, про що вказано вище. При цьому, порушення самих ПДР одним з водіїв чи обома водіями фіксує на місці поліція у разі виклику, що у даному випадку не відбулося, отже водії між собою узгодили винну особа для складання Європротоколу. Не заслуговують на увагу і доводи представника відповідачів про те, що заповнений в п.12 підпункт 10 та 13 є взаємовиключними, так як ескаватор відповідача2 з однієї смуги повертав на іншу і здійснював поворот ліворуч.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №109, який виконаний 11.07.2022р. на замовлення ОСОБА_7 , вартість відновлювального ремонту КТЗ PEOUGEOT PARTNER, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 127 379,12 грн.(а.с.6-32). Клопотань щодо даного звіту та отримання іншого доказу невірності такого, сторона відповідачів не подавала.

Отже, згідно заяви на виплату та щодо узгодження суми страхового відшкодування від 20.07.2022р. судом встановлено, що страховик ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатив розмір страхового відшкодування, який склав 49 000,00 грн., що розрахований наступним чином 50 000, 00 грн (розмір матеріального збитку) за вирахуванням 1 000,00 грн. (франшиза) (а.с.36-37), які отримані позивачем 03.08.2022 (а.с.38). Різниця від отриманої виплати та визначеної звітом вартості складає 78 379.12грн. Однак, в даному суму входить і невиплачена СК сума франшизи, тому вимога щодо стягнення такої зі сторони відповідачів, є необґрунтованою.

Ч.1 ст.1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За вимогами ст. 22, 1166 ЦК України, на які посилається сторона позивача, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 1188 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини…Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Як зазначено пункті 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

При цьому, згідно зі статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статтею 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Водночас, за ст.1194 цього ж кодексу особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, позивач за недостатності завданої матеріальної шкоди в розмірі 127 379,12 грн. вправі був звернутися до винної особи щодо стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що в даній цивільній справі представником відповідачів не спростовано належними засобами доказування розміру завданої позивачу шкоди в результаті ДТП, а тому різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування підлягає стягненню з ПП «РОСА-ІФ» як роботодавця ОСОБА_1 (винуватця ДТП).

На підтвердження зазначеного, суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, зокрема: «Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні».

04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову,в якій містяться висновки, щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність: «Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування».

Суд в справі вважає за необхідне застосувати і правові висновки ВС в даних спірних правовідносинах.

Так, винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує розмір страхової суми або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку який повинен відшкодувати страховик на винуватця суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц; № 369/11812/18 від 11.11.2020 року; № 753/10416/17 від 05.11.2020 року; № 299/3583/15-ц від 04.11.2020 року; № 755/7666/19 від 15.10.2020 року; № 131/709/18 від 30.09.2020 року; № 583/3159/18 від 23.07.2020 року; № 525/1592/18 від 14.07.2020 року; № 200/12295/17 від 30.06.2020 року; № 361/10096/14-ц від 17.06.2020 року; № 201/12712/16-ц від 20.05.2020 року; № 756/2632/17 від 22.04.2020 року; № 447/819/16-ц від 08.04.2020 року; № 643/2224/17 від 18.03.2020 року; № 761/2941/17 від 10.03.2020 року; № 450/446/16-ц від 04.03.2020 року; № 755/5374/18 від 21.02.2020 року; № 648/4308/16-ц від 17.02.2020 року; № 916/2554/17 від 17.01.2020 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказала, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхова компанія відповідає за завдану шкоду у межах визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 911/286/20 від 21.12.2020 року.

Інші доводи сторін не спростовують висновку суду та не підлягають детальній оцінці.

Щодо стягнення витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу у сумі 4000 грн. (а.с.33) та судових витрат: на правову допомогу в розмірі 8000 грн. (а.с.42-43), судовий збір в сумі 992,40грн.(а.с.4), то витрати на проведення оцінки ремонту, судовий збір підлягають до задоволення.

За вимогами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, стосовно правової допомоги, то слід дану вимогу задовольнити частково, виходячи з такого. Згідно акту виконаних робіт надані послуги складають: консультація 1000грн., ознайомлення з матеріалами справи 2000грн., підготовка позову 2000грн, участь у судових засіданнях 3000грн. (а.с.42-43, 50-51). Однак, ознайомлення з матеріалами справи та консультація включають один вид послуги, а тому суд приходить до висновку, що таку слід оцінити у 1000грн., а разом підлягає стягненню 6000грн., що відповідає співмірності витрат та часу адвоката на надані послуги.

Зважаючи на це позов слід задовольнити частково.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однак, за ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 22, 1166,1172, 1192 Цивільного Кодексу України, ст.3,5,6,9,22,28,29,30,35,36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст.4,5,13,141,247 259, 263, 265, 273, 274Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Приватного підприємства «РОСА-ІФ», ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої у результаті дорожньо-транспортної пригоди, стягнення франшизи, витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту та судових витратзадовольнити частково.

Стягнути з ПП «РОСА-ІФ» код ЄРДПОУ 34083975 на користь ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , завдану матеріальну шкоду у розмірі 74 784.34 грн. (сімдесять чотири тисячі сімсот вісімдесять чотири гривень 34 коп.).

Стягнути з ПП «РОСА-ІФ» код ЄРДПОУ 34083975 на користь ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.), витрати на проведення звіту оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу у сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. ( шість тисяч гривень).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2023 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА