Ухвала суду № 115673343, 14.12.2023, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Номер справи 703/272/20

1-кп/703/114/23

УХВАЛА

14 грудня 2023 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали об`єднаного кримінального провадження №12019250000000050 від 19 лютого 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України,

у с т а н о в и в :

В провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2019 року за №12019250000000050, з обвинувальними актами щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, та щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України.

На підставі розпорядження керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року №290, повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями вказане кримінальне провадження передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою судді ОСОБА_1 від 29 вересня 2021 року вказане кримінальне провадження прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 до суду подано клопотання, в якому просить обвинувачений у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 19 лютого 2019 року за №12019250000000050 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, повернути прокурору прокуратури Черкаської області як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Клопотання обгрунтоване тим, що за версією обвинувачення, останнім за часом вчинено злочин, передбачений ч.4 ст.191 КК України. Із аналізу норм матеріального права вбачається, що злочин, передбачений ч.4 ст.191 КК України, у випадку привласнення чужого майна, вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним, у даному випадку з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок ПП «Кельма». Разом з тим, фабула обвинувачення не містить відомостей щодо місця привласнення коштів, яке і є місцем закінчення злочину. Отже, конкретної адреси, де було вчинено злочинні дії, в обвинувальному акті не викладено, а за таких обставин, він не містить викладу фактичних обставин щодо закінчення виконання обєктивної сторонни злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, що є порушенням п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Не зазначено в обвинувальному акті про неможливість встановлення таких обставин. Відсутність в обвинувальному акті вказівки про місце злочину, а також посилань на неможливість його встановити, позбавляє об`єктивної можливості визначити підсудність конкретному суду цього кримінального провадження, хоча вказана обставина має істотне значення у кримінальному провадженні та підлягає обов`язковому встановленню під час прийняття судом рішення у підготовчому судовому засіданні.

Також, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, тобто у вчиненні злочину проти власності з матеріальним складом, в обвинувальному акті відсутні однозначні відомості про наявність або відсутність потерпілого у кримінальному провадженні, хоча цього вимагає п.3 ч.2 ст.291 КПК України. Натомість, на користь існування потерпілого та необхідності відмічення потерпілого в обвинувальному акті та надання йому відповідних повноважень, відповідно до кримінального процесуального закону, свідчить також обставина того, що при формулюванні обвинувачення та правовій кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 обвинувальний акт містить посилання, що мало місце розтрачання бюджетнихкоштів Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області на користь ПП «Кельма» в особі директора ОСОБА_5 . Водночас, в обвинувальному акті немає посилань, хто представляє інтереси потерпілого.

На думку захисника, вказані недоліки обвинувального акту є безумовними, без виправлення яких неможливо вирішити питання щодо призначення справи до судового розгляду, а тому є підстави для його повернення прокурору.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 підтримали вищевказане клопотання та просили його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію захисника обвинуваченого ОСОБА_5 та просив повернути обвинувальний акт щодо нього прокурору з підстав, які є аналогічними підставам, що викладені захисником у клопотанні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 вказав на відсутність підстав для повернення обвинувальних актів прокурору, оскільки місце вчинення кримінальних правопорушень є визначеним та відображеним в обвинувальних актах, а підстави для залучення до участі у кримінальному провадженні потерпілого, відтак і відображення відомостей щодо нього в обвинувальних актах, відсутні, так як заяви про залучення як потерпілого під час досудового розслідування кримінального провадження не надходило. За вказаних обставин висловив думку про можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, зважаючи на його підсудність Смілянському міськрайонному суду Черкаської області, відсутність підстав для закриття чи зупинення провадження.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо такий не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Як вбачається з обвинувальних актів, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 та ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, а ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України.

Згідно положень ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачено ч.4 ст.191 КК України, класифікується як тяжкий злочин, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.366 КК України, - як нетяжкий злочин, а кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, як кримінальні проступки.

Таким чином, дане кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, яке передбачене ч.4 ст.191 КК України, а в разі неможливості встановлення місця вчинення вказаного кримінального правопорушення, дане кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з фабули обвинувачення, яка викладена в обвинувальному акті, органом досудового розслідування місце вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 та кваліфіковані за ч.4 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах , а також відомості про неможливість його встановити, не зазначені.

Разом з тим, згідно ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (п.2 Постанови ВС від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16).

Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.

Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні та на стадії судового розгляду та не є підставою для повернення обвинувального акту.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 грудня 2022 року об`єднано в одне провадження кримінальне провадження №12019250000000329 від 28 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України (справа №703/400/20, провадження 1-кп/703/169/22), з кримінальним провадженням №12019250000000050 від 19 лютого 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 та ч.4 ст.358 КК України (справа №703/272/20, провадження 1-кп/703/49/22), та присвоєно об`єднаній справі №703/272/20.

Як вбачається з фабул обвинувачення, які викладені в обвинувальних актах у вказаних кримінальних провадженнях, обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, за попередньою змовою між собою, при цьому місцем вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, яке відображено в обвинувальному акті є с. Ротмістрівка Черкаського (раніше Смілянського) району Черкаської області, що є територіальною юрисдикцією Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження підсудне Смілянському міськрайонному суду Черкаської області, внаслідок чого доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 щодо необхідності повернення обвинувальних актів прокурору з підстав неможливості визначення підсудності даного кримінального провадження є хибними.

Одночасно, суд звертає увагу, що відповідно до п.4 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Однак, сторона захисту з клопотаннями про направлення обвинувачених актів до відповідного суду для визначення підсудності, з підстав непідсудності даного кримінального провадження саме Смілянському міськрайонного суду Черкаської області, не зверталася.

Також, відповідно до п.3 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Як вбачається з обвинувальних актів у даному кримінальному провадженні, останні не містять анкетних даних потерпілих або їх представників.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.55 КПК України (у редакції, чинній станом на день затвердження обвинувальних актів), потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.55 КПК України (у редакції, чинній станом на день затвердження обвинувальних актів), права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.3 ст.55 КПК України (у редакції, чинній станом на день затвердження обвинувальних актів), потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до ч.7 ст.55 КК України (у редакції, чинній станом на день затвердження обвинувальних актів), якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що в ході досудового розслідування кримінальних проваджень №12019250000000329 від 28 листопада 2021 року та №12019250000000050 від 19 лютого 2019 року, обвинувальні акти в яких перебувають на розгляді суду, жодна особа не подала заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, внаслідок чого потерпілі у вказаних кримінальних провадженнях відсутні, у зв`язку чим в обвинувальних актах за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не зазначено відомостей, передбачених ч.3 ч.2 ст.291 КПК України.

Вищевказані твердження прокурора стороною захисту не спростовані та під час підготовчого судового засідання не заперечувалися.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що під час досудового розслідування кримінальних проваджень №12019250000000329 від 28 листопада 2021 року та №12019250000000050 від 19 лютого 2019 року жодну особу не було залучено як потерпілого, суд приходить до висновку, що обвинувальні акти у зазначених кримінальних провадженнях не мають містити відомостей, визначених п.3 ч.2 ст.291 КПК України, внаслідок чого підстави для їх повернення прокурору, у зв`язку з відсутністю в них таких відомостей, відсутні.

З урахуванням викладеного, суд не знаходиться підстав для задоволення клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 щодо повернення обвинувальних актів прокурору.

У той же час, частиною 1 статті 315 КПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 вищезазначеної статті. Пов`язані з підготовкою до судового розгляду кримінального провадження питання, що передбачені ст.315 КПК України вирішені, підготовчі дії виконані, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність перешкоди для призначення у данному кримінальному провадженні судового розгляду.

Підстави для надання судом доручення органу з питань пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого, відсутні.

Керуючись ст.55, 291, 314, 315, 362, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувальних актів прокурору відмовити.

Об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 годину 30 хвилин 01 лютого 2024 року в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (м. Сміла, вул. Канарського, 19).

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1