Рішення № 115668997, 15.12.2023, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

15 грудня 2023 рокуСправа № 322/963/23

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької областіпро:визнання права власності на майно в порядку спадкування.

12 липня 2023 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 17.07.2023 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 .

До складу спадкового майна ввійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

З метою оформлення спадщини позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

В ході вивчення правовстановлюючих документів на спадкове майно, нотаріус повідомив, що позивач не зможе оформити спадщину на житловий будинок, так як ним не надано документ, що посвідчує право власності на будинок.

07 липня 2023 року приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Моргунов О.В. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок.

З яких причин мати не мала свідоцтва про право власності на житловий будинок позивачу невідомо. Як позивачу повідомили в БТІ, раніше не вимагалося оформлення свідоцтва про право власності на житловий будинок.

До 19 січня 1996 року згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введена лише з 29.06.1998. Саме в цей день набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 № 121.

Таким чином, позивач вважає що права, придбані (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29.06.1998 з дотриманням встановленого порядку придбання, проте без держреєстрації, можна вважати виниклими і набутими в установленому законом порядку.

За технічним паспортом житловий будинок був збудований в 1968 році, відповідно до виписки з погосподарської книги по Терсянській сільській раді даний будинок належав саме матері позивача, отже, на думку позивача, право власності на житловий будинок у спадкодавця виникло і набуте в установленому законом порядку.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 386, 392, 1223, 1261, 1268, 1278 ЦК України, позивач просив задовольнити позов та підтримав заявлені вимоги у судовому засіданні.

04.08.2023 відповідач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності його заявника, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 08.08.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 13.12.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.02.1962.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 20.07.2022.

З матеріалів спадкової справи № 118/2022 (№ спадкової справи у Спадковому реєстрі: 69997295) випливає, що позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Моргунова О.В. від 07.07.2023 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Новомиколаївського БТІ від 19.05.2023 № 52, житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.07.2023 № 338342101 підтверджується відсутність інформації щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта, складеного 10.08.1989, на житловий будинок індивідуального жилого фонду, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , власником будинку зазначена ОСОБА_2 , будинок побудовано у 1968 році.

Позивач не надав суду доказів щодо зміни нумерації будинку з 19 на 13, про що зроблено відмітку у технічному паспорті.

Згідно з обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зазначається про наявність земельних ділянок загальною площею 16,36 га у користуванні об`єкта, особи, які ведуть особисте селянське господарство: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , проте відсутня будь-яка інформація щодо року побудови (введення в експлуатацію) житлового будинку.

Водночас зазначена облікова картка об`єкта погосподарського обліку не є випискою з погосподарської книги, як зазначає позивач, а є документом статистичної звітності, складеним після 2000 року, що випливає з грифу затвердження її форми.

Також, позивачем не надано суду доказів стосовно зазначеної в обліковій картці об`єкта погосподарського обліку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,10 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Належність правовстановлюючих документів на спадкове майно встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначеного нормативного акту виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 19851988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Проте, позивач не надав суду витягу (належним чином засвідченої копії) з погосподарської книги за період з 1968 по 1995 рік щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , яким би підтверджувалося набуття спадкодавцем права власності на цей будинок, або будь-якого іншого правовстановлюючого документа спадкодавця на цей будинок, а так само і на земельну ділянку, на якій він розташований.

З пояснень позивача судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний матір`ю позивача, приблизно у 1982 році. Водночас договору купівлі-продажу зазначеного будинку позивач суду не надав, при цьому, як пояснив позивач, він не впевнений в тому, чи укладався такий договір взагалі, чи придбання будинку було здійснено за усною угодою.

З огляду на викладене, обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог, не підтвердилися за результатом дослідження наданих суду доказів, у зв`язку з чим суд визнає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області відмовити повністю.

2. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- відповідач: Новомиколаївська селищна рада Запорізького району Запорізької області, вул. Українська, 34, смт. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, 70101, ідентифікаційний код 20509622.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 15 грудня 2023 року.

Суддя С.С. Гасанбеков