Рішення № 115662833, 14.12.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16475/23

РІШЕННЯ

іменем України

14 грудня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)", в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)", що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно в розмірі 17859,70 грн;

- стягнути з державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно в розмірі 17859,70 грн;

- стягнути з державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2022 року по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент його звільнення, відповідач не виплатив грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно на підставі довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, що підлягало видачі при звільненні у запас (відставку). На звернення до відповідача з заявою про виплату цих коштів, позивач відповів, що нарахована вказана компенсація в розмірі 17859,70 грн., однак виплату не здійснено, тому, вважаючи протиправною бездіяльність щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року відкрито провадження у цій адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що позивач проходив службу в Державній установі "Шепетівська виправна колонія (№98)".

Наказом начальника Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" від 14.10.2022 №207/ос-22 ОСОБА_1 звільнено зі служби за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Позивач 04.08.2023 звернувся до відповідача з заявою щодо виплати грошової компенсації за речове майно, у зв`язку з непроведенням остаточного розрахунку під час звільнення зі служби.

Відповідач 11.08.2023 надав довідку про те, що нараховано грошову компенсацію за недоотримане речове майно в розмірі 17859,70 грн, однак виплату не здійснено.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, а також вважаючи, що має право на виплату компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно та стягнення у зв`язку із цим середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з даним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Згідно частини 5 статті 21, частини 2, частини 3 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 2, 3, 17 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах, що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань. Речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно. Особам рядового і начальницького складу речове майно особистого користування, як правило, видається у готовому вигляді.

Згідно пунктів 23, 27, 60 вищевказаного Порядку, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" відповідно до їх закупівельної вартості. Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна. Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення). Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Отже, передбачено, що у разі звільнення особи зі служби, виплачується грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягали видачі особі.

Суд звертає увагу, що відповідач погоджується з необхідною виплатою грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, на виконання пункту 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби Державною установою "Шепетівська виправна колонія (№98)" складено довідку №6/4032 від 11.08.2023 про те, що ОСОБА_1 нарахована компенсація за неотримане речове майно під час проходження служби в сумі 17859,70 грн.

У рішенні в справі "Будченко проти України» від 24.04.2014 (заява №38677/06, пункти 38-39) Європейський суд з прав людини зазначив про те, що відмова держави в задоволенні гарантованих чинним законодавством вимог майнового характеру з підстав відсутності механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання в право особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Держава не може відмовляти в здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання, що мало місце у випадку спірних правовідносин.

Держава гарантує виконання взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що наявність або відсутність певних фінансових ресурсів не впливає на виконання відповідачем свого обов`язку, законодавчо встановленого.

Отже, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності невиплати коштів позивачу (у тому числі стосовно об`єктивної неможливості такої виплати), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що у даних правовідносинах мало місце звільнення без проведення остаточного розрахунку, а саме: не виплата грошової компенсації за неотримане речове майно.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.

Так, статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Водночас, статтею 117 КЗпП України врегульовано, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, наведеними правовими нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи встановлено, що при звільненні зі служби позивачу не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно.

В той же час, суд звертає увагу, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.10.2011 у справі N 6-39цс11, для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі N 761/9584/15-ц зазначила, що визначаючись щодо розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати зокрема: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Вказані висновки застосовані Верховним Судом і у адміністративній справі N 816/1640/17 (постанова від 20.05.2020).

Отже, для проведення розрахунків належної до виплати суми компенсації втрати частини доходів суд має зокрема встановити розмір недоплаченої суми, визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості.

Водночас, у матеріалах справи відсутні відомості про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, а отже і відсутність періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості.

Окрім іншого, суд зазначає, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)", що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно в розмірі 17859,70 грн.

Стягнути з державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно в розмірі 17859,70 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна установа "Шепетівська виправна колонія (№98)" (вул. Тараса Шевченка, 60,с. Климентовичі,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30464 , код ЄДРПОУ - 08564788)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап