Рішення № 1156592, 19.03.2007, Близнюківський районний суд Харківської області

Справа № 2 -56/07 р.

РІШЕННЯ

ЇМ ЕНЕ М УКРАЇНИ

19 березня 2007 р.

Близнюківський районний суд Харківської області у складі - судді Мороза О.І. при секретарі Попові А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Близнюки Харківської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства „Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі"(надалі Фонд) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. про стягнення коштів отриманих як довгостроковий кредит для будівництва житла, посилаючись на наступне.

10 лютого 2004 року між Фондом та ОСОБА_1. було укладено договір № 0469/0304 (надалі - Договір) про надання їй довгострокового кредиту для будівництва житлового будинку по вул. АДРЕСА_1на суму 50000 гривень терміном 18 років під 3% річних. На виконання своїх зобов'язань Фондом було надано ОСОБА_1кредит на суму 12960,00 гривень. ОСОБА_1. свої зобов'язання не виконує, будівництво не веде, кредит і відсотки по ньому не повертає, порушуючи тим самим умови цільового використання кредиту. Зобов'язання ОСОБА_1. по цьому кредиту забезпечені поручительством фізичних осіб - ОСОБА_2. і ОСОБА_3., згідно договору поруки від 17.12. 2003 р. Вказують, що поручителі також, не зважаючи на нагадування, свої зобов'язання не виконують. Посилаючись на наведене, просять стягнути солідарно з відповідачів 12960,00 грн. - суму одержаного кредиту та 12960,00 грн. - штраф за нецільове використання кредиту, що передбачено вище зазначеним Договором. Крім того на відповідачів просять покласти і судові витрати В судовому засіданні представник позивача розмір позовних вимог в частині стягнення штрафу зменшив до 12160,00 гривень, визнаючи те, що відповідачкою ОСОБА_1. Фонду, на виконання договірних зобов'язань було раніше перераховано 800 гривень. В іншому позовні вимоги залишені без змін.

Відповідачі ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. зменшені позовні вимоги визнали частково. Свою заборгованість перед Фондом по отриманому кредиту визнають в розмірі 12160,00 гривень, посилаючись на те, що ОСОБА_1. Фонду було перераховано 800 гривень в якості погашення суми кредиту а не штрафних санкцій. Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення штрафу не визнають повністю вважаючи безпідставними. Крім того ОСОБА_1. вважає безпідставним і пред'явлення Фондом вимог до поручителів, а також вказує, що і Фондом порушені вимоги Договору, оскільки кредит було надано не в розмірі 50000 гривень, а тільки 12160 гривень.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідачів, перевіривши матеріали справи, вважає, що зменшені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_1. 10.02. 2004 року було укладено договір № 0469/0304 про надання довгострокового кредиту для будівництва житла на селі. Сам факт укладення цього Договору сторонами по справі не оспорюється. Відповідно до п.п. 1.1-1.8 Договору, Фонд зобов'язувався надати ОСОБА_1довгостроковий кредит в сумі 50000 гривень на, 20 років для будівництва житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 Харківської області. Кредит міг надаватись як грошовими коштами так і у вигляді будівельних матеріалів, послуг тощо. Будівництво мало бути закінченим не пізніше двох років з моменту видачі першого траншу. В свою чергу забудовник зобов'язувався до 05.10. 2023 року повернути суму кредиту та 64301,00 грн. процентів по ньому (ах.5,6).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено і сторонами не оспорюється, що перший транш кредиту на суму 12960,00 грн. у вигляді будівельних матеріалів в 2005 році ОСОБА_1. отримала. В судовому засіданні вона пояснила, що ці матеріали нею були продані третій особі, а отримані кошти витрачені для придбання будинку в смт. Близнюки Харківської області. ОСОБА_1. та інші відповідачі не заперечували, що за адресою, де згідно договору мав будуватись будинок, будівництво ОСОБА_1. не велося і не ведеться. Вона також пояснила, що ніяких додаткових угод з Фондом щодо використання наданого кредитного траншу для купівлі будинку не укладала.

Наведене достовірно свідчить про нецільове використання наданого кредиту, що є порушенням умов Договору, а саме п.2.4.5, згідно якого кредит забудовником мав використовуватись тільки за цільовим призначенням у відповідності до п. 1.1 Договору -для будівництва будинку за адресою вказаною в цьому пункті.

Згідно п.3.1 Договору, за нецільове використання кредиту забудовник несе майнову відповідальність в розмірі 100% отриманої допомоги. Оскільки сума отриманого траншу складає 12960,00 гривень, то вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, як такі що витікають з умов Договору. Реальному стягненню підлягає уточнена позивачем сума в розмірі 12160,00 гривень, оскільки перераховані ОСОБА_1. на користь Фонду 800 гривень мають бути зараховані саме як погашення штрафу, а не основного боргу, що відповідає вимогам ст. 534 ЦК України. Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються втирати кредитора, пов'язані з одержанням

відшкодування;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Із Договору не вбачається встановлення ним якихось „інших" умов щодо черговості погашення вимог за цим грошовим зобов'язанням, а погашення неустойки передбачено п.3.1. у вигляді штрафу у розмірі 100%, що не суперечить положенням ч.І ст. 549 ЦК України згідно якої - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення божником зобов'язання. Згідно ч.2 цієї ж статті Кодексу, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В судовому засіданні встановлено і сторонами не оспорюється той факт, що ОСОБА_1. з однієї сторони, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. з другої, 17.12.2003 року укладено договір за яким останні виступають поручителями за виконанням нею вищевказаного Договору на будівництво житла (а.с.7).

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність

поручителя. З цього вбачається, що заявлені позивачем вимоги до відповідачів ОСОБА_2., і ОСОБА_3. ґрунтуються на законі і вони мають відповідати за цим позовом разом з ОСОБА_1. як солідарні боржники, а заперечення з цього приводу ОСОБА_1. є безпідставними.

Посилання відповідачки на неналежне виконання Фондом своїх зобов'язань перед нею з указівкою на те, що кредит було надано не в розмірі 50000 гривень, а в розмірі 12960,00 гривень, суд також вважає безпідставними, оскільки укладений договір передбачає відкриття кредитної лінії, наданні кредиту траншами відповідно до етапів виконання робіт (п.п. 1.5-1.7, 2.1.1. Договору). Крім того із Додатку №1 до Договору, який особисто підписаний ОСОБА_1., що в судовому засіданні нею було підтверджено, вбачається, що перший етап будівництва мав розпочатись 15.04. 2004 року, а будівництво в цілому на четвертому етапі мало бути закінчене 10.02. 2006 року.

Такими, що суперечать Договору і не становлять підстав для відмови в позові, слід визнати і твердження відповідачів про незаконість припинення Фондом фінансування ОСОБА_1., оскільки таке право кредитора передбачене п.п.2.2.3, 2.2.6 Договору.

Відповідно до п.2.2.6 Договору, Фонд має право у випадку виявлення нецільового використання кредиту та інших порушеннях вимагати повернення наданого кредиту, процентів за його використання та штрафних санкцій.

Таким чином, сукупність наведених доказів дозволяє суду дійти висновку про необхідність повного задоволення вимог, заявлених позивачем у судовому засіданні.

Крім того, у відповідності до ст.ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі - 251 грн. 20 коп. та на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 00 коп.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.526,534,549,553,554, ст.ст. 10,11,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженки смт. Близнюки Харківської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, уродженки смт. Близнюки Близнюківського району Харківської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_2, уродженця смт. Близнюки Харківської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3солідарно на користь Комунального підприємства Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 7 поверх, кімн. 164, р/р260092357 в ВАТ „Мегабанк", м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 30234289 заборгованість за кредитом у розмірі 12960,00 грн., штраф у розмірі 12 160,00 грн., понесені витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30(тридцять) грн. 00 коп. а всього 25150 (двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. та судовий збір на користь держави в розмірі - 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.