Рішення № 115657315, 13.12.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14837/23

провадження № 2/753/7016/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гусак О.С., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом поданим ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лисенко Сергій Олексійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

у серпні 2023 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - відповідач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (далі - третя особа, ПН КМНО Остапенко Є.М.), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лисенко Сергій Олексійович (далі - третя особа, ПВ ВО м. Києва Лисенко С.О.), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги обґрунтовані тим, що 17 червня 2021 року ПН КМНО Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис № 186772 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 4019265 від 14 березня 2021 року в розмірі 10 230 грн. 23 лютого 2022 року ПВ ВО м. Києва Лисенком С.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на виконання зазначеного виконавчого напису.

Зазначає, що виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, оскільки сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі не є безспірною, він вчинений на підставі правочину, не посвідченого нотаріально, жодної вимоги від відповідача не надходило та позивач не укладав жодних договорів з відповідачем.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 17 червня 2021 року ПН КМНО Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 186772, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 4019265 від 14 березня 2021 року в розмірі 10 230 грн., стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти та судові витрати.

Ухвалою суду від 11 вересня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

21 вересня 2023 року від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшов відзив зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що 14 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4019265, позивач кредитні кошти отримав, користувався ними, але свої зобов`язання по своєчасному поверненню заборгованості не виконав. В подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до договору відступлення права вимоги № 72-МЛ від 11 червня 22021 року. Вважає, що кошти стягнуті приватним виконавцем є набутими на належних підставах, оскільки стягненні для погашення заборгованості за кредитним договором та поверненню не підлягають. Вимога про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та не підтверджується належними доказами.

У відповідності ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 червня 2021 року ПН КМНО Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 186772, яким нотаріусом запропоновано: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 4019265 від 14 березня 2021 року в розмірі 10 230 грн.

ПВ ВО м. Києва Лисенком С.О. винесено постанову від 23 лютого 2022 року про відкриття провадження № НОМЕР_2 за виконавчим написом № 186772 від 17 червня 2021 року про стягнення з боржника боргу в розмірі 10 230 грн.

Звертаючись в суд позивач посилається на те, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису № 186772 було порушено вимоги закону, оскільки сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі не є безспірною, він вчинений на підставі правочину, не посвідченого нотаріально, жодної вимоги від відповідача не надходило та позивач не укладав жодних договорів з відповідачем.

У статті 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Відповідно до пунктів 1, 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку).

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У постанові Верховного суду України від 5 липня 2017 року № 754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З наданої суду позовної заяви вбачається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис на договорі який не є нотаріально посвідченим та без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

За таких обставин, між сторонами існував та існує спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (такий правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 17 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), оскільки оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчих напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника та нотаріально посвідченого кредитного договору.

Належних та допустимих у розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України доказів додержання приватним нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та безспірності розміру заборгованості за кредитним договором № 4019265 від 14 березня 2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суду не надано.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь суму набутих без достатньої правової підстави грошових коштів у розмірі 9 859,99 грн.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 910/1531/18.

З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 10 серпня 2023 року з його банківської карти було знято 6,91 грн., призначення платежу: стягнення за ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого документу.

ОСОБА_1 було здійснено перерахування грошових коштів 10 серпня 2023 року у розмірі 0,57 грн. (платіжна інструкція № 23329РВNKI00988c0002) та у розмірі 9 852,51 грн. (платіжна інструкція № 23329РВNKI0098880002), призначення платежів: стягнення за ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого документу: виконавчий напис № 186772 виданий 17 червня 2021 року.

За таких обставин, з урахуванням того, що оспорюваний позивачем виконавчий напис за реєстровим номером № 186772 визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, підстава, на якій відповідач стягнув з позивача 9 859,99 грн. відпала.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно набуті кошти в сумі 9 859,99 грн.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, тверджень позивача, не спростованих відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрати на професійну правничу допомогу понесених позивачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Норма частини 8 статті 141 ЦПК України визначає, що докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з тим встановлено, що позивачем не надано доказів здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову. За таких обставин суд відмовляє у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу та по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 717,76 грн., то він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 186772 від 17 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 4019265 від 14 березня 2021 року в розмірі 10 230 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 9 859,99 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 717,76 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лисенко Сергій Олексійович, адреса: 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Гусак