Рішення № 115651652, 05.12.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2023 Справа № 914/1855/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатенерготрейд, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Радислав, с. Солонка, Львівська область

про стягнення 27 266, 40 грн

Суддя Наталія Мороз

при секретарі Соломії Дицькій

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатенерготрейд до відповідача Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Радислав про стягнення 27 266,40 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.07.2023.

Ухвалою суду від 04.07.2023 розгляд справи по суті відкладено на 27.07.2023, про що позивача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 17.07.2023 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 19.07.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, ухвалено здійснити проведення судового засідання 27.07.2023 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon».

Ухвалою суду від 27.07.2023 суд ухвалив розглядати справу № 914/1855/23 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, справу призначити до розгляду в підготовчому засіданні на 29.08.2023. Проведення судового засідання 29.08.2023 здійснити в режимі відеоконференції з позивачем за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon».

Ухвалою суду від 29.08.2023 підготовче засідання відкладено на 26.09.2023, про що позивача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.09.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, ухвалено здійснити проведення судового засідання 26.09.2023 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon».

Ухвалою суду від 26.09.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 26.09.2023, підготовче засідання відкладено на 24.10.2023. Проведення судового засідання 24.10.2023 ухвалено здійснити в режимі відеоконференції з позивачем за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon».

Ухвалою суду від 24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.11.2023.

Ухвалою суду від 21.11.2023 розгляд справи по суті відкладено на 05.12.2023, про що сторони повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

04.12.2023 позивачем сформовано в підсистемі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі.

В судове засідання 05.12.2023 представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі, у якій підтримує заявлений позов у повному обсязі і просить суд розглянути справу за відсутності повноважного представника позивача та постановити рішення у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Явка повноважних представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Позиція позивача.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Зазначив про неналежне виконання відповідачем, як споживачем, договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 2901350 в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як постачальнику, вартості поставленої згідно договору електричної енергії.

З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 27 266, 40 грн суми основного боргу за спожиту електричну енергію за договором за жовтень 2022.

Також, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач очікує понести судові витрати у справі на оплату судового збору в розмірі 2 684 грн та на оплату правової допомоги в розмірі 23 000 грн.

У поданому клопотанні про долучення доказів позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги і стягнути з відповідача на користь позивача 9 000 грн судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач, в спростування викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень проти позову, зазначив, що у виставленому позивачем відповідачу до оплати рахунку за жовтень 2022 зазначено вартість обсягу спожитої в жовтні 2022 електроенергії 27 266, 40 грн, оплата в поточному періоді 13 343, 32 грн, сальдо на початок періоду 422 556, 07 грн, всього до оплати 436 479, 15 грн.

З підстав наведеного позивач зазначив про врахування здійснених відповідачем оплат без зазначення в платіжному реквізиті призначення платежу посилання на період, за який здійснюється оплата в рахунок погашення заборгованості минулих періодів в порядку абзацу 2 п. 4.24. ПРРЕЕ в рахунок погашень існуючої заборгованості споживача з найдавнішим періодом виникнення. Відтак, лише оплата згідно платіжної інструкції від 15.11.2022 № 1435 в розмірі 2 003 грн, з врахуванням призначення платежу, була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості з оплати поставленої електричної енергії у жовтні 2022.

В доповнення до викладеного позивач звернув увагу суду на те, що відповідач покликається на здійснені платежі у справі № 909/341/23, а відтак, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення проти позову є безпідставними та необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи.

Позиція відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Визнав обставину укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 2901350, однак зазначив, що сума заборгованості з оплати поставленої у жовтні 2022 електричної енергії оплачена відповідачем повністю у листопаді-грудні 2022, що підтверджується відомостями з електронного кабінету на офіційному сайті позивача.

Крім того, відповідач ствердив про відсутність правовідносин між сторонами на підставі будь-яких інших правочинів, окрім договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 2901350, а також те, що ситуація з розрахунками між сторонами за договором є предметом розгляду у справі № 909/544/21.

У поданому клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив про те, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги є неспівмірним до складності справи і часу, фактично затраченого адвокатом на підготовку справи, оскільки позов заявлено на підставі договору і одного рахунку за один місячний розрахунковий період споживання без здійснення будь-яких розрахунків суми боргу чи дослідження предмета позову, оскільки позивачем не враховано доводів відповідача щодо обставин здійснення оплати поставленої за договором електричної енергії. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що відповідачем до складу судових витрат включено участь представника в судових засіданнях в неіснуючому Львівському господарському суді.

В доповнення до викладеного відповідач зазначив, що представником позивача подано ще три аналогічні позови за наступні розрахункові періоди листопад, грудень 2022 і січень 2023, які відрізняються лише номерами та сумами рахунків. З підстав наведеного відповідач просив суд зменшити відшкодування судових витрат позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги до 2 000 грн.

У поданих додаткових поясненнях відповідач в доповнення до викладених у відзиві заперечень проти заявленого позову вказав, що заборгованість минулих періодів, яка відображена в рахунку на оплату поставленої електричної енергії у жовтні 2022 як сальдо на початок періоду, не визнається відповідачем, а відтак, є обставиною, яка підлягає встановленню у цій справі. Крім того, відповідач наголосив про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 909/544/21 відсутні підстави вважати наявним борг відповідача перед позивачем за договором.

Також, щодо проведених оплат, які відображено в особистому кабінеті на офіційному вебсайті позивача, відповідач вказав всі проведені платежі відображено в особистому кабінеті відповідача за особовим рахунком по договору № 2901350, інших договорів між сторонами не укладалось.

В доповнення до викладеного відповідач звернув увагу на визнання позивачем оплати в розмірі 2 003 грн згідно платіжної інструкції від 15.11.2022 № 1435 в рахунок боргу, стягнення якого є предметом спору у цій справі всупереч викладених у позовній заяві доводів про відсутність здійснених оплат відповідачем поставки електричної енергії за договором за жовтень 2022.

Щодо зарахування здійснених відповідачем у листопаді-грудні 2022 оплат, які відображено в особистому кабінеті на офіційному сайті позивача, відповідач звернув увагу на те, що позивачем не зазначено за які саме періоди і на підставі якого розпорядчого документа позивачем було зараховано здійснені відповідачем оплати.

Обставини справи.

14.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» (надалі позивач, постачальник) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельним кооперативом «Радислав» (надалі відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг № 2901350 (надалі договір) шляхом підписання 14.12.2018 споживачем Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг на умовах договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника в мережі інтернет за адресою www.pret.com.ua на умовах комерційної пропозиції постачальника (по факту) (надалі договір).

Вказану заяву-приєднання підписано уповноваженою особою, її підпис завірено відтиском печатки Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Радислав».

Умовами заяви-приєднання (додатку № 1 до договору № 2901350) сторонами погоджено: - початок постачання електричної енергії з 01.01.2019; - найменування споживача Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив «Радислав»; - найменування ОСР споживача АТ «Прикарпаттяобленерго»; - назву об`єкта постачання малоповерховий житловий комплекс за адресою: ур. Чобіт, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423; - номери лічильників 93539212, 93605210.

У відповідності до п. 1.1. договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі споживач) постачальником універсальних послуг (далі постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні (п. 3.4. договору).

У відповідності до п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Згідно з п. 5.2. договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

У відповідності до п. 5.8. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.9. договору).

У відповідності до п. 5.10. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Згідно з п. 13.1. договору, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

Пунктом 2.1. додатку № 3 до договору «Комерційна пропозиція № 2 «Для побутових потреб (по факту) із застосуванням ціни, не диференційованої за періодами часу (годинами) доби» на період з 01 січня 2022 по 30 квітня 2022 року (надалі додаток 3) встановлено, що фіксована ціна на електричну енергію становить 1, 68 грн/кВт з ПДВ у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05 червня 2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 р. № 859).

Календарний місяць (розрахунковим періодом вважається період, який починається з 01 числа поточного місяця та триває до 31 числа (включно)) (п. 3.1. додатку 3).

У відповідності до п. 5.1. додатку 3, оплата за фактично спожиту електроенергію визначається відповідно до даних комерційного обліку.

Згідно з п.п. 5.2, 5.3. додатку 3, термін надання остаточного рахунка за спожиту електроенергію електропостачальником - протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку. Термін оплати рахунків - 5 робочих днів від дати отримання рахунка.

У відповідності до п. 6.1. додатку 3, здійснення розрахунків за електричну енергію система онлайн-розрахунків «Персональний кабінет» на вебсайті постачальника (далі - персональний кабінет).

Пунктом 6.3. додатку 3 встановлено, що онлайн-розрахунки сторони проводять в електронному вигляді, а саме: акти, рахунки, повідомлення про припинення постачання електроенергії, акти звірки та інші документи (далі - Документи), якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього договору надаються сторонами в електронному вигляді через персональний кабінет. Такі електронні документи визначаються сторонами, як офіційні.

Споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії не пізніше 10 (десятого) календарного дня наступного за розрахунковим періодом у персональному кабінеті. Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем через персональний кабінет на 10 (десятий) календарний день наступний за розрахунковим - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу 10 (десятого) календарного дня наступного за розрахунковим місяцем та споживач вважається з ними ознайомлений. Строк оплати такого рахунку обчислюється з наступного робочого дня після його вручення (п. 6.4. додатку 3).

Пунктами 8.1. та 8.2. додатку 3 передбачено, що договір набирає чинності з дати постачання електричної енергії, вказаної у заяві-приєднання споживача до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, якщо протягом трьох робочих днів, споживачу не буде повідомлено про його невідповідність критеріям обраної комерційної пропозиції. Договір діє з моменту набрання чинності до 30.04.2022 року.

08.11.2022 позивачем виставлено відповідачу до оплати рахунок за електроенергію № 2051001350221019 за жовтень 2022 на оплату спожитої в жовтні 2022 електричної енергії в обсягах 16 230 кВт/год на суму 22 722 грн без ПДВ. ПДВ 4 544,40 грн. Всього по договору з ПДВ 27 266, 40 грн. Сальдо на початок періоду 422 556, 07 грн, оплата в поточному періоді 13 343, 32 грн. Всього до сплати 436 479, 15 грн.

Вказаний рахунок 15.02.2023 надіслано позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується датою оформлення поштової накладної за ідентифікатором 7601873065396 та датою відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв`язку Івано-Франківськ 18 на описі вкладення до цінного листа.

Відповідачем впродовж 01.11.2022-30.12.2022 сплачено на користь позивача 38 022, 73 грн, що підтверджується роздруківкою особистого кабінету відповідача на офіційному вебсайті позивача.

Разом з тим, відображений у особистому кабінеті відповідача платіж в розмірі 2 003 грн згідно платіжної інструкції від 15.11.2022 № 1435 має призначення платежу «за спожиту енргію в жовтень 2022 р згідно договору №29011350/1 від 30.01.2019 від30.01.2019, Шутка т.м. Сулейманов Р.Н, Потоцький,Стефанюк,Бурлачук,Велігжаніна,+». Інші здійснені відповідачем платежі за вказаний період у своїх призначеннях не містять відомостей, щодо періоду, за який здійснюється оплата.

У долученому позивачем до відповіді на відзив розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію Обслуговуючий кооператив житлово-будівельний кооператив «Радислав» за договором 2901350 відображено нарахування позивачем вартості спожитої відповідачем в жовтні 2022 електроенергії на суму 27 266, 40 грн, здійснення 15.11.2022 часткової оплати такої в розмірі 2 003 грн, внаслідок чого станом на 12.07.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту в жовтні 2022 електричну енергію за договором становить 25 263, 40 грн.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Як встановлено судом із Єдиного державного реєстру судових рішень, на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://www.reestr.court.gov.ua/Review/110483828 розміщено рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2023 у справі № 909/544/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Радислав» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Родина» про стягнення 153 070, 82 грн, з яких: 152 961, 62 грн - за спожиту електричну енергію, 88, 14 грн - пеня, 8, 21 грн - 3% річних, 12, 85 грн - інфляційні втрати та за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Радислав» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» та Обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Родина» про визнання договору поруки удаваним та визнання договору постачання електричної енергії недійсним, яким суд вирішив позов ТзОВ «Прикарпатенерготрейд» до ОК ЖБК «Радислав», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОК «ЖК «Родина» про стягнення 153 070, 82 грн задовольнити частково, стягнути з ОК ЖБК «Радислав» на користь ТзОВ «Прикарпатенерготрейд» 152 961, 62 грн - за спожиту електричну енергію, 2 294,42грн - судового збору, в частині стягнення 88, 14 грн - пені, 8, 21 грн - 3% річних, 12, 85 грн - інфляційних втрат - відмовити; в задоволенні зустрічного позову ОК ЖБК «Радислав» до ТзОВ «Прикарпатенерготрейд», ОК «ЖК «Родина» про визнання договору поруки удаваним та визнання договору постачання електричної енергії недійсним - відмовити.

Вказаним рішенням встановлено, що:

«…Оскільки поставку електричної енергії відповідачу позивачем доведено перед судом актами про використану електричну енергію та рахунками за електроенергію від 31.12.2020, від 30.01.2021, від 27.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021, а показники розрахункового засобу обліку, як і нарахування за спожиту у грудні 2020 - квітні 2021 електроенергію - відповідач визнав, доказів сплати повної вартості спожитої електроенергії в сумі 152 961, 62 грн - суду не подав, то позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Принагідно, обсяги та вартість фактично спожитої електричної енергії у січні 2019 року, згідно рахунку за електроенергію від 31.01.2019 на суму 190 764, 00 грн., не являються предметом цього спору; додатковою угодою від 18.03.2019 до договору № 2901350 відповідач визнав наявність боргу за спожиту електричну енергію станом на 12.03.2019 в сумі 179 962,00 грн; у розрахунку ТОВ «Прикарпатенерготрейд» (т.2 а.с.60-62) станом на вересень 2019 відсутнє невиконане зобов`язання (сальдо) відповідача перед позивачем; як достовірно ствердив представник відповідача в судовому засіданні, з моменту заміни 08.05.2019 року приладу обліку електричної енергії, заперечень до показників розрахункового засобу обліку, як і нарахувань за спожиту у грудні 2020 - квітні 2021 електроенергію - ЖБК «Радислав» немає….».

Як встановлено судом із Єдиного державного реєстру судових рішень, на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://www.reestr.court.gov.ua/Review/114542584 розміщено постанову Західного апеляційного господарського суду області від 18.10.2023 у справі № 909/544/21, якою, зокрема, апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Радислав» б/н від 30.05.2023 частково задоволено, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2023 у справі № 909/544/21 залишено без змін.

Вказаною постановою встановлено, що:

«… Відповідно до актів про використану електричну енергію та рахунків за електроенергію від 31.12.2020, від 30.01.2021, від 27.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021 ТОВ «Прикарпаттяенерготрейд» поставило, а ОК ЖБК «Радислав» прийняло електричну енергію, а саме:

- згідно акту про використану електричну енергію та рахунків за електроенергію від 31.12.2020 попередній показник приладу обліку 357,43; поточний показник приладу обліку 365,95; різниця 8,52; розрахунковий коефіцієнт 3000; обсяг спожитої електроенергії 25560,00 кВт/год; вартість спожитої електроенергії 42 940,80 грн.

- згідно акту про використану електричну енергію та рахунків за електроенергію від 30.01.2021 попередній показник приладу обліку 365,95; поточний показник приладу обліку 373,90; різниця 7,95; розрахунковий коефіцієнт 3000; обсяг спожитої електроенергії 23850,00 кВт/год; вартість спожитої електроенергії 40 068,00 грн.

- згідно акту про використану електричну енергію та рахунків за електроенергію від 27.02.2021 попередній показник приладу обліку 373,90; поточний показник приладу обліку 382,47; різниця 8,57; розрахунковий коефіцієнт 3000; обсяг спожитої електроенергії 25710,00 кВт/год; вартість спожитої електроенергії 43 192,80 грн.

- згідно акту про використану електричну енергію та рахунків за електроенергію від 31.03.2021 попередній показник приладу обліку 382,47; поточний показник приладу обліку 390,15; різниця 7,68; розрахунковий коефіцієнт 3000; обсяг спожитої електроенергії 23040,00 кВт/год; вартість спожитої електроенергії 38 707,20 грн.

- згідно акту про використану електричну енергію та рахунків за електроенергію від 30.04.2021 попередній показник приладу обліку 390,15; поточний показник приладу обліку 395,93; різниця 5,78; розрахунковий коефіцієнт 3000; обсяг спожитої електроенергії 17340,00 кВт/год; вартість спожитої електроенергії 29 131,20 грн.

Таким чином, загальний обсяг електричної енергії за період з грудня 2020 по квітень 2021 становить 115550 кВт/год на загальну суму 194 040,00 грн.

Враховуючи те, що ТОВ «Прикарпаттяенерготрейд» визнає оплату ОК ЖБК «Радислав» в розмірі 41 078,38 грн. проведену в січні-травні 2021, як оплату за грудень 2020, тому залишається неоплаченим борг в розмірі 152 961,62 грн. (194 040,00 грн. - 41 078,38 грн.).

Доказів сплати вартості спожитої електроенергії в сумі 152 961,62 грн. відповідач за первісним позовом суду не подав.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення первісного позову в частині стягнення основного боргу з відповідача на користь позивача в розмірі 152 961,62 грн.

З огляду на викладене, спростовуються доводи апеляційної скарги про безпідставність та необґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо стягнення, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, коштів за спожиту електроенергію за період з грудня 2020 по квітень 2021….».

У відповідності до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28.03.2023 Господарським судом Львівської області було видано судовий наказ у справі № 909/171/23 про стягнення з Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив «Радислав» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг споживачу в сумі 27 266, 40 грн, 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу та 268, 40 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2023 у справі № 914/1252/23 задоволено заяву представника Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Радислав за вх. № 1343 від 19.04.2023 р. про скасування судового наказу від 28.03.2023 р. у справі № 909/171/23 та скасовано судовий наказ від 28.03.2023 у справі № 909/171/23 про стягнення з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Радислав на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатенерготрейд заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг споживачу в сумі 27 266, 40 грн., 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 268, 40 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

З підстав наведеного позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 27 266, 40 грн суми основного боргу за спожиту електричну енергію за договором за жовтень 2022.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами; учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби; ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку (п.1.1.1. Правил).

Пунктом 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 «Про затвердження ПРРЕЕ» передбачено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (п. 7 постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 «Про затвердження ПРРЕЕ»).

У відповідності до п. 1.2.8. ПРРЕЕ, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Згідно з п. 3.2.6 ПРРЕЕ, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За змістом ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено в частинах 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

З наведеного суд дійшов висновків про те, що в даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг від 14.12.2018 № 2901350 та заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг на умовах договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника в мережі інтернет за адресою www.pret.com.ua на умовах комерційної пропозиції постачальника (по факту).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами п. 4.1. ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію сторони за взаємною згодою укладають договір щодо реструктуризації заборгованості та оформлюють графік погашення заборгованості, який є додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (п. 4.24. ПРРЕЕ).

Згідно з положеннями п. 5.5.5 ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів) та сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати часткова сплата боржником основного боргу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

При цьому суд звертає увагу на те, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо); у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону; і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо. Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18 та від 20.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Разом з тим, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17.

Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані сторонами на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази в своїй сукупності відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені сторонами обставини щодо укладення між сторонами договору, на виконання умов якого позивачем в жовтні 2022 поставлено та передано у власність відповідачу електричну енергію в обсягах 16 230 кВт/год на загальну суму 27 266, 40 грн з ПДВ. Вказана обставина також визнавалась сторонами впродовж розгляду справи.

Разом з тим, з врахуванням вказаних позивачем в рахунку за електроенергію від 08.11.2022 № 2051001350221019 сальдо на початок періоду (жовтень 2022) в розмірі 422 556, 07 грн та загальної суми до оплати в розмірі 436 479, 15 грн, а також долученого позивачем до відповіді на відзив розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію ОК ЖБК «Радислав» за договором 2901350 та визнання учасниками справи обставини зарахування позивачем платежу згідно платіжної інструкції від 15.11.2022 № 1435 в розмірі 2 003 грн в рахунок оплати поставленої в жовтні 2022 електричної енергії за договором, беручи до уваги встановлені судовими рішеннями у справі № 909/544/21 обставин справи, наявні в матеріалах справи докази здійснення відповідачем часткових оплат поставленої за договором електричної енергії за договором в період з 01.11.2022 по 30.12.2022 та недоведення учасниками справи обставини існування між ними правовідносин на підставі будь-якого іншого правочину, окрім укладеного договору, суд дійшов висновків про доведеність позивачем існування у відповідача заборгованості з оплати поставленої електричної енергії за договором за період до жовтня 2022, а відтак, правомірність зарахування позивачем здійснених відповідачем часткових оплат в порядку п. 4.24. ПРРЕЕ в рахунок погашень існуючої заборгованості споживача з найдавнішим періодом виникнення, окрім здійсненого 15.11.2022 платежу згідно платіжної інструкції від 15.11.2022 № 1435 в розмірі 2 003 грн.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги встановлені в мотивувальній частині цього рішення обставини, суд дійшов висновків про те, що станом на час ухвалення рішення у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленої позивачем у жовтні 2022 електричної енергії за договором в розмірі 25 263, 40 грн, доказів її повного чи часткового погашення сторонами суду не заявлено та не подано, а відтак, право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем і підлягає захисту судом.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін і відображення їх у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати.

У відповідності до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Нормою ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2023 року для працездатних осіб в розмірі 2 684 гривень.

Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду згідно платіжної інструкції від 02.06.2023 № 32123 сплачено 2 415, 60 грн судового збору.

Крім того, за подання заяви про видачу судового наказу позивачем згідно платіжного доручення від 17.02.2023 № 1791721592 сплачено 268, 40 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги ціну позову, суму сплаченого позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, а також подання позивачем позовної заяви у цій справі в електронній формі суд дійшов висновків про те, що сума судового збору, належного до сплати за подання позовної заяви у цій справі до господарського суду складає 2 147, 20 грн ((27 266, 40 х 1,5%, але не менше 2 684) х 0,8). Таким чином, позивачем здійснено переплату судового збору в розмірі 536, 80 грн (268,40 + 2 415, 60 - 2 147, 20).

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач очікує понести судові витрати у справі на оплату судового збору в розмірі 2 684 грн та на оплату правової допомоги в розмірі 23 000 грн.

У поданому клопотанні про долучення доказів позивач долучив до матеріалів справи докази понесення позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги і просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9 000 грн судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

03.01.2023 між адвокатом Іванишиним Василем Івановичем (за договором адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» (за договором клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 2023/19 (надалі договір), за умовами якого (п. 1.1. договору) адвокат зобов`язувався надавати клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, пов`язаного з діяльністю клієнта та його посадових осіб.

У відповідності до п. 1.2.1 договору, для виконання даного договору клієнт надає адвокату наступні повноваження представляти інтереси товариства та його філій в усіх підприємствах, установах, організаціях, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальних, господарських, адміністративних), Верховному Суді, органах Державної виконавчої служби з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику клієнта незалежно від його процесуального статусу.

Згідно з п. 4.1. договору, представництво та захист прав та законних інтересів клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського та кримінального провадження пов`язаного з діяльністю клієнта, відповідно до умов цього договору, здійснюється на платній основі. Вартість 1 людино-години роботи адвоката - 1000,00 грн без ПДВ.

Остаточна сума даного Договору визначається сторонами на підставі погоджених та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, враховуючи складність справи, фактично витрачений час винагороду за досягнення бажаного результату та інші істотні обставини (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору сторонами передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує адвокату кошти згідно суми, обумовленої в акті приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до п. 4.5. договору, розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати коштів на поточний рахунок адвоката протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 7.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2023 року але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Вказаний договір підписано повноважними представниками сторін, їх підписи завірено відтисками печаток сторін договору.

Актом приймання-передачі послуг за договором від 26.06.2023 адвокат надав, а клієнт отримав професійну правничу допомогу по здійсненню захисту, представництва, інших видів правничої допомоги щодо стягнення заборгованості з Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив «Радислав» за Договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг № 2901350 у справі 914/1855/23, зокрема, опрацювання документів та підготовка позовної заяви до суду на суму 8 000 грн; участь в судовому засіданні Львівського господарського суду на суму 1 000 грн. Всього 9 000 грн.

У відповідності до п. 2 акту, вартість наданих послуг складає 9 000 грн без ПДВ.

Пунктом 3 акту сторони ствердили, що зобов`язання за договором про надання професійної правничої допомоги від 03.01.2023 № 2023/19 у справі № 914/1855/23 виконані належним чином та своєчасно.

Вказаний акт підписано повноважними представниками сторін, їх підписи завірено відтисками печаток сторін договору.

Іванишин Василь Іванович є адвокатом та представником позивача на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 03.01.2023 № 2023/19, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.01.2008 № 1280 та довіреності від 01.11.2022 № 32.

Відповідач правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався, однак, у поданому клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначив про те, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги є неспівмірним до складності справи і часу, фактично затраченого адвокатом на підготовку справи, оскільки позов заявлено на підставі договору і одного рахунку за один місячний розрахунковий період споживання без здійснення будь-яких розрахунків суми боргу чи дослідження предмета позову, оскільки позивачем не враховано доводів відповідача щодо обставин здійснення оплати поставленої за договором електричної енергії. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що відповідачем до складу судових витрат включено участь представника в судових засіданнях в неіснуючому Львівському господарському суді.

В доповнення до викладеного відповідач зазначив, що представником позивача подано ще три аналогічні позови за наступні розрахункові періоди листопад, грудень 2022 і січень 2023, які відрізняються лише номерами та сумами рахунків. З підстав наведеного, відповідач просив суд зменшити відшкодування судових витрат позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги до 2 000 грн.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, інші документи, пов`язані із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 18.12.2019 у справі № 910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 922/902/19, від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18 та від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

При цьому суд зазначає, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно Законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках: надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також, за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ГПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Встановивши недотримання положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята цієї статті). Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є не обов`язком, а правом суду.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені в мотивувальній частині цього рішення обставини справи суд зазначає, що відповідачем у поданому клопотанні про зменшення розміру судових витрат позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги не доведено належними засобами доказування обставини неспівмірності понесених позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги на опрацювання документів та підготовку позовної заяви до суду в розмірі 8 000 грн.

Разом з тим, суд вважає слушними доводи відповідача про недоведеність позивачем належними засобами доказування обставини участі представника позивача адвоката Іванишина В.І. в судовому засіданні Львівського господарського суду, оскільки справа перебуває в провадженні Господарського суду Львівської області.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати є фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу частково підтверджена матеріалами справи на суму 8 000 грн, а такі судові витрати позивача в розмірі 8 000 грн підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги ціну позову, а також результати вирішення спору у цій справі суд зазначає, що судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2 147, 20 грн та на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 8 000 грн слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і стягнути з відповідача на користь позивача 1 989, 47 грн судового збору та 7 412, 31 грн судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, в решті судові витрати позивача у справі на сплату судового збору в розмірі 157, 73 грн та на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 587, 69 грн покласти на позивача.

При цьому, з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо розміру заявлених позовних вимог та суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 536, 80 грн сплаченого згідно платіжної інструкції від 02.06.2023 № 32123 судового збору у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З підстав відсутності клопотання позивача про повернення 536, 80 грн сплаченого згідно платіжної інструкції від 02.06.2023 № 32123 судового збору у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 124, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу Радислав (81131, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Стуса, буд. 13, ідентифікаційний код 38275961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатенерготрейд (76019, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, буд. 4-Б, ідентифікаційний код 42129720) 25 263, 40 грн основного боргу, 1 989, 47 грн судового збору та 7 412, 31 грн судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

3.В решті в позові відмовити.

Рішення складено 14.12.2023

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.