Ухвала суду № 115651398, 14.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

м. Київ

14.12.2023Справа № 910/19026/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хладопром» (61099, м. Харків, вул. Хабарова, буд. 1)

про забезпечення позову до подачі позовної заяви

у справі №910/19026/23

Особа, що може набути статус позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хладопром» (61099, м. Харків, вул. Хабарова, буд. 1)

Особи, що можуть набути статус відповідачів (як вказує заявник):1) Державна організація «Український офіс інтелектуальної власності та інновацій» (01601, м. Київ, вул. Годзенка Дмитра, буд. 1)

2) Акціонерне товариство «Полтавахолод» (36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 51/2)

Про визнання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України №38396 від 15.03.2004 недійсним та зобов`язання вчинити дії

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хладопром» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме:

- заборонити відповідачу-1 - Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (код ЄДРПОУ - 44673629, вул. Годзенка Дмитра, буд. 1, м. Київ, 01601), до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, вносити до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг будь-які зміни, що стосуються правового статусу знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом на знак для товарів та послуг «Каштан Полтавський» № 38396 від 15.03.2004 року, в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на знак для товарів і послуг за вказаним свідоцтвом повністю або частково та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Заявник стверджує, що він має намір звернутись з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про: (1) визнання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України №38396 від 15.03.2004 недійсним; (2) зобов`язання Державної організації «Український офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести відомості про визнання недійсним Свідоцтво України на знак для товарів і послуг «КАШТАН ПОЛТАВСЬКИЙ» за № 38396 від 15.03.2004 року до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов`язати повідомити про це у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що з огляду на предмет майбутнього позову невжиття заходів забезпечення позову призведе до розширення кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак, може ускладнити або зробити неможливим ефективний захист прав позивача, у разі задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Як зазначає сам заявник та підтверджується доданими до матеріалів справи документами, а саме даними з офіційного сайту УКРНОІВІ, 07.11.2023 до УКРНОІВІ було подано Договір про передачу прав власності/витяг з договору, платіжне доручення, заява та довіреність. Такий самий пакет документів подавався до УКРНОІВІ 05.09.2023 року з метою зміни власника свідоцтва № 38396 від 15.03.2004 року, в результаті чого, згідно даних реєстру внесених 25.10.2023 року власником свідоцтва № 38396 від 15.03.2004 року стало АТ «ПОЛТАВАХОЛОД».

Отже, сам заявник підтверджує факт того, що наразі власник свідоцтва № 38396 від 15.03.2004 року змінився з АТ "Полтавахолод" на іншу особу, оскільки вже 07.11.2023 року було укладено правочин (договір про передачу прав), та його особа заявником не встановлена.

Натомість, як вбачається із зазначеного предмету майбутнього позову та преамбули поданої заяви про забезпечення позову, заявник буде подавати майбутній позов до УКРНОІВІ та до АТ «Полтавахолод», попри те, що таке товариство вже не є власником спірного свідоцтва, а отже позивач зможе визначити коло відповідачів у справі при подачі позову.

За таких обставин, не є обґрунтованими твердження заявник про те, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову буде розширено коло осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, оскільки, в першу чергу, заявнику слід встановити особу теперішнього власника свідоцтвр, і звертатися з позовом про визнання недійсним свідоцтво до того, відповідача, хто є власником оскаржуваного свідоцтва.

У разі необхідності, після визначення кола відповідачів у справі, позивач не позбавлений можливості звернутися з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

В даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії ДО "УКРНОІВ", зокрема, вносити до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг не є тим заходом, який зможе забезпечити ефективний захист прав позивача, оскільки зміна власника знаку відбувається на підставі правочину, який вже є вчиненим, як зазначає сам заявник, та про що свідчать дані сайту ДО "УКРНОІВІ" (подані самим заявником).

Суд також звертає увагу заявника, що дані реєстру свідоцтв мають відображати реальну та достовірну інформацію щодо власника свідоцтв на торгівельні марки, а тому захід забезпечення позову, про який клопоче заявник, а саме заборону ДО "УКРНОІВІ" вносити зміни до реєстру свідоцтв щодо знаку для товарів та послуг № 38396 при наявності даних, що визначений позивачем майбутній відповідач - - АТ "Полтавахолод" вже не є власником свідоцтва, перешкодить ефективному захисту прав позивача щодо визначення належного кола відповідачів, та відповідності даних державного реєстру дійсним фактичним обставинам щодо власника свідоцтва.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно частини 4 статті 137 ГПК України заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Враховуючи наведене вище, подана заява про забезпечення позову визнається судом необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки, обраний спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом позову та визначеним позивачем колом відповідачів, а тому вжиття такого заходу до забезпечення позову не буде спроможним забезпечити ефективний захист прав позивача, у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Хладопром» у задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

2. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких