Рішення № 115651299, 06.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2023Справа № 910/13794/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олешківська СЕС"

вул. Антенна 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

вул. Симона Петрлюри 27, м. Київ,01032

про стягнення 38 555 813,41 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олешківська СЕС" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі-відповідач) про стягнення 38 555 813,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії за договором №15572/01 від 17.09.2018, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення суми основного боргу у розмірі 27 505 875,00 грн., пені в розмірі 6 592 015,72 грн., а також 3% річних у розмірі 674 900,19 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 857 611,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2023.

17.10.2023 представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому ДП "Гарантований покупець" заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що договірні зобов`язання сторін за період 2022 року пов`язані з настанням обставин непереборної сили, оскільки вони виникли в умовах дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, а отже розрахунки з оплати електричної енергії за договором №1845/02/21 від 23.06.2021 на думку відповідача мають здійснюватись з повним врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, Наказу № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та Наказу № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом".

25.07.2023 від ТОВ «Олешківська СЕС" до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач повністю не погоджується з наведеними ДП "Гарантований покупець" твердженнями про те, що спір у даній справі виник внаслідок неврахування позивачем особливостей регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану в Україні, зокрема наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та Наказу № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом", оскільки вищевказані акти жодним чином не змінюють та не припиняють зобов`язання відповідача щодо сплати позивачу повної вартості проданої електроенергії, встановлене укладеним сторонами у справі договором № 1845/02/21 від 23.06.2021.

Також представник позивача зазначає, що посилання ДП "Гарантований покупець" на те, що позивачем не доведено порушення відповідачем порядку розрахунків, встановлених нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність на ринку електричної енергії, є безпідставними, оскільки ТОВ «Олешківська СЕС" у позовній заяві детально обгрунтовано термін виконання відповідачем зобов`язання, факт прострочення, день, з якого почалось прострочення за кожним підписаним позивачем та відповідачем актом купівлі-продажу електроенергії, а також наведено деталізований розрахунок заборгованості ДП "Гарантований покупець" за договором № 1845/02/21 від 23.06.2021.

Щодо твердження відповідача про неврахування позивачем у позовній заяві оплати в розмірі 82 054,88 грн., здійсненої на рахунок ТОВ «Олешківська СЕС" відповідно до платіжної інструкції № 300 356 від 15.06.2023, представник позивача вказує на те, що усі розрахунки заборгованості відповідача здійснено позивачем станом на 09.06.2023, що унеможливило врахування даної оплати під час подачі до суду позовної заяви у справі № 910/9725/23.

Додатково у своїй відповіді на відзив позивач просить суд у порядку ч. 1 ст. 119

Протокольною ухвалою суду від 16.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.08.2023.

Представники позивача взяли участь в даному судовому засіданні в режимі відеоконференції, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 30.08.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

30.06.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю та «ОЛЕШКІВСЬКА СЕС» було укладено Додаткову угоду №274/01 до Договору від 17.09.2018 року № 15572/01.

12.03.2020 року між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «ОЛЕШКІВСЬКА СЕС» було укладено додаткову угоду №488/01/20 до договору від 17.09.2018 року № 13106/01.

Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди продавець за «зеленим тарифом» зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок).

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" "зелений" тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Відповідно до п. 8.1 Порядку для здійснення купівлі-продажу електричної енергії продавець повинен стати учасником ринку електричної енергії, укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною, типові форми яких затверджені Регулятором, вступити на підставі цього договору до балансуючої групи гарантованого покупця, про що продавець зобов`язаний повідомити ОСР, на території ліцензованої діяльності якого знаходиться, та здійснювати операції з купівлі та продажу електричної енергії лише із гарантованим покупцем.

На підставі п. 3.1. Додаткової угоди, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку.

Позивачем було надано всі дані комерційного обліку адміністратору комерційного обліку НЕК «УКРЕНЕРГО» за допомогою платформи MMS у встановленому Порядку.

Акт купівлі-продажу електричної енергії за кожен місяць направляється ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на підставі підтверджених даних адміністратора комерційного обліку - НЕК «УКРЕНЕРГО». Відповідно, у разі, якщо на адресу виробника було направлено підписані акти за певний періоді, відповідно дані комерційного обліку та обсяг генерації в цьому періоді було підтверджено.

Згідно розділу 10 Порядку - 10.1. До 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

З урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

10.4. Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів,

08.09.2022 року Постановою НКРЕКП №1117 (оприлюднено 12.09.2022р.) було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої в жовтні 2021 року, лютому-червні 2022 року.

20.09.2022 Постановою НКРЕКП № 1190 (оприлюднено 21.09.2022р.) було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої в липні 2022 року.

14.03.2023 Постановою НКРЕКП № 473 (оприлюднено 15.03.2023р.) було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої в серпні 2022 року.

На виконання умов Договору, Позивач (за договором -продавець за «зеленим» тарифом) продав, а Відповідач (за договором - гарантований покупець) купив електроенергію вироблену Позивачем проте, до теперішнього часу, куплена Відповідачем електроенергія оплачена не у повному обсязі.

Як вказує Позивач, між ТОВ «ОЛЕШКІВСЬКА СЕС» та ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» було підписано Акти купівлі-продажу електричної енергії та акти корегування до них, відповідно до яких Сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної за жовтень 2021 року на суму 8 155 155,8 грн. з ПДВ, за лютий 2022 року на суму 4 009 382,35 грн. з ПДВ, за березень 2022 року на суму 2 773 035,74 грн. з ПДВ, за квітень 2022 року на суму 3 692 433,52 грн. з ПДВ, за травень 2022 року на суму 4 302 150,39 грн. з ПДВ, за червень 2022 року на суму 6 505 006,51 грн. з ПДВ, за липень 2022 року на суму 11 875 530,36 грн. з ПДВ, за серпень 2022 року на суму 9 589 586,14 грн. з ПДВ.

Станом на 16 серпня 2023 року ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» лише частково сплачено грошові кошти за жовтень 2021р. на суму 7 336 484,74 грн. (згідно платіжних доручень від 13.10.2021р., 25.10.2021р., 29.10.2021р., 15.11.2021р., 28.09.2022р., 18.10.2022р.), за лютий 2022р. на суму 3 270 531,54 грн. (згідно платіжних доручень 15.02.2022р., 24.02.2022р.), за березень 2022р. на суму 479 286,36грн. (згідно платіжних доручень 29.03.2022р., 07.04.2022р.), за квітень 2022р. на суму 1 822 788, 76 грн. (згідно платіжних доручень 15.04.2022р., 25.04.2022р., 06.05.2022р., 07.12.2022р., 31.05.2023р., 15.06.2023р.), за травень 2022р. на суму 680 612, 14 грн. (згідно платіжних доручень 16.05.2022р., 25.05.2022р., 07.06.2022р.), за червень 2022р. на суму 1 478 696, 35 грн. (згідно платіжних доручень 15.06.2022р., 27.06.2022р., 07.07.2022р., 29.07.2022р., 25.08.2022р.), на липень 2022р. на суму 3 720 192, 51 грн. (згідно платіжних доручень 14.07.2022р., 25.07.2022р., 29.07.2022р.), за серпень 2022р. на суму 4 608 813, 41 грн. (згідно платіжних доручень 15.08.2022р., 25.08.2022р., 31.08.2022р.).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що розмір заборгованості перед підприємством за жовтень 2021 р. складає 818 671, 06 грн., за лютий 2022р. складає 738 850, 81 грн., за березень 2022 р. складає 2 293 749,38 грн., за квітень 2022р. складає 1 869 644,76 грн., за травень 2022р. складає 3 621 538,25 грн., за червень 2022р. складає 5 026 310, 16 грн., за липень 2022р. складає 8 155 337, 85 грн., за серпень 2022р. складає 4 981772,73 грн.

Факт купівлі Відповідачем електроенергії, а також загальна вартість проданої електроенергії підтверджується підписаними Актами купівлі -продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» та ТОВ «ОЛЕШКІВСЬКА СЕС» за жовтень 2021р., лютий - серпень 2022р.

За вказаний період Відповідач лише частково оплатив поставлений товар шляхом перерахування на рахунок Позивача частини грошових коштів, а тому станом на 16.08.2023 р. у Відповідача утворилася прострочена дебіторська заборгованість за жовтень 2021р., лютий - серпень 2022р. на користь Позивача в розмірі 27 505 875,00 грн. - заборгованість за продану, але лише частково оплачену електроенергію.

Згідно з п. 8 ч. 9 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Отже, спір у справі виник у зв`язку з тим, що на момент подачі даного позову до суду ДП "Гарантований покупець" не здійснило повної та своєчасної оплати електричної енергії за вказані вище періоди, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем з оплати придбаної за Договором електричної енергії на загальну суму 27 505 875,00 грн.

Однак, як вбачається з копій платіжних доручень та банківських виписок, які представником ДП "Гарантований покупець" долучено матеріалів справи, відповідачем частково погашено розмір основної заборгованості, а саме - здійснено платежі загалом на суму 16 799,98 грн.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Отже, оскільки ДП "Гарантований покупець" під час розгляду даної справи частково погасило розмір основної заборгованості на суму 16 799,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі №910/13794/23 в частині зазначеної суми основного боргу, у зв`язку з чим вважає за необхідне провадження у цій частині закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Договір - це угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських правовідносин. Він є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює загальні умови виконання господарських зобов`язань. Зокрема, ч. 1 ст. 193 передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правовою природою укладений між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Олешківська СЕС" Договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на відсутність у нього заборгованості перед позивачем за Договором, оскільки внаслідок введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, розрахунки за поставлену електроенергію в спірні періоди мають особливості регулювання, пов`язані з настанням обставин непереборної сили, а тому здійснювались відповідачем саме на основі положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом".

Дані твердження судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 6.1 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі Сторін зобов`язань за Договором.

При настанні обставин непереборної сили Сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла Сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій Стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події (п. п. 6.2-6.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії. Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначеним пунктам Договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили, на які посилався відповідач у своєму відзиві, у визначеному цим правочином порядку.

Зокрема, станом на дату настання строку оплати за заявлений товариством період (жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

При цьому, суд зазначає, що саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

Суд зазначає, що саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену за Договором електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору і законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.

У свою чергу, в матеріалах даної справи відсутні докази щодо внесення змін до Договору в частині розрахунків за період 2021 - 2022 років, тоді як саме вищевказаним Договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання обома сторонами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань за договором, та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня реальна здатність впливати на можливість виконання зобов`язання. Відповідачем в свою чергу не доведено належними доказами те, що ДП "Гарантований покупець" не може здійснювати свою господарську діяльність належним чином, тому суд відхиляє заперечення відповідача як такі, що недоведені документально.

Суд зазначає, що у наведеному в позовній заяві розрахунку заборгованості з посиланням на належні докази позивачем обґрунтовано термін виконання зобов`язання за Договором, факт прострочення, день з якого почалось прострочення за кожним підписаним актом купівлі-продажу електроенергії, а тому даний розрахунок є арифметично вірним, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням Договору.

Отже, враховуючи те, що сума основного боргу ДП "Гарантований покупець" у розмірі 27 505 875,00 грн., за поставлену йому ТОВ "Олешківська СЕС" електричну енергію відповідно до Договору за актами купівлі-продажу електроенергії, за періоди: жовтень 2021 року, лютий-червень 2022 року, липень 2022 року та серпень 2022 року, підтверджена належними та допустимими доказами, а відповідач на момент прийняття рішення у даній справі надав документи, які свідчать про погашення вказаного боргу лише у сумі 16 799,98 грн., суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Олешківська СЕС" до ДП "Гарантований покупець" в частині стягнення з останнього основного боргу в сумі 27 489 075,02 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 674 900,19 грн. та інфляційні у розмірі 1 857 611,25 грн., нараховані на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлений позивачем до стягнення розмір вищевказаних компенсаційних виплат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум інфляційних втрат та 3% процентів річних за несвоєчасну сплату виробленої та поставленої ТОВ «Олешківська СЕС" електричної енергії також є обґрунтованими.

Що стосується клопотання Відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Також суд вказує, що не погоджується з доводами Відповідача щодо можливості зменшення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій зазначено наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки останні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проаналізувавши зазначену вище постанову, суд першої інстанції зазначає, що правовідносини у справі № 902/417/18 є подібними, однак не є аналогічними, оскільки у вказаній справі між сторонами змінено розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановлено її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості, що суттєво відрізняється від обставин справи № 910/13794/23.

Крім того, суд вказує, що згідно висновків Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків, що також виключає можливість застосування такої судової практики у даній справі, оскільки Позивачем здійснено нарахування відсотків у відповідності до статті 625 ЦК України в розмірі 3 %.

Вирішуючи питання зменшення нарахованих Позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд притримується того, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

Суд вказує, що аргументація Відповідачем клопотання про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат більше стосується питання зменшення штрафних санкцій, що наразі не входить до предмету розгляду по справі.

Вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6 592 015,72 грн. та 7% штрафу у розмірі 1 925 411,25 грн. суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ст.216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції.

Як визначено ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені.

Разом з тим, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування. Так, пп.16 п.1 такої постанови визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України «Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Як визначено п.1 ч.1 ст.2 Закону, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Слід зазначити, що згаданою постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, яким є позивач, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.

Постанова НКРЕКП №413 від 26.04.2022, якою доповнено постанову №332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття, проте, згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.

Посилання позивача на те, що п.16 ч.1 відповідної постанови у відповідній редакції діє лише з моменту набрання чинності постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідний пункт, з огляду на його зміст, розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, а також враховуючи, що вимоги щодо стягнення нарахованої пені заявлені у серпні 2022 року.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22, від 19.09.2022 у справі №912/1941/21, від 25.01.2022 у справі №911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "про ринок електричної енергії".

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 6 592 015,72 грн. та штрафу у розмірі 1 925 411,25 грн.

Отже, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 27 489 075,02 грн. заборгованості, 674 900,19 грн. 3% річних, 1 857 611,25 грн. інфляційного збільшення не спростовує.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/13794/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олешківська СЕС" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 38 555 813,41 грн. в частині стягнення заборгованості за електричну енергію за жовтень 2021 року у розмірі 16 799,98 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олешківська СЕС" (вул. Антенна 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057; ідентифікаційний код 42586304) 27 489 075,02 грн. заборгованості, 674 900,19 грн. 3% річних, 1 857 611,25 грн. інфляційного збільшення та 450 324,42 грн. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.12.2023.

Суддя М.О. Лиськов