Рішення № 115638382, 13.10.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5001/23

провадження № 2/753/3903/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання за участю секретаря судового засідання Боклач А.Є., представника позивача - адвоката Ткаченко О.В., представника відповідача - адвоката Жарського І.Р., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Києва), Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року адвокат Ткаченко Олександра Вікторівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Києва) (далі - Відділ) в якому (з урахуванням уточнення) просить:

- зняти арешт з нерухомого майна - 1/4 частини квартири номер АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.02.2013 за № 206559 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- скасувати обтяження у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в державному реєстрі обтяжень нерухомого майна (спеціальний розділ) за № 33549503 від 07.10.2019 та виключити з державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис № 33549503 від 07.10.2019;

- зобов`язати Відділ винести постанову про зняття арешту з майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної 16.07.2018 Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), внесений до Державного реєстру речових прав за реєстраційним номером: 33549503.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2023 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/5001/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26 липня 2023 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року підготовче засідання відкладено на 29 серпня 2023 року, залучено до участі у справі, як співвідповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

18 серпня 2023 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про відкладення розгляду справи, та проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

У поданому відзиві відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову до співвідповідача АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, мотивуючи свої заперечення тим, що виконавче провадження № 54234524, у якому накладений арешт на спірне майно, звершене, а тому на сьогоднішній день відсутнім є діюче виконавче провадження, де АТ КБ «Приватбанк» був би в статусі стягувача по відношенню до боржника ОСОБА_2 . Відповідач-2 зазначає, що за відсутності діючого виконавчого провадження Банк не має можливості впливати на дії чи бездіяльність органів ДВС стосовно накладеного арешту. Також представник відповідача-2 вказує, що позивач не набув право власності на спірне майно, позовної вимоги про визнання права власності на це майно позивач не заявляв.

Вважає, що позов подано до неналежного відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 жовтня 2023 року.

Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Києва), повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши учасників справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ) 12 травня 2020 року.

Неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його спадкоємцем, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва 15.08.2007 року.

08 лютого 2022 року Сьомою київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 107/2022, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 68428407 від 08 лютого 2022 року.

19 січня 2023 року державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т.В. виніс Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (№ 135/02-31), якою відмовив неповнолітньому ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину на частку квартири номер АДРЕСА_1 .

Так, право власності на 1/4 частину цієї квартири належить померлому ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 03 січня 2013 року та зареєстровано за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 лютого 2013 року за № 206559 відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 714486 від 23.02.2013 року.

Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус виходив з того, що при перевірці в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, виявлено, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт накладено на підставі постанови про арешт майна боржника, виданої в рамках виконавчого провадження № 54234524, винесеною державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС м. Києва ГТУ юстиції у м. Києві Малівською Н.І. 16 липня 2018 року.

Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 54234524 завершено.

07 лютого 2023 року представника позивача подав до Дарницького районного відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) заяву про зняття арешту з майна, у відповідь на яку 17 лютого 2023 року за вих. № 19146 відповідач повідомив, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, встановлено, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 54234524 з примусового виконання виконавчого листа № 753/10528/16 від 26 січня 2017 року, виданого Дарницький районним судом м. Києва, про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 12 438,85 грн.

16 липня 2018 року державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника, на підставі якої до державного реєстру речових прав було внесено дані щодо обтяження за реєстраційним номером: 33549503. 26 вересня 2019 року державний виконавець, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Виконавче провадження знищено за строками зберігання.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) зазначено, що: «У справі, що переглядається, позивач пред`явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв».

Схожий за змістом висновок щодо суб`єктного складу учасників справи у спорах про звільнення з-під арешту майна викладено і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року у справа № 208/9810/21 (провадження № 61-2303св23) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2023 року у справі справа № 214/2305/20 (провадження № 61-19730св21), учасником якої було АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У своїх рішення Європейський суд з прав людини наголошував, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними засобами і тією метою, на яку спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними меті їх застосування.

Отже, оскільки виконавче провадження № 54234524 не здійснюється, арешт у вказаному провадженні на спірний будинок було накладено органом виконавчої служби у 2018 році, трирічний строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання на момент вирішення спору пропущений, вимог до спадкоємців відповідач-2 не пред`являв, позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування, суд дійшов висновку, що наявність обтяження (арешту) на частку у спірній квартирі перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , вказує про порушення його прав та необхідність їх захисту, а тому позов підлягає задоволенню.

Водночас вимоги про виключення з державного реєстру обтяжень нерухомого майна запису № 33549503 від 07.10.2019 не підлягають задоволенню з огляду на невідповідність таких вимог положенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частиною третьою якої (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Цією ж нормою встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання Відділу винести постанову про зняття арешту з майна, оскільки судове рішення про припинення (скасування) обтяження є самостійною підставою для проведення державної реєстрації обтяження.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Києва), Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна - 1/4 частини квартири номер АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.02.2013 за № 206559 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Скасувати обтяження у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в державному реєстрі обтяжень нерухомого майна (спеціальний розділ) за № 33549503 від 07.10.2019.

В іншій частині вимог - у позові відмовити.

Стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Києва) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 грн.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Києва) (м. Київ, вул. Заслонова, буд. 16, код ЄДРПОУ 34968768);

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14 грудня 2023 року.

Суддя О.В. Якусик