Рішення № 115636206, 30.11.2023, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/225/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Козіна С.М.,

за участі секретаря Папенко О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 (не з`явилась),

відповідачки - ОСОБА_2 (не з`явилась),

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що на обліку служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області перебуває малолітня дитина, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування (на підставі рішення Ржищівського міського суду Київської області від 30.09.2020 про відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СКУ). На даний час малолітній ОСОБА_3 , 2011 року народження влаштований та виховується в дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_4 (розпорядження Згурівської районної державної адміністрації від 02.12.2020 № 264). Всі обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, забезпечення належного харчування, матеріального утримання, здобуття освіти, організації дозвілля, лікування дитини, захист прав та законних інтересів, підготовка дитини до самостійного життя з моменту влаштування та на даний час здійснює мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 . На виконання пп. 7 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», в якому зазначається, що якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав, Службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області було проведено ряд заходів з метою підтвердження або спростування факту ухилення від виконання батьківських обов`язків матір`ю ОСОБА_2 . Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у будинку співмешканця ОСОБА_5 . За час проживання у місті Ржищів громадянка ОСОБА_2 , зарекомендувала себе з негативного боку, а саме: зловживає алкогольними напоями, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не працює, часто змінює місце проживання. ОСОБА_3 , 2011 року народження, з 01.03.2019 перебував на обліку служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, в зв`язку із неналежним виконанням батьківських обов`язків матір`ю ОСОБА_2 , як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах. У зв`язку із загрозою його життю та здоров`ю був вилучений в матері у 2020 році та згідно рішення Ржищівського міського суду відібраний без позбавлення матері батьківських прав. З метою перевірки умов проживання ОСОБА_2 10 листопада 2021 року та 22 лютого 2023 року службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Ржищівської міської ради було обстежено її умови проживання та встановлено наступне: будинок, в якому проживає ОСОБА_2 , складається з 4 кімнат, серед них жилі лише 2 кімнати, опалення у будинку пічне, будинок електрифікований, без зручностей. На час відвідування встановлено, що умови для проживання, розвитку та виховання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , 2011 року народження, не створені на належному рівні. Не має забезпеченого місця для сну та відпочинку дитини, підготовки уроків, відсутні інтернет та комп`ютерна техніка для забезпечення дистанційного навчання (при необхідності). Згідно інформації Ржищівської міської філії Київського обласного центру зайнятості від: 05.11.2021 №182/23.01/23.01-35 та від 22.06.2022 №75/23.01/23.01-35 громадянка ОСОБА_2 не перебувала на обліку в службі зайнятості. Згідно інформації Кагарлицького управління Обухівської філії Київського обласного центру зайнятості від 08.05.2023 №63/18.03-02/28.01-35 ОСОБА_2 на обліку в центрі зайнятості з 2020 року по теперішній час не перебувала, що засвідчує факт не бажання працювати офіційно та піклуватися про малолітнього сина. Також заощаджених коштів в ОСОБА_2 немає для подальшого утримання та забезпечення базових потреб дитини. Згідно листа служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради від 04.11.2021 №187/01-06 «Про участь матері у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином» та листа від 24.10.2022 № 01-16/99 «Про участь ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином» та листа від 15.05.2023 № 01-16/148 «Про надання інформації -стосовно ОСОБА_3 » - мати ОСОБА_2 за період проживання дитини в ДБСТ ОСОБА_4 телефонувала епізодично, приїздила лише 1 раз (вересень 2022 року), не цікавилась дозвіллям дитини, станом здоров`я, повсякденним життям дитини. За час перебування ОСОБА_6 в дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_4 двічі надавала кошти на його потреби, в загальній сумі 1900 гривень. Згідно інформації Ржищівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Київ) від 10.05.2023 № 887 станом на 10.05.2023 ОСОБА_2 є боржником по сплаті аліментів на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заборгованість по сплаті аліментів становить: 11 982,75 грн.. 15.05.2023 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини була присутня мати дитини ОСОБА_2 , яка повідомила, що на даний час не працює, в центрі зайнятості на обліку не перебуває, має сезонні заробітки, аліменти не сплачувала, має бажання повернути дитину та належних умов на даний час не створила. За період відібрання малолітньої дитини в матері, без позбавлення її батьківських прав, та влаштування в дитячий будинок сімейного типу, а саме з 02.12.2020, ОСОБА_2 жодного разу особисто не звернулася до служби у справах дітей та сім`ї з проханням про повернення дитини у родину, документів, що підтверджують виправлення ситуації в її родині не надала. Враховуючи вище вказані факти, можна стверджувати, що громадянка ОСОБА_2 фактично ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме не забезпечує необхідного харчування для дитини, медичного огляду, лікування, не спілкується з дитиною в достатньому обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для здобуття нею освіти, та в цілому не виявляє бажання займатися вихованням та утриманням дитини. Крім того, ОСОБА_2 не має офіційного працевлаштування та постійного доходу, немає заощаджених коштів для втримання дитини, аліменти не сплачувала, має велику заборгованість. Тож можна стверджувати, що ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, фактичної участі у вихованні дитини не приймає, не піклується про життя, здоров`я, фізичний та розумовий розвиток, не цікавиться умовами проживання та інтересами дитини, не бере участь в утриманні. Враховуючи викладене вище та відповідно положень ст. 19 Сімейного Кодексу України виконавчим комітетом Ржищівської міської ради, як органом опіки та піклування був підготовлений висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання матері, участі її вихованні дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, з урахуванням інтересів дитини. Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_2 свідомо порушує батьківські обов`язки, не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, тривалий час ухиляється від належного виконання батьківських обов`язків по догляду, вихованню та утриманню свого малолітнього сина, не турбується про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток, здобуття освіти, не створила належних умов для його проживання та повноцінного розвитку, періодично зловживає алкоголем, що може становити загрозу психічному і фізичному здоров`ю дитини, виконавчий комітет Ржищівської міської ради, як орган опіки та піклування, маючи на меті захист прав та інтересів дитини, беручи до уваги той факт, що мати не виправила поведінки, не бачить своєї відповідальності щодо виховання дитини, вважає, що позбавлення матері - ОСОБА_2 її батьківських прав, є доцільним. Позивач керуючись ст. 164 СК України просив позбавити відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів ( заробітку) до повноліття дитини. Накласти судову заборону на відчуження майна, яке на праві власності належить ОСОБА_2 . Звільнити виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області від сплати судового збору згідно п. 14. ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подавши заяву про проведення судового засідання без її участі, позов підтримувала, просила його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Позовну заяву з додатками та ухвалою про відкриття загального позовного провадження відповідачка отримала 23 червня 2023 року. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області № 100 від 18 травня 2023 року було затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина - ОСОБА_3 (а.с.5).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 6) встановлено, що ОСОБА_2 фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не приймає участі у його вихованні та утриманні, не піклується про життя, здоров`я, фізичний та розумовий розвиток, не цікавиться умовами проживання та інтересами дитини, що свідчить про повну байдужість до подальшої долі сина.

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 15 листопада 2011 року (а.с. 11), встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00022979692, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 20).

Згідно рішення Ржищівського міського суду Київської області від 30 вересня 2020 року, позовні вимоги виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області як органу опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення батьківських прав задоволено у повному обсязі, відібрано ОСОБА_3 від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та передано дитину на опікування органів опіки та піклування виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, а також стягнуто з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 . Рішення суду набрало законної сили 02 листопада 2020 року (а.с. 7-10).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 11-09/784 від 22 серпня 2019 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Рішенням виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області № 198 від 12 листопада 2020 року було надано малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 15).

Згідно розпорядження Згурівської РДА Київської області № 264 від 02 грудня 2020 року "Про направлення малолітнього ОСОБА_3 на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу", направлено дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу на базі сім`ї ОСОБА_4 (а.с. 16-19).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2022/000588365 від 16 вересня 2022 року, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 10 листопада 2021 року встановлено, що ОСОБА_2 рекомендовано налагодити контакт з дитиною, відвідувати за місцем проживання, створити умови для проживання дитини, вести здоровий спосіб життя, офіційно працевлаштуватись (а.с. 22).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 22 лютого 2023 року встановлено, що ОСОБА_2 рекомендовано налагодити контакт з дитиною, створити належні умови для проживання дитини, офіційно працевлаштуватись (а.с. 23).

Згідно інформації Служби у справах дітей Згурівської селищної ради Броварського району Київської області № 187/01-06 від 04 листопада 2021 року, за весь період проживання малолітнього ОСОБА_6 в дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_4 , мати дитини ОСОБА_2 телефонувала до дитини близько трьох разів, останній раз у лютому 2021 року. З березня 2021 року ОСОБА_2 більше не телефонувала, не відвідувала сина за його місцем проживання, жодним чином не цікавилась життям дитини (а.с. 24).

Згідно інформації Служби у справах дітей Згурівської селищної ради Броварського району Київської області № 01-16/199 від 24 жовтня 2022 року, з березня 2021 року по березень 2022 року ОСОБА_2 не телефонувала, не відвідувала сина ОСОБА_6 в дитячому будинку сімейного типу, жодним чином не цікавилась життям дитини. У квітні 2022 року та влітку цього ж року ОСОБА_2 зателефонувала до сина, поговорила але не виявила ні ініціативи, ні бажання приїхати до сина за місцем його проживання (а.с. 25).

Згідно інформації Служби у справах дітей Згурівської селищної ради Броварського району Київської області № 01-16/148 від 15 травня 2023 року, за весь період перебування сина в ДБСТ ОСОБА_4 , ОСОБА_2 відвідала ОСОБА_6 за його місцем проживання лише один раз - у вересні 2022 року (а.с. 26).

Згідно інформації Ржищівської міської філії Київського обласного центру зайнятості № 182/23.01/2.301-35 від 05 листопада 2021 року, ОСОБА_2 не перебувала на обліку в службі зайнятості в період з 2020 року по теперішній час (а.с. 27).

Згідно інформації Ржищівської міської філії Київського обласного центру зайнятості № 75/23.01/23.01-35 від 22 червня 2022 року, ОСОБА_2 на обліку в службі зайнятості не перебувала (а.с. 28).

Згідно інформації Кагарлицького управління Обухівської філії Київського обласного центру зайнятості № 63/18.03-02/28.01-35 від 08 травня 2023 року, ОСОБА_2 на обліку в центрі зайнятості з 2020 року по цей час не перебувала (а.с. 29).

Згідно інформації Ржищівського ВДВС в Обухівському районі Київської області № 887 від 10 травня 2023 року, ОСОБА_2 не сплачує аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 травня 2023 року становить 111982,75 грн (а.с. 30).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 частини 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною 3 статті 5 СК України передбачено, що держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пункт 16 цієї ж постанови вказує, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також у справі «М.С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним (§ 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

Оцінивши надані суду докази, ставлення відповідачки до позову, відсутність інтересу до розгляду справи в суді, суд вважає, що під час розгляду справи знайшли підтвердження факти, які свідчать про те, що відповідачка ОСОБА_2 не виконує свій конституційний обов`язок по утриманню та вихованню дитини, свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків: не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, та спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для нормального розвитку свого малолітнього сина ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи та оцінюючі всі докази у справі, суд вважає за необхідне позбавити відповідачку батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 . При цьому суд наголошує, що у разі зміни поведінки відповідачки до свого сина, вона має право, в порядку ст.169 СК України, на поновлення батьківських прав.

Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки вимога про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 була вже вирішена на підставі рішення Ржищівського міського суду Київської області від 30 вересня 2020 року (а.с. 7-10).

Що стосується позовної вимоги про накладення заборони на відчуження майна, яке на праві власності належить ОСОБА_2 , то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки до матеріалів заяви позивачем не надано доказів, а також не вказано у позовній заяві інформації про належність відповідачці нерухомого майна.

Враховуючи те, що на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється при поданні заяви про захист прав малолітніх осіб, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачки в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме 2 684,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Керуючись ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 2, 4, 12, 81, 82, 128, 141, 209-211, 213, 214, 228-239, 241-246, 259, 263 - 265, 267, 268, 272, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ) стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Роз`яснити ОСОБА_2 про те, що у разі зміни її поведінки до свого сина, вона має право, в порядку ст. 169 СК України, на поновлення батьківських прав.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ), в дохід держави судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок (отримувач - ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя