Постанова № 115633, 09.08.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" серпня 2006 р.

Справа № 25/295-06-6964А

За позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Одеса

до відповідача: Сільськогосподарський кооператив ім.Шевченка, Одеська область, Татарбунарський район, с. Нерушай

про стягнення 2863,33 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Гаврюшенко О.Ю., довіреність № 01-1/54 від 13.03.06р.

Від відповідача - не з’явився

В судовому засіданні від 09.08.06р. приймали участь представники:

Від позивача: Гаврюшенко О.Ю., довіреність № 01-1/54 від 13.03.06р.

Від відповідача - не з’явився.

Суть спору: про стягнення з Сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2005 р. в сумі 2724,39 грн., пеню в сумі 138,94 грн., всього 2863,33 грн.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав супровідним листом від 19.07.06 р. вх.№15354 витребувані судом документи, пояснення по справі від 31.07.06 р. вх.№ 16308 та уточнення позовних вимог від 31.07.06 р. вх.№16209, згідно яких просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для інвалідів в 2005 р. в сумі 2724,39 грн., пеню в сумі 138,94 грн., всього 2863,33 грн.

Первинні вимоги позивача складали: стягнути з Сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2005 р. в сумі 5448,78 грн., пеню в сумі 138,94 грн., всього 5587,72 грн.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” від 21 березня 1991 року № 875-XII для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частинами 1, 2, 4 ст.20 вищезазначеного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом... Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Так, згідно наявного в матеріалах справи звіту Сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, поданого в Одеське обласне відділення фонду України соціального захисту інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства складає 123 чоловік, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 5 чоловік, однак фактично на підприємстві було працевлаштовано 4 інваліда за 2005 р., що вбачається з підведення підсумку зазначеної в звіті Сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка кількості відпрацьованих інвалідом повних місяців та діленням одержаної суми на 12 місяців.

Таким чином, кількість незайнятих робочих місць для інвалідів на підприємстві становить 1 місце, за не створення якого Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів згідно уточнення позовних вимог від 31.07.06 р. заявлено до стягнення з Сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка 2724,39 грн. адміністративно-господарських санкцій, розрахованих в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві.

Крім того, п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995 р. №314 визначено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до наданого Татарбунарським районним центром зайнятості листа №889/01-03/10 від 06.06.06р. інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця, а також вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, Сільськогосподарський кооператив ім. Шевченка в 2005 році не надавав.

Також, позивачем відповідно до положень ч.2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в розмірі 138,94 грн., розрахована за період з 16.04.06 р. по 10.07.06 р., з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, тобто станом на 15.04.06 р. нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, який становить 86 днів. Однак, судом здійснено перевірку розрахунку позивачем пені, та встановлено, що враховуючи те, що сума недоїмки складає 2724,39 грн., сума пені складає 70,29 грн.

Враховуючи вищенаведене, та з огляду на те, що відповідачем не були проведені належним чином заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів на підприємстві, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними, у зв’язку з чим задовольняє їх в частині стягнення з Сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів за 2005 р. в сумі 2724,39 грн. повністю, в частині стягнення пені - частково в сумі 70,29 грн.

Згідно ч. 1 ст.69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце для інвалідів за 2005 р. в сумі 2724,39 грн. та пені в сумі 70,29 грн.

Згідно ч.4 ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 94, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка (68122, Одеська область, Татарбунарський район, с. Нерушай, вул. Леніна, код ЄДРПОУ 30522598) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 13901271) 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 39 коп. адміністративно-господарських санкцій, 70 (сімдесят) грн. 29 коп. пені.

3. В решті частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Малярчук І.А.