Рішення № 115632329, 14.12.2023, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1445/23

Провадження № 2/147/378/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«АЛАНД»,треті особи:приватний виконавецьвиконавчого округуВінницької областіТурський ОлександрВіталійович,приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуХара НаталіяСтаніславівна,про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2023 до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла справа за позовом ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Шевчуком І.В., до ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог зазначено, що 25.02.2020приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуХарою Н.С.вчинено виконавчийнапис №6976про стягненняз позивача,як зборжника,на користьТОВ «ФК«АЛАНД» заборгованості. Будь-якихвимог донеї просплату кредитувідповідач непред`являв та ненаправляв.Про існуваннявиконавчого написунотаріуса Левченко А.М. стало відомо у вересні 2023 року. На підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. було відкрито виконавче провадження №61662045 від 26.03.2020, за яким з ОСОБА_1 стягуються грошові кошти на користь відповідача у розмірі 46594,16 грн., що у сукупності з витратами на забезпечення виконавчого провадження становить 52089,58 грн. Окрім того, постановами приватного виконавця від 10.10.2023 кошти позивача арештовано та здійснено звернення на заробітну плату. Зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм ст. ст.87,88 ЗУ «Про нотаріат», підпункту 3.1. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5, позивачем не були укладені жодні договори, що мали б наслідком будь-яких фінансових зобов`язань, будь-які договори, в тому числі ті, що посвідчувались нотаріально, не отримував жодної вимоги про погашення боргу, відповідачем не було подано нотаріусу документи, визначені п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихПостановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172. Окрім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в частині пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. мала право вчинити виконавчий напис виключно на нотаріально посвідченій угоді. Відповідно, в порушення вказаного положення оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений. За вказаних обставин виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Представник позивача просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6976, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуХарою Н.О. 25.02.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» заборгованості у розмірі 46594,16 грн., таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з відповідача усі судові витрати.

Ухвалою суду від 19.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася. Представник позивача, адвокат Шевчук І.В. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 .. Позов підтримав.

Представник відповідача - ТОВ «ФК «АЛАНД» в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань та відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Третя особаприватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О.В. в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать судові повістки та повідомлення, наявні в матеріалах справи.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуХара Н.О., в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Поштові конверти повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України вона була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 22.11.2023 через оголошення наофіційномувеб-сайтісудовоївладиУкраїни, про що в матеріалах справи наявне підтвердження.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2021 року №931/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату №5 від 19.02.2021 року свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17.01.2008 року на ім`я ОСОБА_2 , було анульовано.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За таких обставин, у зв`язку з тим, що приватний нотаріус Хара Н.С. позбавлена права на зайняття нотаріальною діяльністю, а судова кореспонденція надсилається за її юридичною адресою, тому останню неможливо повідомити про судове засідання, що, в свою чергу, призводить до затягування судового процесу та порушує права позивача на розгляд справи у розумний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, 02.07.2013 між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/1036/82/0097160, згідно з п.1.1. договору Банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі в розмірі 19739,177 грн. строком на 72 місяці до 02.07.2019. Договір складений в простій письмовій формі (а.с.25-29).

25.02.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н. С., на підставі статей 87-91 Закону України "Про нотаріат" та пункту 2 Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення з громадянки України ОСОБА_3 , який є Боржником за Кредитним договором №014/1036/82/0097160 від 02.07.2013, укладеним ним із ПАТ «Райффайзен банк Аваль», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», на підставі Договору відступлення прав вимоги № 02/10/2019-КА, укладеного 02.10.2019, на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», далі іменований - Стягувач. Строк платежу за Кредитним договором №014/1036/82/0097160 від 02.07.2013 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 19.06.2018 по 12.11.2019. Сума заборгованості складає 46294,16 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 33638,46 грн.; прострочена заборгованість за процентами 12655,70 грн. (а.с.24).

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», в розмірі 300,00 грн., які підлягають стягненню з Боржника па користь Стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з Боржника, яким є ОСОБА_3 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» складає 46594,16 грн.

26.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №61662045 на підставі вказаного виконавчого напису (а.с.20).

06.10.2023 була прийнята постанова про зміну (доповнень) реєстраційних даних, а саме в частині зміни прізвища боржника з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 (а.с.22).

Факт зміни прізвища підтверджується також копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.11.2019 (а.с.42).

Окрім того встановлено, що 10.10.2023 приватним виконавцем Турським О.В. в рамках виконавчого провадження №61662045 були прийняті постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.31,32).

Статтею 55 Конституції Українивстановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей12та81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зіст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України "Про нотаріат"(надалі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі - «Порядок»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Законута Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зіст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172(надалі - «Перелік»).

Статтею 88 Законувизначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до п.3.1. Глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172(далі - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконіта Порядку.

26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду в справі № 910/10374/17 від 21.09.2021 порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначено, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц Верховний Суд дійшов до висновку про те, що на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердження того, що таке повідомлення позивачем було отримано в матеріалах справи відсутнє, що свідчить про порушення відповідачем прав позивача як боржника щодо можливості спростування розміру заборгованості.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та позивачем кредитний договір від 02.07.2013 який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, враховуючи, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. з порушенням приписів діючого законодавства, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 7ст. 158 ЦПК Українизаходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Щодо вимог позивача про стягнення на її користь витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

В зв`язку із задоволенням основної вимоги, на підставіст. 141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат по сплаті судового збору з відповідача в сумі 1073,60 грн. та 536,80 грн., так як нею фактично сплачені вказані суми при поданні позову та заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Стосовно судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., які позивач понесла у зв`язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі, які підлягають стягненню з відповідача на підставіст. 141 ЦПК України, суд зауважує таке.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 3 Закону № 266/94-ВРу наведених встатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Суду повинні бути надані на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник позивача надав копію договору №1/09/10/23 про надання правової допомоги від 09.10.2023, укладеного між ОСОБА_1 та АБ «Шевчук та партнери», копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 09.10.2023, рахунок №109102023 від 09.10.2023, оригінал квитанції та акт приймання-передачі наданих послуг.

З вищезазначених документів вбачається, що загальна вартість наданих адвокатом позивачеві послуг, які були сплачені ОСОБА_1 , становить 5100,00 грн., однак остання просить стягнути суму у розмірі 5000 грн.

У відповідності до ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч.1, п.1 ч.3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ч.1ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.4ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При оцінці реальності витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв`язку з їх неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляли.

Таким чином, суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», ст. ст.3, 4, 12, 13,79, 81, 89,137, 141, 247, 258-259,263-265,274-279, 280,355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 25.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, що зареєстрований в реєстрі за №6976 про стягнення з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» заборгованості у загальному розмірі 46594 (сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 16 (шістнадцять) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн. 40 коп. в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Застосовані ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 19.10.2023 заходи забезпечення позову щодо зупинення стягнення у виконавчому провадженні №61662045 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», код ЄДРПОУ 42642578, місцезнаходження: м. Київ, вул.Саксаганського, 14, офіс 301.

Третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа- приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, адреса місцезнаходження: 21001, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Героїв Крут, 4-В, прим. №47.

Повний текст рішення складено 14.12.2023.

Суддя О.А. Натальчук