Рішення № 115630374, 12.12.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 520/19576/23

Провадження № 2-а/638/130/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Бикової Д.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Ігнатенко З.В.,

представника відповідача Тупікової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної митної служби України про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці державної митної служби України про скасування постанови про порушення митних правил у справі №2117/80700/19 від 22.10.2019 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Харківської митниці ДФС від 02.07.2019 року у справі про ПМП №1081/80700/19 позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. Позивач, вважає, що його два рази було притягнуто до адміністративної відповідальності. 23.05.2019 року за порушення правил дорожнього руху було зупинено автомобіль «Volkswagen Passat» VIN НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача, зазначений автомобіль був направлений на штрафмайданчик. Вказане правопорушення було внесене до ЄРДР за №12019220490005432 від 25.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, кримінальне провадження закрито 29.05.2020 року. Про закриття провадження позивач дізнався 15.07.2023 року. 15.06.2022 року Другим сенатом Конституційного суду України у справі №3-321/2019 винесено рішення, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абз.2 ст.485 МК України. На час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, ст.485 МК України була визначена відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. В зазначені справі наявні підстави для можливості з урахуванням практики ЄСПЛ для перегляду постанови митного органу за виключними обставинами з подальшою оцінкою при вирішенні питання при накладенні стягнення необхідності індивідуалізації адміністративного стягнення з урахуванням усієї сукупності обставин даної справи та одночасно про неможливість реалізації принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності в межах даної справи враховуючи діючий на теперішній час МК України, з урахуванням фактичного притягнення до відповідальності особи два рази за одне і теж саме порушення, з огляду на існуючи неможливість взагалі користуватись належним йому майном, оскільки питання щодо повернення зазначеного автомобіля взагалі не вирішено.

19.09.2023 року на підставі ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 року справа надійшла до Дзержинського районного суду м.Харкова.

Ухвалою від 02.10.2023 року по справі відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги на підставі доводів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що позивача притягали до адміністративної відповідальності за різними статтями, тобто не за одне й те саме правопорушення двічі. На час винесення постанови рішення Конституційного Суду не існувало.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Статтею 72КАС Українивизначено,щодоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно постанови від 22.10.2019 року у справі про порушення митних правил №2117/80700/19 за даними бази обліку транспортних засобів автомобіль «Volkswagen Passat» з реєстр.знаком НОМЕР_3 VIN: НОМЕР_1 було ввезено на митну територію України гр-м ОСОБА_1 09.10.2018 року в зоні діяльності Харківської митниці ДФС з метою особистого користування в митному режимі «транзит». Постановою Харківської митниці ДФС від 02.07.2019 року у справі про ПМП №1081/80700/19 гр-на ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Користування транспортним засобом особистого користування, ввезеним на митну територію України в митному режимі «транзит» понад передбачений ст.95 МК України строк, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільга щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надані такі пільги. Таким чином, гр-н ОСОБА_1 вчинив протиправні дії використовуючи транспортний засіб, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті у в зв`язку з якими було надано такі пільги. Сума митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті даного транспортного засобу складає 189049,77 грн. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 567149,31 грн.

Згідно ст.485 МК України (в ред. чинній на час ухвалення постанови) заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

5 червня 2022 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення у справі № 3-321/2019 (7780/19, 91/21), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України. Абзац другий статті 485 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На час звернення до суду (24.07.2023 року) абзац 2 ст.2845 МК України викладено в наступній редакції «тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів».

Як на підставу скасування постанови позивач посилається на визнання неконституційним положень абзацу 2 статті 485 Митного кодексу України.

Пунктом 4 частині 1 статті 363 КАС України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

За положенням п.1 ч.5 ст.363 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Проте, в даному випадку позивач звертається не із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а з адміністративним позовом про скасування постанови, ухваленої суб`єктом владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Статтею 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. При цьому закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111). Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Відповідний висновок ґрунтується на положеннях статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У судових рішеннях даний висновок зроблено, зокрема, відносно необхідності застосування тієї норми права, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності суб`єктом владних повноважень. У разі, якщо чинна на той час норма визначала такі рішення, дії або бездіяльність як правомірні, то відсутні підстави визнавати їх у судовому порядку протиправними навіть, якщо на момент розгляду справи в суді відбулися зміни в законодавстві і такі рішення суб`єкта владних повноважень вже не відповідають вимогам закону. Отже, до таких ситуацій з певними особливостями варто застосовувати правило Nullum crimen, nulla poena sine praevia lege poena lige ? «ніхто не може бути покараний за вчинення чогось, що не заборонено законом».

Також, Верховний Суд у постанові по справі №688/1752/18 від 09.02.2023 року зазначив, що дія положень абзацу другого статті 485 Митного кодексу України, втратила чинність з 15 червня 2022 року, при цьому така не має зворотної сили. Тому, рішення Конституційного Суду від 15 червня 2022 у справі № 3-321/2019(7780/19, 91/21) не може бути застосовано до правовідносин з приводу скасування постанови Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України від 28.02.2018 року №0179/40000/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано редакцію ст.485 Митного кодексу України, яка була чинною на момент розгляду справи про порушення митних правил та при прийнятті оскаржуваної постанови, та в даному випадку застосування рішення Конституційного Суду від 15.06.2022 року до оскаржуваної постанови від 22.10.2019 року суперечить вимогам законодавства з підстав зазначених вище.

Щодо посилань позивача на притягнення його до адміністративної відповідальності двічі, суд зазначає наступне.

Постановою від 22.10.2019 року по справі №2117/80700/19 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, в зазначеній постанові, також міститься посилання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності 02.07.2019 року за вчинення порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України.

Згідно ч.3 ст.470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, по справі №1081/80700/19 позивача притягнуто до відповідальності за порушення вищевказаних митних правил згідно з ч. 3 ст. 470 МК Украъни, а постановою у справі №2117/80700/19 позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз. 2 ст. 485 МК України, а саме: за використання транспортного засобу, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надані такі пільги

Таким чином, даними нормами встановлено відповідальність за два окремих правопорушення, які, хоча і збігаються за своїм суб`єктом і суб`єктним складом, проте є різними за своєю об`єктивною стороною.

Таким чином, доводи позивача в цій частині помилкові та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Позивачем не оскаржується підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності, тобто у відповідача відсутні підстави для доказування правомірності свого рішення, оскільки фактично позивач на це не посилається.

Частиною 2 статті 9 КАС визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимоги, оскільки жодного доводу щодо саме незаконності або протиправності дій відповідача під час ухвалення постанови відповідачем не зазначено. При цьому, суд звертає увагу, що направлення автомобіля на штрафмайданчик відбувалось, згідно доводів позивача, у межах кримінальної справи, проте оскарження дії органу досудового розслідування під час здійснення досудового розслідування, передбачено КПК України, а не КАС України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.77, 246,286 КАС України,ст.ст. 7, 251, 280 КУпАПсуд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Харківської митниці Державної ситної служби України (м.Харків, вул.Короленка, 16Б) про скасування постанови відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.В.Невеніцин