Рішення № 115617134, 13.12.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2023м. СумиСправа № 920/1285/23

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

до відповідача: Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»

про стягнення 32073 грн 07 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 32073 грн 07 коп. заборгованості по договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №754-Т від 01.04.2011, з них: 24633 грн 84 коп. заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, 17 грн 13 коп. плата за абонентське обслуговування, 454 грн 18 коп. 3% річних, 849 грн 18 коп. інфляційних збитків, 6118 грн 74 коп. пені та судові витрати, які поніс позивач у зв`язку з розглядом судової справи в розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами було укладено Договір, позивач відпустив відповідачу теплову енергію, відповідач теплову енергію прийняв, однак за неї не сплатив, що є порушенням п.п. 3.1-3.3 Договору. Тому, наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 13.11.2023 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

Від відповідача 04.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву №4083 від 28.11.2023 (вх. №7582), у якому він просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

01.04.2011 між ТОВ «Сумитеплоенерго» і ПАТ «Дочірній банк Сбербанку росії» (в подальшому АТ «Міжнародний резервний банк») було укладено договір №754-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с.5-7).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач (виконавець) зобов`язується надати відповідачу (споживач) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

На виконання умов Договору у період з 01.10.2022 по 31.03.2023 позивач відпустив відповідачу на об`єкт надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 , теплову енергію на загальну суму 25662 грн 34 коп., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води та виставленими рахунками, звітами про споживання теплової енергії (а.с.20-25).

Згідно з п. 3.3. Договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до п. 3.4. Договору щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого (додаток №3) є невід`ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги.

Зі змісту п. 3.5 Договору вбачається, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Як зазначає позивач, станом на 31.05.2023 за отриману теплову енергію в розмірі 24633 грн 84 коп. за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 у повному обсязі так і не була здійснена, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач заперечує проти позову з огляду на те, що він був орендарем приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт надання послуг за договором №754-Т від 01.04.2011). Однак, 29.12.2022 зазначене приміщення було повернуто власнику ФОП ОСОБА_1 . На підтвердження факту повернення приміщення орендодавцю відповідачем надано копію акту приймання-передачі (повернення) від 29.12.2022.

Крім цього, 25.02.2022 була розпочата процедура ліквідації відповідача строком на три роки відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №131 від 25.02.2022. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у спорах з участю банку, що ліквідується, під час здійснення ліквідаційної процедури не виникає договірних зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Тому до банку під час ліквідації не можуть бути застосовані штрафні та фінансові санкції та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим.

Щодо стягнення основного боргу.

Позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 24633 грн 84 коп. основного боргу за період з жовтня 2022 по березень 2023 за надані послуги з централізованого опалення та 17 грн 13 коп. заборгованості з абонентської плати.

На підтвердження факту надання послуг та розміру наданих послуг позивач подає копії рахунків за період з жовтня 2022 по березень 2023.

При дослідженні поданих позивачем письмових доказів суд установив, що рахунки та акти не підписані представником відповідача, про що він зазначив у відзиві на позов.

Однак, відповідно до п. 3.4. договору №754-Т від 01.04.2011 на відповідача покладено обов`язок щомісячно до 6-го числа отримувати від позивача акт прийому-передачі послуг та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані послуги. Крім цього, позивачем додані докази направлення відповідачу засобами поштового зв`язку відповідних рахунків та актів.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, суд приймає до уваги пояснення відповідача щодо повернення орендованого ним майна нежитлового приміщення, за яким надавались послуги відповідачу, 29.12.2022 орендарю. Тому правомірним суд вважає нарахування позивачем відповідачу за період з жовтня 2022 по грудень 2022 згідно наступних рахунків:

-Рахунок №754 від 31.10.2022 на суму 1913 грн 83 коп.;

-Рахунок №754 від 30.11.2022 на суму 9878 грн 90 коп.;

-Рахунок №754 від 31.12.2022 на суму 11911 грн 28 коп.,

а всього 23704 грн 01 коп.

При цьому, суд враховує приписи наступних нормативно-правових актів:

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги.» від 07.06.2018р. № 2454-VІІІ до комунальної послуги відноситься послуга з постачання теплової енергії та гарячої води.

Ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 07.06.2018р. №2454-VІІІ передбачено, що надання житлово-комунальних здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. №2633-ІV теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також умовами договору №754-Т від 01.04.2011, а саме п.п. 3.2-3.3. встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період.

Судом визначено розмір заборгованості відповідача за послуги з централізованого опалення у розмірі 23704 грн 01 коп. Відповідачем доказів сплати заборгованості суду не подано.

Тому позов у вищезазначеній частині суд задовольняє, а у стягненні 929 грн 83 коп. за послуги з централізованого опалення відмовляє у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю їх розміру позивачем.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 17 грн 13 коп. плати за абонентське обслуговування.

Суд вважає обґрунтованим позов у цій частині та задовольняє зазначені вимоги з огляду на те, що відповідно до п. 1.1. договору №754-Т від 01.04.2011 позивач (виконавець) зобов`язався надати відповідачу (споживач) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

Крім цього, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2039 р. № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування» для одного абонента платіж не може перевищувати 31,15 грн. Розмір плати за абонентське обслуговування не залежіть від кількості комунальних послуг, що надаються одним виконавцем абонентові, у рахунках на оплату послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води виставляється як окремий платіж. Нараховується у фіксованому розмірі на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 454 грн 18 коп. 3% річних, 849 грн 18 коп. інфляційних збитків, 6118 грн 74 коп. пені за період з 16.11.2022 по 16.08.2023 (згідно поданого позивачем розрахунку). Нарахування штрафних санкцій позивач обґрунтовує ст. ст. 546, 549, 625 ЦК України та ст. ст. 216, 217 ГК України.

У той же час, суд бере до уваги, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 91-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення №131 від 25.02.2022 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора АТ «МР БАНК» делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Луньо Іллі Вікторовичу строком на три роки з 25.02.2022 по 24.02.2025 включно.

Таким чином, з 25 лютого 2022 року АТ «МР БАНК» перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється державною установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто банк перебуває під повним контролем держави Україна.

Крім того, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» та Указу Президента України від 11 травня 2022 року №326/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів», 19 травня 2022 року в Україні були примусово вилучені корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна АТ «МР БАНК», що належали публічному акціонерному товариству «Сбербанк росії», яке повністю припинило участь у Банку, переставши бути акціонером Банку, а держава Україна набула право власності на корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна Банку.

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» викладена у постанові від 03.04.2020 у справі №826/4114/18: частиною третьою статті 46 Закону 4452- VI передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Разом з тим, аналізуючи зміст наведеної вище правової норми, судами попередніх інстанцій слушно зауважено, що під час вирішення питання щодо поширення дії відповідної норми на спірні правовідносини визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов`язань та, як наслідок, не може бути застосовано штрафні та Фінансові санкції відповідно до норм Закону №4452-VI (абзац 1 частина 3 статті 46). Таким періодом законодавцем визначено - строк проведення ліквідації банківської установи.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частинні, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду «У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Постанова Великої Палати ВС від 30 травня 2018 року у справі №757/2216/15-ц).

Отже, при розгляді позову суд повинен приймати рішення з огляду на вимоги спеціального закону, який регулює порядок ліквідації Банку і норми якого в пріоритеті.

Зважаючи, що ст. 625 ЦК України, якою передбачено сплату індексу інфляції та 3% річних, передбачає саме відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а також, що вони передбачені розділом 5 «Відповідальність сторін» Договору №754-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, нарахування таких платежів є фінансовими санкціями, що виключає їх застосування з огляду на вищезазначене.

Тому у позові у частині стягнення штрафних санкцій суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені частково, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2403 грн 50 коп. покладаються на відповідача, 280 грн 50 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про стягнення 32073 грн. 07 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (вул. Володимирська, буд. 46, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) 23704 грн 01 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 17 грн 13 коп. плати за абонентське обслуговування, 2403 грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У задоволенні позову в частині стягнення 929 грн 83 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 454 грн 18 коп. 3% річних, 849 грн 18 коп. інфляційних збитків, 6118 грн 74 коп. пені відмовити.

4.Витрати по сплаті судового збору в розмірі 280 грн 50 коп. покласти на позивача.

5.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 13.12.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко