Рішення № 115617099, 12.12.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1108/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства - фірма "Торгбуд-Сервіс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО"

про стягнення боргу 66 206,10 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін не з`явилися.

ОПИС СПОРУ

Приватне підприємство - фірма "Торгбуд-Сервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" про стягнення боргу 66 206,10 грн., з яких 49 380,00 грн. основна заборгованість, 14 192,05 грн. інфляційні втрати, 2 634,05 грн. 3% річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки № БС07/05-431 від 07.05.2021, а саме відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар - бетон М-200Р3 з протиморозною добавкою. Тому позивач посилається на ст.625 ЦК України та нараховує 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 02.11.2023 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання в засіданні на 22 листопада 2023 р. на 11:00 год.

17 листопада 2023 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів, що підтверджують понесені витрати на правничу допомогу.

22.11.2023 від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки не може забезпечити участь у засіданні уповноваженої особи .

Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року розгляд справи відкладено на 12 грудня 2023 року на 09:00 год.

12 грудня 2023 року від представника позивача надійшла заява про виправлення технічної описки, яка допущена у прохальній частині позову в назві товариства відповідача. Судом дана заява прийнята та врахована.

Представники сторін у судове засідання 12.12.2023 не з`явилися. Про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між Приватним підприємством - Фірма "Торгбуд-Сервіс" (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУБАО" (Відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки №БС07/05-431 від 07 травня 2021 року, згідно пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця бетон товарний, розчини цементні різних марок, фундаментні блоки, пісок та щебінь (надалі-Товар), портлендцемент різних марок, а Покупець в свою чергу, зобов`язується оплатити та прийняти товар по кількості та цінам передбачених у видатковій накладній (а.с. 4-5).

Відповідно до п. 1.2. Договору умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс"(в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна на товар, що поставляється за цим Договором, вказана у видатковій накладній. Ціна на товар після укладання договору може переглядатись за ініціативою Постачальника з укладанням нової Специфікації. У випадку непогодження між сторонами змін до ціни на товар, сторони вправі поставити питання про розірвання Договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється на склад отримувача м. Дубровичя, вул. Гагаріна, 88. Перехід до Покупця права власності та ризиків на товар відбувається в момент його передачі Постачальником Покупцю та підписання видаткових накладних (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору кількість та асортимент товару визначається у видатковій накладній.

Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури Постачальником на умовах 50% попередньої оплати за товар (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.3.1. Договору розрахунків по даному договору за фактично отриманий товар проводиться на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання передачі.

Відповідно до п. 7.3. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками Сторін і діє до 31.12.2021 р. але до повного виконання зобов`язань Сторонами відповідно цього Договору.

Договір підписаний позивачем та відповідачем, та скріплений відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар загальною вартістю

- 49 380,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №248 від 14.01.2022 року на суму 16 460,00 грн. (ТТН №Р248 від 14.01.2022), №250 від 14.01.2022 року на суму 16 460,00 грн. (ТТН №Р250 від 14.01.2022) та №261 від 14.01.2022 року на суму 16 460,00 грн. (ТТН № Р261 від 14.01.2022). (а.с. 6-11).

Видаткові накладні підписані Замовником та Постачальником.

Як встановлено судом, поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі. Заперечень Замовника щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.

25.09.2023 Позивач звернувся до Відповідача з претензією №51 про сплату заборгованості на суму 49 380,00 грн. основного боргу. Однак дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів сплати коштів у сумі 49 380,00 грн.

За порушення умов Договору та посилаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 2 634,05 грн. 3% річних та 14 192,05 грн. інфляційних втрат.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність простроченої заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами .

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 49 380,00 грн. основного боргу.

Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 14 192,05 грн. інфляційних втрат та 2 634,05 грн. 3% річних.

В частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи, судом встановлено порушення відповідачем умов Договору в частині прострочення строків оплати вартості поставленого товару.

При цьому, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки в тому числі передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

У постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Щодо розміру та періоду нарахувань інфляційних, суд зазначає наступне.

При перевірці поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом з`ясовано, що позивачем на борг 49 380,00 грн., який виник у відповідача за період 20.01.2022р. по 30.10.2023 р. нараховано інфляційні 14 192,05 грн. Суд здійснив власний розрахунок, використовуючи калькулятор інформаційно-правової системи "LIGA360: Ліга:Закон Юрист" та встановив, що сума інфляційних втрат нарахована позивачем є арифметично вірною.

Отже, позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволеню в сумі 14 192,05 грн.

Щодо нарахованих 3% річних слід вказати таке.

Позивач заявляє до стягнення 3% річних в сумі 2 634,05 грн.

Суд, перевіряючи правильність обрахунку 3% річних здійснив власний розрахунок, використовуючи калькулятор інформаційно-правової системи "LIGA360: Ліга:Закон Юрист" та встановив, що вони нараховані позивачем за період з 20.01.2022 р. по 30.10.2023 р. (від суми 49 380,00 грн).

Позовна вимога в частині стягнення 3% річних підлягає задоволеню в сумі заявленій позивачем - 2 634,05 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, про стягнення з відповідача на користь позивача 49 380,00 грн. основного боргу, 14 192,05 грн. інфляційних втрат та 2 634,05 грн. 3% річних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 26 84,00 грн. та орієнтовно 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Тому, судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 2 684,00 грн.

Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляла адвокат Костюк Тетяна Петрівна, що підтверджено Договором №5/09-2023 про надання правничої допомоги від 01 вересня 2023 року, Актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 14.11.2023 на суму 5 000,00 грн., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1328 від 04.11.2017, платіжною інструкцією №100286 від 14.11.2023

Так, 01 вересня 2023 року позивачем укладено Договір №5/09-2023 "Про надання правничої допомоги" з адвокатом Костюк Тетяною Петрівною.

Відповідно до розділу 1 вказаного Договору Даний Договір є одночасно дорученням на представництво інтересів Клієнта з усіх питань, відображених в цьому Договорі, відповідно до положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і виключає необхідність видання додаткової довіреності, чи доручення на ім`я адвоката для юридичного супроводження будь-яких справ в інтересах Клієнта.

АДВОКАТ, надає КЛІЄНТУ правничу допомогу в порядку чинного законодавства в повному обсязі без будь-яких обмежень, що включає в себе наступне:

-Складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-Представництво інтересів КЛІЄНТА у судах, в тому числі, але не виключно, в судах України загальної юрисдикції, під час здійснення, цивільного, господарського, адміністративного судочинства з усіма правами, які надані законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, та іншій особі, яка бере участь у справі, в тому числі з правом оскарження рішення, ухвали, постанови суду, а також в органах державної влади та управління, органах місцевого самоврядування, в інших органах при здійсненні ними владних управлінських функцій, органах державної фіскальної (податкової) служби, правоохоронних органах, органах прокуратури, органах Національної поліції України, органах Національного антикорупційного бюро України, перед будь-якими іншими особами тощо;

-КЛІЄНТ цим Договором уповноважує АДВОКАТА, підписувати та подавати процесуальні документи від імені КЛІЄНТА, в тому числі, але не виключно: подавати від імені КЛІЄНТА заяви, клопотання, довідки, пояснення, отримувати необхідні довідки та документи, знайомитися з матеріалами справ, робити з них витяги і копії, отримувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, які знаходяться у справах, брати участь у судових процесах та засіданнях, подавати докази та брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання і відводи, надавати усні та письмові пояснення суду, свої доводи, міркування і заперечення з усіх питань, подавати і підписувати заперечення, заяви про апеляційне оскарження, про перегляд заочного рішення, скарги, апеляційні, касаційні скарги на рішення, ухвали, постанови будь-яких судів, та інші скарги, а також заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, підписувати відзиви на позовні заяви та будь-які інші заяви, передбачені процесуальним законодавством України;

-Отримання будь-якої кореспонденції на ім`я КЛІЄНТА, пов`язаної з виконанням вказаного Договору;

-Застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій АДВОКАТ здійснює захист, представництво або надає інші види правничої допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

- Посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів;

- Одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань.

Пунктами 3.1.-3.3. Договору передбачено, що розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та зазначається в актах наданих послуг. Мінімальна вартість послуг Адвоката, не може бути меншою за вартість однієї години роботи Адвоката. Гонорар сплачується Адвокату в порядку та розмірах що визначенні в додатковій угоді до Договору або/та акті наданих послуг.

Між сторонами, на виконання п. 3.1. Договору складено і підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 14.11.2023 на суму 5 000 грн.

Адвокатом, на виконання умов договору про надання правничої допомоги було виконано наступне (детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) : збирання доказів для підготовки та подачі позовної заяви до суду, підготовка претензії, по боржнику ТОВ "МУБАО" - витрачено 2 год.; підготовка проекту позовної заяви, з розрахунками штрафних санкцій до боржника ТОВ "МУБАО" - витрачено 6 год.; представництво інтересів позивача в Господарському суді Рівненської області по справі №918/1108/2 - витрачено 2 год.

Згідно платіжної інструкції №100286 від 14.11.2023 ПП фірма "Торгбуд-Сервіс" сплатило на користь адвоката Костюк Т.П. 5 000,00 грн. за правову допомогу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 3 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 р. у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 р. у справі № 317/1209/19, від 3 лютого 2021 р. у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 р. у справі № 753/1203/18.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).

Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.

Витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір №5/09-2023 про надання правничої допомоги від 01 вересня 2023 року, Акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 14.11.2023 на суму 5 000,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1328 від 04.11.2017, платіжна інструкція №100286 від 14.11.2023 - є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.

Зважаючи, що позов задоволено, тому на відповідача покладається до відшкодування позивачу 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу та послуги адвоката.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО" (34100, Рівненська область, Сарненський район, м. Дубровиця, вул. Гагаріна, 88, код ЄДРПОУ 43766895) на користь Приватного підприємства - Фірма "Торгбуд-Сервіс" (35709, Рівненська область, Рівненський район, село Здовбиця, вул. Шосова, 105, код ЄДРПОУ 32785198) - 49 380 (сорок дев`ять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 05 коп. 3% річних, 14 192 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто дві) грн. 05 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "13" грудня 2023 року.

Суддя Бережнюк В.В.