Рішення № 115616423, 13.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/15253/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу №910/15253/23 за позовом Корпорації «ТСМ ГРУП» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 686 070,25 грн., без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Корпорація «ТСМ ГРУП» звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - ДП «НАЕК «Енергоатом») про стягнення 686 070,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати виконаних робіт на підставі договору на виконання проектних робіт №22369-20 від 24.07.2020, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 474 559,91 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 34 965,32 грн. та інфляційних у розмірі 176 545,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

11.10.2023 до Господарського суду міста Києва від ДП «НАЕК «Енергоатом» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що строк оплати виконаних робіт у розмірі 89 504,00 грн. не настав, а також вказує на наявність форс-мажорних обставин, які полягають у введенні на території України воєнного стану. Крім того, відповідач заявляє про зменшення розміру 3% річних та інфляційних.

17.10.2023 Корпорацією «ТСМ ГРУП» подано відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

18.10.2023 до Господарського суду міста Києва від Корпорації «ТСМ ГРУП» надійшла заява про повернення судового збору, в якій позивач просить суд повернути з державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 2 058,21 грн.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (з подальшими змінами), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2020 між ДП «НАЕК «Енергоатом» (замовник) та Корпорацією «ТСМ ГРУП» (підрядник) укладено договір на виконання проектних робіт №22369-20 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає та зобов`язується прийняти і оплатити, а підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання робіт за темою «ВП Запорізька АЕС, м. Енергодар, Промислова 133. Технічне переоснащення ІТЗВ периметра Запорізької АЕС. Автоматизований комплекс технічних засобів фізичного захисту периметра ВП ЗАЕС першої черги технічного переоснащення (по лінії БНС 1-6) 10/12-ЗАЕС БНС 1-6-АКТС. Коригування проектно-кошторисної документації». Код згідно з ДКПП - 71.12.

Згідно з п. 2.2 Договору оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 120 календарних днів з дати підписання замовником акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

На виконання умов Договору, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 474 559,91 грн., що підтверджується видатковою актами здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 30.11.2020 та №2 від 15.12.2020, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати за виконані на підставі Договору роботи, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 474 559,91 грн.

Договір є договором підряду на проектні та пошукові роботи, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи (акти здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 30.11.2020 та №2 від 15.12.2020) підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на підставі Договору на загальну суму 474 559,91 грн.

Крім того, позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні №8 від 30.11.2020 та №6 від 15.12.2020, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, вказані податкові накладні відображаються і у відповідному електронному кабінеті відповідача, як замовника робіт, а відтак твердження ДП «НАЕК «Енергоатом» про неотримання таких податкових накладних не приймаються судом до уваги.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.2 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити виконані на підставі Договору роботи у такі строки:

- за актом здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 30.11.2020 у розмірі 235 176,00 грн. - не пізніше 30.03.2021;

- за актом здачі-прийняття виконаних робіт №2 від 15.12.2020 у розмірі 239 383,91 грн. - не пізніше 14.04.2021.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті позивачу 474 559,91 грн. за виконані на підставі Договору роботи. Відповідачем факту наявності заборгованості не спростовано, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 474 559,91 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 34 965,32 грн. та інфляційних у розмірі 176 545,02 грн., за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 31.03.2021 до 20.09.2023.

Судом встановлено, що відповідач у встановлені Договором строки свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 34 965,32 грн. та інфляційні у розмірі 176 545,02 грн.

У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних, при цьому, можливість такого зменшення обґрунтовує посиланням, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Так у вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Зокрема, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних процентів), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд відзначає, що такі висновки були зроблені виходячи з того, що у справі №902/417/18 стягувана позивачем з відповідача сума відсотків річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Тобто, можливість зменшення розміру річних була пов`язана з тим, що в договорі сторонами був передбачений інший розмір відсотків річних за порушення грошового зобов`язання ніж передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

В той же час, розглядаючи дане питання з позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд відзначає, що в дані справі, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Більш того, на переконання суду, зазначені проценти входять до складу основного боргу, а чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, не підлягають застосуванню положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру заявлених у даній справі 3% річних та інфляційних.

Стосовно тверджень відповідача про вплив форс-мажорних обставин, суд відзначає, що строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах закінчився ще до введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що саме обставини непереборної сили стали причиною порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних на підставі Договору робіт.

За таких обставин, суд дійшов висновку необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» заборгованості у розмірі 474 559,91 грн., 3% річних у розмірі 34 965,32 грн. та інфляційних у розмірі 176 545,02 грн.

Також, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту повного виконання рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI Господарського процесуального кодексу України.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 474 559,00 грн. починаючи з 21.09.2023 (враховуючи, що у позові вже здійснено нарахування до 20.09.2023) до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: Сх3хД:К:100,

де: С- сума непогашеної заборгованості;

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеним з Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс», специфікацією №48 до вказаного договору, рахунком на оплату правової допомоги від 07.09.2023 та платіжною інструкцією №1075 від 08.09.2023.

Судом встановлено, що 05.08.2021 між Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс» (адвокатське об`єднання) та Корпорацією «ТСМ ГРУП» (клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов договору надану адвокатським об`єднанням правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням договору, що здійснюється адвокатським об`єднанням.

Специфікацією №48 від 07.09.2023 до вказаного договору сторони визначили, що надання професійної правничої допомоги Корпорації «ТСМ ГРУП» під час розгляду Господарським судом міста Києва справи про стягнення заборгованості з ДП «НАЕК «Енергоатом» за Договором, в т.ч. складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях становить фіксований розмір гонорару у розмірі 25 000,00 грн., який повністю сплачений позивачем адвокатському об`єднанню, що підтверджується платіжною інструкцією №1075 від 08.09.2023.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18.

На переконання суду, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс» професійної правничої допомоги Корпорації «ТСМ ГРУП» в межах даної справи на суму 25 000,00 грн., при цьому відповідачем як не надано належних та допустимих доказів в підтвердження неспівмірності розміру цих витрат, так і не наведено обґрунтованих підстав для такого висновку.

Також, позивачем подана заява про повернення судового збору, в якій заявник звертає увагу на те, що позовна заява була подана в електронній формі і має застосовуватись коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору, проте останнім було сплачено судовий збір у повному розмірі, у зв`язку з чим позивач просить суд повернути з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 2 058,21 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору передбачено Законом України «Про судовий збір».

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позовна заява у даній справі була подана в електронній формі, то за її подання підлягав сплаті судовий збір у розмірі 8 232,84 грн. (686070,25*1,5%*0,8), в той час як позивачем сплачено 10 291,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1086 від 18.09.2023, а відтак судовий збір сплачений у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у розмірі 2 058,21 грн. сплачений згідно платіжної інструкції №1086 від 18.09.2023 підлягає поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»

За таких обставин, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 232,84 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Корпорації «ТСМ ГРУП» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» (03150, м. Київ, вул. Ямська, будинок 72; ідентифікаційний код 37034171) заборгованість у розмірі 474 559 (чотириста сімдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 34 965 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 32 коп., інфляційні у розмір 176 545 (сто сімдесят шість тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 02 коп., судовий збір у розмірі 8 232 (вісім тисяч двісті тридцять дві) грн. 84 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 474 559,00 грн. починаючи з 21.09.2023 до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Повернути Корпорації «ТСМ ГРУП» (03150, м. Київ, вул. Ямська, будинок 72; ідентифікаційний код 37034171) з Державного бюджету України 2 058 (дві тисячі п`ятдесят вісім) грн. 21 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №1086 від 18.09.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.12.2023.

Суддя Ігор Курдельчук