Рішення № 115616409, 13.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/16604/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА"

до Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА"

про стягнення 574 955,90 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (далі - позивач, ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (далі - відповідач, ДП "ЗАВОД 410 ЦА") про стягнення 574 955,90 грн, з яких: 109 250,03 грн 3 % річних та 465 705,87 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №УЗ-2017-321/2 від 09.03.2017 щодо оплати за поставлений товар, стягнення заборгованості за який та сум 3% річних, інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання було предметом спору у справі № 910/17582/19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 910/17582/19 позов ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" був задоволений частково, стягнуто з ДП "ЗАВОД 410 ЦА" на користь ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" 922 421,06 грн заборгованості, 59 653,25 грн 3% річних, 183 565,43 грн інфляційних втрат, 17 484,59 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено. Оскільки станом на 19.10.2023 основний борг, стягнутий в рамках спору у справі № 910/17582/19, не погашений відповідачем взагалі, позивач заявив до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період з 08.11.2019 (з наступного дня після кінцевої дати розрахунку заборгованості у справі № 910/17582/19) по 19.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 позовну заяву ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16604/23, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/16604/23.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 про відкриття провадження у справі № 910/16604/23 направлена відповідачу в його електронний кабінет та отримана останнім 07.11.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

09.03.2017 між ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (постачальник, позивач) та ДП "ЗАВОД 410 ЦА" (покупець, відповідач) був укладений Договір № УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017 купівлі-продажу (далі- Договір або Договір № УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017), предметом якого відповідно до п.1.1 Договору є поставка постачальником покупцю радіоелектронного обладнання відповідно до Специфікацій (додатки до Договору), які є невід?ємною частиною чинного Договору.

В результаті неналежного виконання умов договору відповідачем, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 922 421,06 грн, у зв?язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 183 761,40 грн заборгованості за Договором № УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017. Зокрема, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 66 675,55 грн та інфляційні втрати в розмірі 194 664,79 грн, нарахованих з дати виникнення прострочення грошового зобов`язання за кожною видатковою накладною по 07.11.2019 включно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/17582/19 позов ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" задоволено частково; стягнуто з ДП "ЗАВОД 410 ЦА" на користь ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" заборгованість у сумі 922 421,06 грн, 3% річних у сумі 59 653,25 грн та інфляційні втрати у сумі 183 565,43 грн по 07.11.2019 включно. Стягнуто також витрати на правничу допомогу у сумі 90 822,88 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 17 484,59 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду 06.07.2021 у справі № 910/17582/19 апеляційну скаргу ДП "ЗАВОД 410 ЦА" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/17582/19 залишено без змін.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/17582/19 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт неналежного виконання Державним підприємством «Завод 410 ЦА» умов Договору №УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017 в частині оплати поставленого товару та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 922 421,06 грн підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/17582/19, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду 06.07.2021, яке набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість зі сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором №УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017 становила 922 421,06 грн.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо розрахунку за поставлений товар. Рішення у справі №910/17582/19 не виконав.

При цьому суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 109 250,03 грн 3% річних та 465 705,87 грн індексу інфляції за період з 08.11.2019 по 19.10.2023.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку викладеного позивачем у позовній заяві розрахунку 3% річних за період з 08.11.2019 по 19.10.2023 у розмірі 109 250,03 грн, дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині у повному обсязі.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 08.11.2019 по 19.10.2023, судом встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період складають 476 810,87 грн.

Разом з тим, частиною першою статті 14 ГПК України передбачено, зокрема, що суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, згідно з частиною другою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Стягненню з відповідача підлягають 465 705,87 грн інфляційних втрат, у межах заявлених позовних вимог.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем до позовної заяви додано попередній розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 8 624,34 грн та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, позивачем у позовній заяві зазначено, що докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів з моменту ухвалення судом рішення.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 8 624,34 грн покладається на відповідача.

Станом на час ухвалення рішення позивачем не було подано доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Керуючись ст. 56, 58, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (Україна, 03151, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (Україна, 69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ГРЯЗНОВА, будинок 4-А; ідентифікаційний код 24510970) 109 250,03 грн (сто дев`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 03 коп.) 3% річних, 465 705,87 грн (чотириста шістдесят п`ять тисяч сімсот п?ять гривень 87 коп.) інфляційних втрат та 8 624,34 грн (вісім тисяч шістсот двадцять чотири гривні 34 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 13.12.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА