Рішення № 115616407, 23.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2023Справа № 910/11896/23

За позовомПриватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 1 712 490,22 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Андрієнко С.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11896/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ" (далі також - позивач, ПрАТ "УХЛ-МАШ") до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом" (далі також - відповідач, ДП «НАЕК Енергоатом») про стягнення 2 000 000,00 грн основного боргу, 47 767,47 грн 3% річних, 49 277,13 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 53-122-01-22-12498 від 03.11.2022.

18.08.2023 відповідачем подано відзив на позов, а 16.08.2023 позивач надав відповідь на відзив.

У відзиві відповідач також наголосив, що оплатив борг на суму 250 000,00 грн та просив закрити провадження у справі в цій частині. Крім того, у випадку задоволення заявленого позову відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

09.10.2023 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн боргу.

Позивачем, у свою чергу, 11.10.2023 подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого він просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 700 000,00 грн, 3% річних в розмірі 53 716,77 грн, інфляційні втрати в розмірі 70 127,70 грн, всього 1 823 844,47 грн.

Враховуючи те, що дії позивача зі зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням нової ціни позову - 1 823 844,47 грн.

07.11.2023 до суду звернувся позивач із клопотанням про долучення доказів направлення акту звірки відповідачу та із заявою про зменшення розміру позовних вимог і стягнення з відповідача 1 580 000,00 грн боргу, 62 362,52 грн 3% річних, 70 127,70 грн інфляційних втрат.

Враховуючи те, що дії позивача зі зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням нової ціни позову - 1 712 490,22 грн.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.11.2023.

10.11.2023, відповідач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 400 000,00 грн за відсутністю предмета спору, а 21.11.2023 письмово просив закрити провадження в частині стягнення 470 000,00 грн суми основного боргу.

Безпосередньо в судовому засіданні 23.11.2023 представник позивача просив закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 80 000,00 грн. Решту позовних вимог представник позивача підтримував у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 23.11.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 23.11.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (як замовником) та Приватним акціонерним товариством «УХЛ-МАШ» (як постачальником) було укладено договір поставки № 53-122-01-22-12498 (далі також - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 3 287 724,00 грн, крім того ПДВ - 657 544,80 грн. Загальна сума договору (вартість продукції) становить 3 945 268,80 грн.

Сторонами погоджено, що продукція поставляється в межах бюджетного року, який закінчується 24.12.2022. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010» (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції, організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог стандарту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених п. 8.2. даного договору (п. 8.1. договору).

Відповідно до п. 8.4. договору, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.06.2023, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним здійснено на користь відповідача поставку товару на загальну суму 3 945 269,80 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступне:

- заборгованість за договором позивач визнає та просить закрити провадження в справі в частині стягнення 500 000,00 грн з огляду на оплату боргу після відкриття провадження у справі;

- на даний час підприємством втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину доходу від реалізації електроенергії, а витрати з утримання об`єктів та персоналу ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести;

- у разі задоволення позову, заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати мають бути зменшені на 90%.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 53-122-01-22-12498 від 03.11.2022, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що факт поставки в межах строку поставки продукції, встановленого п. 3.1. договору підтверджується:

- видатковою накладною № 2627 від 05.12.2022 на суму 774 412,68 грн, в т.ч. ПДВ 20% 129 068,78 грн;

- прибутковим ордером № 205 від 06.12.2022;

- видатковою накладною № 2627/1 від 06.12.2022 на суму 1 444 050,60 грн, в т.ч. ПДВ 20% 240 675,10 грн;

- прибутковим ордером № 206 від 07.12.2022;

- видатковою накладною № 2627/2 від 07.12.2022 на суму 1 484 524,80 грн, в т.ч. ПДВ 20% 247 420,80 грн;

- прибутковим ордером № 207 від 08.12.2022;

- видатковою накладною № 2627/3 від 14.12.2022 на суму 242 280,72 грн, в т.ч. ПДВ 20% 40 380,12 грн;

- прибутковим ордером № 216 від 15.12.2022.

Листом від 21.12.2022 № 19152 ДП «НАЕК «Енергоатом» повідомило ПрАТ «УХЛ-МАШ», що продукція, отримана згідно з договором, пройшла вхідний контроль та додало сканкопії ярликів на придатну продукцію.

З наведеного слідує, що встановлений п. 6.1. договору строк оплати за поставлену продукцію розпочав свій перебіг 21.12.2022 та закінчився 03.02.2023.

У той же час, після відкриття провадження у справі відповідачем було долучено докази сплати на користь позивача заборгованості на загальну суму 500 000,00 грн.

Позивач, у свою чергу, з огляду на проведення відповідачем оплат, неодноразово звертався до суду із клопотаннями про зменшення розміру позовних вимог, які були прийняті судом та задоволені.

Тож, з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог та беручи до уваги наданих відповідачем доказів оплати суми основного боргу, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 80 000,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати продукції на вказану суму, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 500 000,00 грн підлягає задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 70 127,70 грн інфляційних втрат та 62 362,52 грн 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 62 362,52 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 70 127,70 грн підлягають задоволенню.

Стосовно заяви відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 90%, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги:

- ступінь виконання зобов`язання боржником;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;

- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У той же час, 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, стосовно права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказані постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було зменшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 Цивільного кодексу України.

Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат.

Отже, з огляду наведене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, у позовній заяві ПрАТ «УХЛ-МАШ», посилаючись на ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду даної справи, зазначити про нарахування 3 % річних на суму основного боргу з 26.07.2023 та на інфляційні втрати з 01.07.2023 до моменту фактичного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Суд наголошує, що у заявах про зменшення розміру позовних вимог, позивач нарахував 3% річних за загальних період з 04.02.2023 по 07.11.2023. Тож, з метою запобігання повторного нарахування, органу (особі), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн слід нараховувати 3% річних починаючи з 08.11.2023 до моменту виконання рішення.

Положення ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливості здійснювати нарахування інфляційних втрат, а лише відсотків або пені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині нарахування 3% річних та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму саме основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн починаючи з 08.11.2023 до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: Сх3хД:К:100,

де: С- сума непогашеної заборгованості;

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, з огляду на закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 80 000,00 грн та зменшення позивачем розміру позовних вимог, наявні підстави для повернення на користь Приватного акціонерному товариству "УХЛ-МАШ" з Державного бюджету України судового збору у розмірі 6 968,51 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ч. 10 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/11896/23 в частині позивних вимог Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 80 000,00 грн.

2. Позов Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ" задовольнити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 143 11749) заборгованість в розмірі 1 500 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 62 362,52 грн, 3% річних в розмірі 70 127,70 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 487,35 грн. Видати наказ.

4. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн, яка підлягає стягненню з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ", з 08.11.2023 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству "УХЛ-МАШ" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 14311749) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 968,51 грн, перерахований згідно з платіжною інструкцією № 37131 від 25.07.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/11896/23.

6. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко