Вирок № 115608800, 13.12.2023, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1622/23

1-кп/152/155/23

В И Р О К

іменем України

13 грудня 2023 року м. Шаргород

Справа №152/1622/23

Провадження №1-кп/152/155/23

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом від 01.11.2023 року, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020180000376 27.09.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, особа якого встановлено за паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 25.12.2006 року Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області, військовозобов`язаного, є військовослужбовцем ЗСУ, з середньою освітою, не одруженого, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.263 КК України,

з участю сторін кримінального

провадження

зі сторони обвинувачення:

прокурора у кримінальному

провадженні прокурора

Вінницької спеціалізованої

прокуратури у сфері оборони

Південного регіону ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи службу в військовій частині НОМЕР_2 у званні солдата, в порушення вимог ст.41 Конституції України, ст.ст.11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.21 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 додатку №1 до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» №2471-XII від 17.06.1993 року (з наступними змінами), відповідно до якого зброя,боєприпаси (кріммисливської іпневматичної зброї,зазначеної вдодатку №2,і боєприпасівдо неї,а такожспортивної зброїі боєприпасівдо неї,що придбаваютьсягромадськими об`єднаннямиз дозволуорганів внутрішніхсправ),бойова іспеціальна військоватехніка,ракетно-космічнікомплекси не можутьперебувати увласності громадян,п.1Положення продозвільну систему,затвердженого постановоюКабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, наприкінці серпня 2023 року, у невстановлені в ході проведення досудового розслідування точні час та день, перебуваючи в лісі неподалік с. Рахни-Лісові Тульчинського району Вінницької області, знайшовши оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до категорії бойових припасів, споряджена металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями «164 75 УЗРГМ-583», розуміючи, що виявлений предмет є бойовим припасом, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, вирішив забрати її собі з метою подальшого зберігання бойового засобу ураження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, незаконно переніс гранату до свого домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та зберігав в підсобному приміщенні.

Крім того, 05 червня 2023 року, у невстановлений у ході проведення досудового розслідування точний час, солдат ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Бахмут Донецької області, переслідуючи мету мати холодну зброю з метою подальшого її використання без мети збуту, не маючи права на зберігання холодної зброї, у порушення вимог п.3, 4 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року (з наступними змінами) та п.2.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998 року (з наступними змінами), знайшовши ніж в піхвах в одному із окопів в м. Бахмут Донецької області, який є холодною зброєю колючо-ріжучої дії та є мисливським ножем загального призначення, усвідомлюючи, що придбаний ним ніж є холодною зброєю, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечні та негативні наслідки своїх дій, почав носити придбаного ножа при собі без передбаченого законом дозволу, після чого в липні 2023 року, точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено, діючи з тим же умислом, мотивом та метою, незаконно перевіз вказаний ніж до свого домоволодіння, що заходиться в АДРЕСА_1 , де зберігав в одній із кімнат будинку.

27.09.2023 року приблизно о 13.00 годині солдат ОСОБА_3 , діючи з тим же умислом, мотивом та метою, незаконно поклав споряджену ручну гранату типу Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до категорії бойових припасів та споряджена металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями «164-75 УЗРГМ-583» до кишені своїх шортів, приєднав за допомогою ремінця на праве плече поверх кофти ніж в піхвах та пішов в центр с. Рахни-Лісові Тульчинського району Вінницької області, де був затриманий працівниками поліції на вул. Центральній, поблизу домоволодіння №129.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/17200-ВТХ від 05.10.2023 року, надані на експертизу: металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею є корпусом осколкової оборонної ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення військового призначення; металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями: «164 75 УЗРГМ 583» є підривачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ» промислового виготовлення військового призначення. Металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «164 75 УЗРГМ 583» є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до категорії бойових припасів. Металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «164 75 УЗРГМ 583» є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка не придатна до вибуху.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/17201-ХЗ від 03.10.2023 року, ніж, який був вилучений при затриманні ОСОБА_3 , є холодною зброєю колючо-ріжучої дії. Даний ніж є мисливським ножем загального призначення.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, та кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.263 КК України, тобто носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.1 та ч.2 ст.263 КК України і викладені в обвинувальному акті від 01.11.2023 року.

Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечують щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України, про що обвинуваченим подано до суду відповідну заяву (а.с.155).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.ч.1, 2 ст.263 КК України і викладені в обвинувальному акті від 01.11.2023 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_3 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати…

При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом.

Так, будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, зазначив, що усвідомив свою протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчинення кримінальних правопорушень, готовий нести призначене судом покарання, зазначив, що добровільно приймав участь у всіх слідчих діях та надав показання щодо обставин, способу вчинення кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що у лісі поблизу с. Рахни-Лісові розшукував метал та знайшов корпус ручної гранати з запалом. Він вирішив забрати гранату з запалом собі, приніс до домоволодіння, в якому проживає, що знаходиться в АДРЕСА_1 , де відчистив та залишив зберігати, щоб потім показати своїм друзям, після чого завезти у військову частину, у якій проходить службу. Також, перебуваючи в складі ЗСУ та виконуючи свій військовий обов`язок у м. Бахмут Донецької області, в одному з окопів противника знайшов ніж у кобурі, який був незвичного вигляду, гарний, тому він вирішив зберігати його при собі, щоб використовувати для нарізання продуктів. Коли він їхав у відрядження в с. Рахни-Лісові, то вказаний ніж привіз з собою, маючи намір показати його своїм знайомим. 27.09.2023 року приблизно о 13 годині він узяв вдома гранату та ніж і пішов до своїх знайомих, щоб продемонструвати знайдені предмети, але був затриманий по дорозі. Дозволу на зберігання, носіння, боєприпасів чи холодної зброї він не має.

ОСОБА_3 запевняє суд, що щиро кається, не вчинятиме кримінальних правопорушень, просить його суворо не карати.

За такихобставин,виходячи заналізу обвинувальногоакту,допитавши обвинуваченого,вивчивши матеріали справи,що характеризуютьйого особу,суд прийшовдо висновку,що винуватість ОСОБА_3 увчиненні інкримінованихйому кримінальнихправопорушень,передбачених ч.ч.1,2ст.263КК України, доведенаповністю.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, а саме: носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, та кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.263 КК України, тобто носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, зокрема, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи службу в військовій частині НОМЕР_2 у званні солдата, в порушення вимог ст.41 Конституції України, ст.ст.11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.21 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 додатку №1 до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» №2471-XII від 17.06.1993 року (з наступними змінами), відповідно до якого зброя,боєприпаси (кріммисливської іпневматичної зброї,зазначеної вдодатку №2,і боєприпасівдо неї,а такожспортивної зброїі боєприпасівдо неї,що придбаваютьсягромадськими об`єднаннямиз дозволуорганів внутрішніхсправ),бойова іспеціальна військоватехніка,ракетно-космічнікомплекси не можутьперебувати увласності громадян,п.1Положення продозвільну систему,затвердженого постановоюКабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, наприкінці серпня 2023 року, у невстановлені в ході проведення досудового розслідування точні час та день, перебуваючи в лісі неподалік с. Рахни-Лісові Тульчинського району Вінницької області, знайшовши оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до категорії бойових припасів, споряджена металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями «164 75 УЗРГМ-583», розуміючи, що виявлений предмет є бойовим припасом, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, вирішив забрати її собі з метою подальшого зберігання бойового засобу ураження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, незаконно переніс гранату до свого домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та зберігав в підсобному приміщенні.

Крім того, 05 червня 2023 року, у невстановлений у ході проведення досудового розслідування точний час, солдат ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Бахмут Донецької області, переслідуючи мету мати холодну зброю з метою подальшого її використання без мети збуту, не маючи права на зберігання холодної зброї, у порушення вимог п.3, 4 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року (з наступними змінами) та п.2.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998 року (з наступними змінами), знайшовши ніж в піхвах в одному із окопів в м. Бахмут Донецької області, який є холодною зброєю колючо-ріжучої дії та є мисливським ножем загального призначення, усвідомлюючи, що придбаний ним ніж є холодною зброєю, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечні та негативні наслідки своїх дій, почав носити придбаного ножа при собі без передбаченого законом дозволу, після чого в липні 2023 року, точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено, діючи з тим же умислом, мотивом та метою, незаконно перевіз вказаний ніж до свого домоволодіння, що заходиться в АДРЕСА_1 , де зберігав в одній із кімнат будинку.

27.09.2023 року приблизно о 13.00 годині солдат ОСОБА_3 , діючи з тим же умислом, мотивом та метою, незаконно поклав споряджену ручну гранату типу Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до категорії бойових припасів та споряджена металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями «164-75 УЗРГМ-583» до кишені своїх шортів, приєднав за допомогою ремінця на праве плече поверх кофти ніж в піхвах та пішов в центр с. Рахни-Лісові Тульчинського району Вінницької області, де був затриманий працівниками поліції на вул. Центральній, поблизу домоволодіння №129.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/17200-ВТХ від 05.10.2023 року, надані на експертизу: металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею є корпусом осколкової оборонної ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення військового призначення; металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями: «164 75 УЗРГМ 583» є підривачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ» промислового виготовлення військового призначення. Металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «164 75 УЗРГМ 583» є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до категорії бойових припасів. Металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «164 75 УЗРГМ 583» є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка не придатна до вибуху.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/17201-ХЗ від 03.10.2023 року, ніж, який був вилучений при затриманні ОСОБА_3 , є холодною зброєю колючо-ріжучої дії. Даний ніж є мисливським ножем загального призначення.

Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування за ч.ч.1, 2 ст.263 КК України суд вважає вірною.

З правового висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 13.07.2021 року у справі №220/1985/19 вбачається, що диспозицією ч.1ст.263 ККпередбачено, що кримінально караним є носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Визначення, що міститься у частині 1статті 263 КК «без передбаченого законом дозволу», є одним із елементів гіпотези норми, який поряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частиніКримінального кодексу України, визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції частини першоїстатті 263 КК.

До того ж, з правового висновку Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 року у справі №161/3885/16-к вбачається, що диспозицію частини першоїстатті 263 ККне можна вважати бланкетною, оскільки вона не посилається на інші закони чи нормативні акти у визначенні заборонених діянь, а визначає їх у своєму тексті. Відповідно до цього положення забороняються: «носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв». Власне ця заборона і є диспозицією частини першоїстатті 263 КК, яка супроводжується визначеними в цьому ж положенні санкціями.

Відсилка до іншого «закону» міститься не в диспозиції цієї норми, а у формулюванні умови, яка визначає, коли її диспозиція може бути застосована: «без передбаченого законом дозволу». Якщо «дозвіл» відсутнійумова виконана, і діє диспозиція частини першоїстатті 263 КК, тобто заборона «носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв». Навпаки, наявність відповідного дозволу свідчить про відсутність передбаченої законом умови, за якої диспозиція цього положення може бути застосована.

Також, Верховний Суд зазначає, що умови, що визначають застосування диспозиції норми, в теорії права відносять до гіпотези норми. Таким чином, слова у частині першій статті 263 КК «без передбаченого законом дозволу» визначають один із елементів гіпотези норми, якийпоряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частиніКримінального кодексу України,визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції частини першоїстатті 263 КК.

Як встановлено судом з показань обвинуваченого, ОСОБА_3 не має жодного дозволу на носіння, зберігання, придбання бойових припасів, а також на носіння холодної зброї.

До того ж, з роз`яснень, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26.04.2002 року за №3 вбачається, що бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.

Крім того, зроз`яснень,що містятьсяв п.11указаної вище постановиПленуму ВерховногоСуду Українивбачається,що піднезаконним зберіганнямвогнепальної зброї(крімгладкоствольної мисливської),бойових припасів,вибухових речовинчи вибуховихпристроїв розуміютьсяумисні дії,які полягаютьу володінні(незалежновід тривалостів часі)без відповідногодозволу абоіз простроченнямйого діїбудь-якиміз зазначенихпредметів,що знаходитьсяне приособі,а вобраному неюмісці. Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Також, з роз`яснень, що містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26.04.2002 року за №3 вбачається, що незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

До того ж, з роз`яснень,що містятьсяв п.8указаної вище постановиПленуму ВерховногоСуду Українивбачається,що до холодної зброї належать предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючоріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо), конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м`язової сили людини або дії механічного пристрою.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення за ч.ч.1, 2 ст.263 КК України.

ІІ. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, мотиви суду щодо призначення покарання.

З правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 07.12.2021 року у справі №617/775/20 вбачається, що призначення за вироком суду покарання завжди передбачає конкуренцію інтересів обвинуваченого щодо уникнення чи мінімізації негативних правових наслідків для себе й інтересу держави, який полягає у притягненні винної особи до кримінальної відповідальності в міру її вини. Зазначене зумовлюється юридичною природою покарання як передбаченого законом обмеження прав і свобод засудженого, що згідно зіст.50 ККзастосовується за вироком суду з метою кари, виправлення особи і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч.1ст.50 КК). Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч.2 ст.50 КК).

Уст.65 ККвстановлено загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; 2) відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (ч.1). А у ч.2 ст.65 ККсформульований принцип доцільності покарання, відповідно до якого винній особі має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з вимог ч.5 ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, що передбачене ч.1 ст.263 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

Крім того, виходячи з вимог ч.4 ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, що передбачене ч.2 ст.263 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.

ОСОБА_3 в ході судового розгляду кримінального провадження щиро покаявся у скоєному. Цю обставину, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд враховує як пом`якшуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 09.10.2018 року справі №756/4830/17-к вбачається, що щире каяття це психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчинення інших дій, спрямованих на розкриття злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна вважати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти відображення в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, з правового висновку Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 року у справі №557/970/21 вбачається, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винним своєї кримінально караної поведінки, визнання тих обставин, які йому ставляться в провину, а отже, характеризує поведінку винної особи після вчинення злочину суто з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, характеризується тим, що суб`єкт справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити й об`єктивні дані про зміни в ціннісних пріоритетах та способі життя. Саме по собі визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. З огляду на викладене вище, щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності.

Суд,враховуючи вищевикладені правовівисновки ВерховногоСуду,при призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує такупом`якшуючу покаранняобставину,як щирекаяття, оскільки упродовж досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений визнав вину, добровільно надав показання про факти та обставини вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №288/1158/16-к вбачається, що під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

Обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся. До того ж доведеність винуватості ґрунтується, у тому числі, й на зізнавальних показаннях самого ОСОБА_3 , що також підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, яка не зазначена у обвинувальному акті, як активне сприяння обвинуваченого в розкритті кримінального правопорушення.

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

За місцем проживання в с. Рахни-Лісові Тульчинського району ОСОБА_3 характеризується Шпиківською селищною радою негативно; неодноразово притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності (а.с.71).

У цій же характеристиці від 27.09.2023 року за №1888 органом місцевого самоврядування зазначається про те, що ОСОБА_3 приймає активну участь у громадському житті села, благоустрої сільського парку в с. Рахни-Лісові, де зарекомендував себе позитивно.

Разом з тим, прикладів негативної поведінки ОСОБА_3 органом місцевого самоврядування не наведено, тому суд критично оцінює вказану характеристику щодо його негативної поведінки в минулому.

ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 , з батьками у будинку, що належить матері, що вбачається з довідок Рахнівсько-Лісового старостинського округу від 28.09.2023 року за №1892 та за №310 від 27.09.2023 року (а.с.72).

З довідки начальника штабу першого заступника командира в/ч НОМЕР_3 від 25.07.2023 року за №140/137 вбачається, що ОСОБА_3 з 13.05.2023 року по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України м. Костянтинівка, Донецької області (а.с.77).

З витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_4 від 26.05.2023 року вбачається, що солдата ОСОБА_3 призначено на посаду номера обслуги 4 розрахунку станкових автоматичних гранатометів 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_3 (а.с.75).

Командиром роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_3 солдат ОСОБА_3 охарактеризований як такий, що у виконанні бойових завдань зарекомендував себе позитивно, посадові обов`язки виконує добре, рівень професійної підготовки на достатньому рівні, контактує з особовим складом підрозділу, інколи конфліктує з окремими військовослужбовцями, що вбачається із службової характеристики від 12.10.2023 року (а.с.76).

З копії військового квитка вбачається, що ОСОБА_3 призваний на військову службу по мобілізації 17.07.2022 року та розпочав проходити службу в в/ч НОМЕР_2 (а.с.81, на звороті).

ОСОБА_3 на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога Тульчинської ЦРЛ не перебуває, що вбачається із довідки лікарні від 04.10.2023 року (а.с.73).

Таким чином, суд враховує дані про особу ОСОБА_3 , який є несудимим в силу вимог ст.89 КК України (а.с.78-79), проходить службу у ЗСУ та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України, позитивно охарактеризований за місцем служби, після вчинення кримінального правопорушення проявив себе позитивно, зокрема, щиро розкаявся, надав зізнавальні показання, що свідчить про відсутність суспільної небезпечності його особи, а пом`якшуючі покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

З урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, який є тяжким, наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, поведінки ОСОБА_3 після вчинення злочину, а саме, що він добровільно повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення, надавши зізнавальні показання, виходячи з загальних засад призначення покарання, зокрема, законності його призначення, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд погоджується з правовою позицію сторони обвинувачення і вбачає підстави для застосування до обвинуваченого ст.69 КК України і при призначенні покарання за ч.1 ст.263 КК України перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї частини ст.263 КК України, зокрема, призначити покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень.

При цьому, суд враховує правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 17.08.2023 року у справі №167/51/22, з якого вбачається, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей66та69 ККі тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. При цьому, призначаючи засудженому більш м`який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частиниКК, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що саме цей захід примусу у виді штрафу дозволить досягти мети покарання, а саме виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, суд враховує правову позицію сторони обвинувачення та вважає, що за ч.2 ст.263 КК України, ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

При цьому, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_3 слід застосувати вимоги ч.1 ст.70 КК України та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таке покарання суд вважає співмірним вчиненим кримінальним правопорушенням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не становить особистого надмірного тягаря для особи.

Так, положеннямистатті 50 КК Українипередбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені уст.65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання виду та розміру покарання та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення питань призначення покарання, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи»; індивідуалізація покарання конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським Судом з прав людини, який у рішенні в справі «Довженко проти України» від 12 квітня 2012 року зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відтак, суд, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину та наявність кількох (трьох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винного, проаналізовані у вироку вище, знаходить підстави для застосування до ОСОБА_3 ст.69 КК України і призначення покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів громадян; за ч.2 ст.263 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, та, згідно з вимогами ч.1 ст.70 КК України, призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 34000 гривень.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся.

Ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду від 29.09.2023 року застосовано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , окрім як для виконання обов`язків, пов`язаних із проходженням військової служби (а.с.83-85).

Ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду від 20.10.2023 року змінено вказаний запобіжний захід щодо ОСОБА_3 на запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів; визначено строк дії ухвали до 18.12.2023 року; визначено розмір застави у двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб 53680 грн., після внесення якої він підлягає звільненню з-під варти; з дня внесення застави на строк два місяці на ОСОБА_3 покладено обов`язки прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу прокурора чи суду; повідомляти слідчого суд зміну місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, до відповідних державних органів (а.с.86-88).

З квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №42 від 23.10.2023 року вбачається, що 23.10.2023 року ОСОБА_5 внесено заставу у розмірі 53680 грн. за ОСОБА_3 ; отримувач коштів: ТУ ДСА у Вінницькій області; код отримувача: 26286152; рахунок: UА688201720355219002000000401, призначення платежу: застава, Тульчинський районний суд Вінницької області, справа №148/1948/23 (а.с.89).

З повідомлення про звільнення з-під варти після внесення застави від 24.10.2023 року вбачається, що 24.10.2023 року ОСОБА_3 звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави (а.с.90-91).

Таким чином, на теперішній час ОСОБА_3 перебуває під заставою, а також щодо нього застосовуються обов`язки на строк два місяці, починаючи з 24.10.2023 року, які визначені ухвалою слідчого судді від 20.10.2023 року.

Частинами 1,2ст.182КПК Українипередбачено,що заставаполягає увнесенні коштіву грошовійодиниці Українина спеціальнийрахунок,визначений впорядку,встановленому КабінетомМіністрів України,з метоюзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогообов`язків,під умовоюзвернення внесенихкоштів удоход державив разіневиконання цихобов`язків.Можливість застосуваннязастави щодоособи,стосовно якоїзастосовано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою,може бутивизначена вухвалі слідчогосудді,суду увипадках,передбаченихчастинами третьоюабочетвертоюстатті 183цьогоКодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору (ч.8 ст.182 КПК України).

Обвинуваченим ОСОБА_3 не порушувалися покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу у виді застави обов`язки, у зв`язку із чим відсутні підстави для звернення застави в дохід держави.

Згідно з ч.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Таким чином, враховуючи, що застава в сумі 53680 грн. внесена заставодавцем ОСОБА_5 , то вона підлягає поверненню останньому після припинення дії цього запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 .

Прокурор в судовому розгляді просив скасувати запобіжний захід, застосований обвинуваченому ОСОБА_3 у виді застави, мотивуючи свою правову позицію тим, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, відряджений з військової частини для вирішення питання щодо участі в судових засіданнях, тому відсутні підстави для застосування запобіжного заходу.

Таким чином, запобіжний захід у виді застави щодо ОСОБА_3 з визначеними в ухвалі слідчого судді від 20.10.2023 року обов`язками слід скасувати до набрання цим вироком суду законної сили.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду від 29.09.2023 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: предмет, зовні схожий на пістолет з маркуванням SUR-2608 9 мм Р.А.К, НОМЕР_5 , патрони у кількості 9 штук та 2 магазини; предмет, зовні схожий на ніж з кобурою; мобільні телефони: марки «Ірhоnе» 13 чорного кольору в чохлі синього кольору, марки «Redmi» синього кольору в чохлі чорного кольору, марки ВQ чорного кольору; металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею, схожий на ручну гранату типу «Ф1», із маркуванням « НОМЕР_6 », що належить до категорії «Надзвичайно небезпечно», яку в ході огляду спеціалістами вибухотехнічної служби ГУНП у Вінницькій області було знешкоджено; циліндричний предмет, до якого прикріплена зигзагоподібна пластина, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на УЗРГМ (запал); запаховий слід з предмету, зовні схожого на ручну гранату типу «Ф1», залишивши їх на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Тульчинського РВІІ ГУНП у Вінницькій області; визначено строк дії ухвали щодо арештованого майна до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні (а.с.92-93).

На підставі ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду від 16.10.2023 року скасовано арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді від 29.09.2023 року, на мобільні телефони: марки «Ірhоnе» 13 чорного кольору в чохлі синього кольору, марки «Redmi» синього кольору в чохлі чорного кольору, марки ВQ чорного кольору (а.с.94-95).

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, арешт, накладений на предмет,зовні схожийна пістолетз маркуваннямSUR-26089мм Р.А.К, НОМЕР_5 ,патрони укількості 9штук та2магазини;предмет,зовні схожийна ніжз кобурою; металевий предметеліпсоїдної формизеленого кольоруз ребристоюповерхнею,схожий наручну гранатутипу «Ф1»,із маркуванням«164-75УЗРГМ 583»,що належитьдо категорії«Надзвичайно небезпечно»,яку вході оглядуспеціалістами вибухотехнічноїслужби ГУНПу Вінницькійобласті булознешкоджено;циліндричний предмет,до якогоприкріплена зигзагоподібнапластина,який засвоїми зовнішнімиознаками схожийна УЗРГМ(запал);запаховий слідз предмету,зовні схожогона ручнугранату типу«Ф1», підлягає скасуванню.

Відповідно до постанови слідчого від 27.09.2023 року визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, приєднано до матеріалів кримінального провадження: предмет, зовні схожий на пістолет з маркуванням SUR-2608 9 мм Р.А.К, НОМЕР_5 , патрони у кількості 9 штук та 2 магазини; предмет, зовні схожий на ніж з кобурою; мобільні телефони: марки «Ірhоnе» 13 чорного кольору в чохлі синього кольору, марки «Redmi» синього кольору в чохлі чорного кольору, марки ВQ чорного кольору; металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею, схожий на ручну гранату типу «Ф1», із маркуванням «164-75 УЗРГМ 583», що належить до категорії «Надзвичайно небезпечно», яку в ході огляду спеціалістами вибухотехнічної служби ГУНП у Вінницькій області було знешкоджено; циліндричний предмет, до якого прикріплена зигзагоподібна пластина, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на УЗРГМ (запал); запаховий слід з предмету, зовні схожого на ручну гранату типу «Ф1», які передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Тульчинського РВІІ ГУНП у Вінницькій області, відповідно до квитанцій за №№16, 17 (а.с.96, 97, 98).

Постановою слідчого від 04.10.2023 року визнано речовим доказом пломбований пакет №5745683 з об`єктами дослідження: пістолетом, шістьма патронами, двома магазинами, трьома гільзами та первинною упаковкою, який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тульчинського РВП (а.с.99).

Згідно із постановою слідчого від 06.10.2023 року визнано речовими доказами пломбований пакет №5745675 з об`єктами дослідження: ножем у піхвах у первинній упаковці; спеціальний пакет експертної служби МВС України №543475, в якому знаходяться металеві уламки об`єкта дослідження та металеві частини, який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тульчинського РВП (а.с.100).

На підставі постанови слідчого від 16.10.2023 року визнано речовими доказами спеціальні пакети експертної служби МВС №5720115 та №3826685, в яких знаходяться запаховий слід з предмету, зовні схожого на ручну гранату типу «Ф1», зразок крові ОСОБА_3 , які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тульчинського РВП (а.с.101).

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Частиною 1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Речові докази: мобільні телефони марки «Ірhоnе» 13 чорного кольору в чохлі синього кольору, марки «Redmi» синього кольору в чохлі чорного кольору, марки ВQ чорного кольору, які належать ОСОБА_3 , не є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, не мають на собі його слідів, не набуті протиправним шляхом, тому підлягають поверненню останньому.

Згідно зч.9ст.100КК України,питання проспеціальну конфіскаціюта долюречових доказіві документів,які булинадані суду,вирішується судомпід часухвалення судовогорішення,яким закінчуєтьсякримінальне провадження.Такі доказиі документиповинні зберігатисядо набраннярішенням законноїсили.У разізакриття кримінальногопровадження слідчимабо прокуроромпитання проспеціальну конфіскаціюта долюречових доказіві документіввирішується ухвалоюсуду напідставі відповідногоклопотання,яке розглядаєтьсязгідно ізстаттями 171-174цього Кодексу.При цьому: майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується (п.3); гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (п.5).

Таким чином,речові докази металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею, схожий на ручну гранату типу «Ф1», із маркуванням «164-75 УЗРГМ 583», що належить до категорії «Надзвичайно небезпечно», яку в ході огляду спеціалістами вибухотехнічної служби ГУНП у Вінницькій області було знешкоджено; циліндричний предмет, до якого прикріплена зигзагоподібна пластина, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на УЗРГМ (запал); запаховий слід з предмету, зовні схожого на ручну гранату типу «Ф1», пломбований пакет №5745675 з об`єктами дослідження: ножем у піхвах у первинній упаковці; спеціальний пакет експертної служби МВС України №543475, в якому знаходяться металеві уламки об`єкта дослідження та металеві частини, спеціальні пакети експертної служби МВС №5720115 та №3826685, в яких знаходяться запаховий слід з предмету, зовні схожого на ручну гранату типу «Ф1», зразок крові ОСОБА_3 слід знищити.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/17139-БЛ від 29.09.2023 року, пістолет, вилучений при затриманні ОСОБА_3 27.09.2023 року, не є вогнепальною зброєю, а є стартовим (сигнально-шумовим) пістолетом моделі «SUR-2608», № НОМЕР_5 , калібру 9 мм Р.А.К., виробництва Туреччини, який призначений для подачі звукових сигналів. Даний пістолет придатний для використання за своїм цільовим призначенням. 9 (дев`ять) патронів, вилучені при затриманні ОСОБА_3 27.09.2023 року, не є бойовими припасами, а є холостими (шумовими) пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., призначеними для подачі звукових сигналів з стартових (сигнально-шумових) пістолетів. Дані патрони придатні для використання за своїм цільовим призначенням (а.с.104-108).

Вказаний пістолет з маркуванням SUR-2608 9 мм Р.А.К, А2YSRА5YS01-2102006, патрони у кількості 6 штук, 3 гільзи та 2 магазини в пломбованому пакеті №5745683, які не є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, не мають на собі його слідів, не є вогнепальною зброєю та бойовими припасами, слід повернути власнику (законному володільцю), але оскільки такого не встановлено, а ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів придбання саме ним вказаного майна, тому воно переходить у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, крім трьох гільз, що підлягають знищенню.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення судових експертиз у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованої державної установи.

Зокрема, експертами Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України проведено 29.09.2023 року балістичну експертизу і надано висновок за №СЕ-19/102-23/17139-БЛ (а.с.104-108), вартість експертизи становить 956 грн. (а.с.103); 03.10.2023 року проведено експертизу холодної зброї та надано висновок №СЕ-19/102-23/17201-ХЗ (а.с.111-114), вартість експертизи становить 956 грн. (а.с.110); 05.10.2023 року проведено експертизу вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху та надано висновок №СЕ-19/102-23/17200-ВТХ (а.с.117-136), вартість експертизи становить 9560 грн. (а.с.116); 13.10.2023 року проведено одорологічну експертизу та надано висновок №СЕ-19/102-23/17289-БД (а.с.139-150), вартість експертизи становить 2517,46 грн. (а.с.138).

Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 956 грн., 956 грн., 9560 грн. та 2517,46 грн., а всього на загальну суму 13989,46 грн., на залучення експертів з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, на підставі ч.ч.1, 2 ст.263 КК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, та засудити його до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України.

Його ж визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 КК України, та засудити до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять) тисяч гривень.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити до відбування ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Запобіжний захід, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.10.2023 року у виді застави у розмірі20(двадцяти)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить53680(п`ятдесяттри тисячішістсот вісімдесят)гривень, з покладеними обов`язками прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу прокурора чи суду; повідомляти слідчого, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, до відповідних державних органів, скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_5 , внесену на рахунок:UА688201720355219002000000401,отримувач коштів:ТУ ДСАу Вінницькійобласті;код отримувача:26286152;призначення платежу:застава за ОСОБА_3 ,Тульчинський районнийсуд Вінницькоїобласті,справа №148/1948/23,заставу в розмірі 53680(п`ятдесяттри тисячішістсот вісімдесят)гривень 00копійок,згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №42 від 23.10.2023 року.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертиз залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України: 13989 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 46 (сорок шість) копійок за проведення експертиз за №СЕ-19/102-23/17139-БЛ, за №СЕ-19/102-23/17201-ХЗ, за №СЕ-19/102-23/17200-ВТХ, за №СЕ-19/102-23/17289-БД.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду від 29.09.2023 року на предмет,зовні схожийна пістолетз маркуваннямSUR-26089мм Р.А.К, НОМЕР_5 ,патрони укількості 9штук та2магазини;предмет,зовні схожийна ніжз кобурою; металевийпредмет еліпсоїдноїформи зеленогокольору зребристою поверхнею,схожий наручну гранатутипу «Ф1»,із маркуванням«164-75УЗРГМ 583»,що належитьдо категорії«Надзвичайно небезпечно»,яку вході оглядуспеціалістами вибухотехнічноїслужби ГУНПу Вінницькійобласті булознешкоджено;циліндричний предмет,до якогоприкріплена зигзагоподібнапластина,який засвоїми зовнішнімиознаками схожийна УЗРГМ(запал);запаховий слідз предмету,зовні схожогона ручнугранату типу«Ф1», скасувати.

Речові докази: мобільні телефони марки «Ірhоnе» 13 чорного кольору в чохлі синього кольору, марки «Redmi» синього кольору в чохлі чорного кольору, марки ВQ чорного кольору повернути ОСОБА_3 ;металевий предметеліпсоїдної формизеленого кольоруз ребристоюповерхнею,схожий наручну гранатутипу «Ф1»,із маркуванням«164-75УЗРГМ 583»,що належитьдо категорії«Надзвичайно небезпечно»,яку вході оглядуспеціалістами вибухотехнічноїслужби ГУНПу Вінницькійобласті булознешкоджено;циліндричний предмет,до якогоприкріплена зигзагоподібнапластина,який засвоїми зовнішнімиознаками схожийна УЗРГМ(запал);запаховий слідз предмету,зовні схожогона ручнугранату типу«Ф1»,пломбований пакет№5745675з об`єктамидослідження:ножем упіхвах упервинній упаковці;спеціальний пакетекспертної службиМВС України№543475,в якомузнаходяться металевіуламки об`єктадослідження таметалеві частини, спеціальніпакети експертноїслужби МВС№5720115та №3826685,в якихзнаходяться запаховийслід зпредмету,зовні схожогона ручнугранату типу«Ф1»,зразок крові ОСОБА_3 ,три гільзи знищити;стартовиий (сигнально-шумовий)пістолет моделі«SUR-2608»,№ НОМЕР_5 ,калібру 9мм Р.А.К.,виробництва Туреччини, патронидо ньогоу кількості6штук, 2магазини передати у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1