Рішення № 115599594, 16.10.2023, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/12915/20

н/п 2-о/766/92/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Петішкіна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління державної міграційної служби України в Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить встановити юридичний факт, що заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Арарат, Вірменія, постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року та проживає по теперішній час. Заяву обґрунтовує тим, що він постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року. Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки надає статус громадянина України та можливість отримання паспорта громадянина України. В 1988 році ОСОБА_1 приїхав до України на постійне місце проживання. 31.01.1990 року ОСОБА_1 був засуджений Знаменським районним судом Кіровоградської області до позбавлення волі. У період з 06.04.1990 року по 18.11.1992 року заявник відбував покарання в державній установі «Одеська виправна колонія (№14)», що підтверджується довідкою зазначеної державної установи від 27.05.2020 року №1/2.4/2980. Тобто станом на 24 серпня 2001 року ОСОБА_1 проживав на законних підставах в Україні та відбував покарання в державній установі «Одеська виправна колонія (№14)». На даний час заявник продовжує проживати в м.Херсоні, взятий на облік Херсонським центром обліку бездомних осіб. Після отримання паспорту громадянина України останній планує отримати місце майбутньої реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вважає, що наявні всі докази, які вказують на наявність підстав для висновку, що він дійсно станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року було відкрито провадження у справі.

Заявник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. В останнє судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог. В останнє судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, при ухваленні рішення просив врахувати викладену УДМС у Херсонській області позицію. Відповідно до письмових пояснень зазначено, що проведеними перевірками встановлено, що 05.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського РВ у м. Херсоні УДМС у Херсонській області із заявою про втрату паспорта. Відповідно до письмових пояснень заявник зазначив, що народився на території Республіки Вірменія, приблизно у 1988 році приїхав на територію України в Кіровоградську область, де був нібито прописаний та офіційно працював (доказів на підтвердження прописки не надано, так само як і копій трудової книжки). Паспортом громадянина України документований ніколи не був, паспорт громадянина колишнього СРСР втратив ще у 2006 році. Згідно копії листа ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» № 1/2.4/2980 від 27.05.2020 «Про надання відповіді за запитом» вбачається, що ОСОБА_1 у період з 06.04.1990 по 18.11.1992 відбував покарання в Державній установ «Одеська виправна колонія (№14)» за вироком Знаменського районного суду Кіровоградської області від 31.01.1990 та був звільнений після відбуття покарання. Відповідно до копії дублікату довідки № 314452, виданої ДУ «Північна виправна колонія (№90)» від 03.10.2006 вбачається, що ОСОБА_1 був засуджений до відбування покарання у вигляді позбавлення волі з 03.10.1993 по 03.10.2006. На зворотньому боці вказаного документа наявна відмітка про отримання 03.10.2006 ОСОБА_1 свого паспорта громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , після відбування строку покарання. Також, перевірками встановлено, що вказаним паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 був документований на території Республіки Вірменія. Поряд з цим, у матеріалах справи, що перебувають в Дніпровському РВ у м. Херсоні УДМС у Херсонській області наявна копія іншого листа ДУ «Північна виправна колонія (№90)» № 28/2.4-4472 від 22.05.2020 «Щодо надання інформації» (копію листа до суду надано), де вказано, що ОСОБА_1 уродженець Вірменії, вірменин, громадянин Вірменії, до засудження проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , відбував покарання в установі з 20.10.1995 по 03.10.2006 за вироком Одеського обласного суду від 17.05.1995. Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Херсонській області ОСОБА_1 зареєстрованим/знятим з реєстрації місця проживання не значиться. На підтвердження факту постійного проживання на території України заявник надав лише копію копії листа ДУ «Одеська виправна колонія № 14» від 27.05.2020 № 1/2.4/2980. Тобто, з вищевикладеного можна дійти висновку, що ОСОБА_1 потрапляє під категорію осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР. Поряд з цим, п. 13 Порядку визначає, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року відбувала покарання у місцях позбавлення волі на території України та перебувала у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України, подає такі документи: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності в особи паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) документ, що підтверджує факт постійного проживання особи відповідно на території УРСР або на території України на момент набрання вироком суду законної сили; 4 г) документ, який підтверджує факт відбування особою покарання у місцях позбавлення волі на території України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року. Отже, з наявних матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 не має правових підстав для встановлення належності до громадянства України відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України», оскільки не надано доказів на підтвердження постійного проживання особи на території УРСР або на території України на момент набрання вироком суду законної сили, натомість наявна інформація про постійне проживання заявника до засудження за адресою: АДРЕСА_2 . УДМС у Херсонській області направлено запит від 15.09.2023 до Трудового архіву Суботцівської сільської ради Кропивницького району, Кіровоградської області про надання щодо трудової діяльності ОСОБА_1 (у який період був прийнятий на роботу та коли був звільнений тощо) з перевірки та встановлення належності до громадянства України відповідно до вимог законодавства. 10.10.2023 отримано відповідь від Трудового архіву та зазначено, що ОСОБА_1 у документах архівного фонду колгоспу «Шлях до комунізму» (СТОВ «Світанок»), с. Петрове, Знамянського району Кіровоградської області у книгах обліку заробітної плати за 1989 рік у період липень-вересень та грудень місяці (запит та відповідь до матеріалів судової справи надані), тобто працював тимчасово на території України. Враховуючи вищевикладене, на теперішній час, ОСОБА_1 має право звернутися до територіального підрозділу міграційної служби за місцем проживання із заявою про визнання особою без громадянства та надати документи визначені у п. 20 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою КМУ від 24.03.2021 № 317 «Деякі питання визнання особою без громадянства». Просили відмовити у задоволенні заявлених вимог

Суд, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що згідно довідки Дніпровського РВ у м.Херсоні УДМС України в Херсонській області від 01.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Арарат, Вірменія, місце майбутньої реєстрації: АДРЕСА_1 , звертався до Дніпровського РВ у м.Херсоні УДМС України в Херсонській області із заявою щодо видачі паспорта замість утраченого. Проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави.

Згідно листа, виданого державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» від 22.05.2020 року №28/2-4472, повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Арарат, Вірменія, вірмянин, громадянин Вірменії до засудження проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , відбував покарання в установі з 20.10.1995 року по 03.10.2006 року, засуджений 17.05.1995 року Одеським обл. судом ст.93п «а», ч.3 ст.142, ч.3 ст.222, ст.42 КК України до 13 років позбавлення волі. Початок строку: 03 жовтня 1993. Кінець строку: 03 жовтня 2006. Звільнений: 03.10.2006 року після відбуття строку покарання. Вибув: с.Нова Зоря, Білозерського району, Херсонська область. Відповідно до наказу МЮУ №21 від 04.02.2004 архівні справи зберігаються 5 років, тому надати підтверджуючі особу документи не має можливості.

Відповідно до листа державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» від 27.05.2020 року №1/2.4/2980, ОСОБА_1 у період з 06.04.1990 року по 18.11.1992 року відбував покарання в державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» за вироком Знаменського районного суду Кіровоградської області від 31.01.1990 року. Підтвердити належність до громадянства України та тотожність ОСОБА_1 немає можливості, оскільки особова справа була знищена після закінчення строку зберігання архівних особових справ засуджених.

Згідно довідки, виданої Херсонським обласним Центром реінтеграції бездомних та звільнених осіб «Надія» вбачається, що ОСОБА_1 проживав в Херсонському обласному Центрі реінтеграції бездомних та звільнених осіб «Надія» за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договору №7, заключного на період з 30 вересня 2020 року по 30 жовтня 2020 року.

Згідно довідки від 09.03.2021 року №10, виданої Херсонським обласним Центром реінтеграції бездомних та звільнених осіб «Надія» вбачається, що ОСОБА_1 проживав в Херсонському обласному Центрі реінтеграції бездомних та звільнених осіб «Надія» за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договору №109, заключного на період з 01 березня 2021 року по 01 серпня 2021 року.

Відповідно до архівної довідки від 09.09.2021 року №К-195 у документах архівного фонду СТОВ «Світанок» с.Петрове, Знам`янського району у книгах обліку заробітної плати за 1989 рік є відомості про ОСОБА_1 .

З довідки від 04.10.2021 року №25, виданої Херсонським обласним Центром реінтеграції бездомних та звільнених осіб «Надія» вбачається, що ОСОБА_1 проживав в Херсонському обласному Центрі реінтеграції бездомних та звільнених осіб «Надія» за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договору №7, заключного на період з 04.10.2021 року по 04.03.2022 року.

Відповідно до листа №2302 від 22.11.2021 року Посольства Республіки Вірменії повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.04.1993 року від Араратського паспортного відділу Поліції Республіки Вірменії отримав паспорт колишнього СРСР зразка серії НОМЕР_2 . ОСОБА_1 для отримання громадянства, а також документування паспортом громадянина Республіки Вірменія не звертався.

Відповідно до відповіді на запит від 18.09.2023 року №03-20/3544, наданої Суботцівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області повідомлено, що стосовно даних про ОСОБА_1 у документах архівного фонду колгоспу «Шлях до комунізму» с.Петрове, Знам`янського району Кіровоградської області у книгах обліку заробітної плати за 1989 рік є такі відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримання заробітної плати у липні, серпні, вересні та грудні місяці 1989 року.

Згідно вироку Знаменського міського суду Кіровоградської області від 31.01.1990 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент затримання 18.11.1989 року проживав у гуртожитку села Петрово Знаменського району, працював робочим у стройгруп колгоспу «Шлях до комунізму» Знаменського району.

Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Наведений у ст.315ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 1 ст.319ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також, на підставі яких суд установив цей факт.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України"(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після листопада 1991 і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Відповідно до п. а) пункту 7 Розділу II Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, для встановлення належності до громадянства України визначено, що громадяни колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: особи, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; особи, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України - проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України.

Відповідно до п. 13 Розділу II вищевказаного Порядку, відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року відбувала покарання у місцях позбавлення волі на території України та перебувала у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України, подає такі документи:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності в особи паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживала відповідно на території УРСР або на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) документ, що підтверджує факт постійного проживання особи відповідно на території УРСР або на території України на момент набрання вироком суду законної сили;

г) документ, який підтверджує факт відбування особою покарання у місцях позбавлення волі на території України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

Встановлення факту постійного проживання на території України породжує для заявника виникнення його законних прав та інтересів. У іншому порядку встановити даний факт не неможливо.

Без встановлення факту постійного проживання на території України в судовому порядку заявник позбавлений можливості оформити громадянство України, отримати паспорт громадянина України та зареєструватись на постійне місце проживання.

Оскільки з досліджених судом письмових доказів, пояснень заявника вбачається, що ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 рік був засуджений та відбував покарання на території України, перебував у громадянстві колишнього СРСР, до набрання вироком Знаменського районного суду Кіровоградської області від 31.01.1990 року законної сили постійно проживав на території УРСР, а також те, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення - отримання ним паспорту громадянина України, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 76-81, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління державної міграційної служби України в Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Арарат, Вірменія, постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: http://ksm.ks.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Майдан