Ухвала суду № 115595491, 11.12.2023, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/361/23

Провадження № 1-кп/220/145/23

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2023 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Великоновосілківського районного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.

Прокурор Маріупольськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Східногорегіону ОСОБА_6 подав письмовеклопотання прозвернення заставив дохіддержавита застосуваннядо обвинуваченогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою звизначенням заставиу розмірі200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово порушував покладені на нього процесуальні обов`язки прибувати до суду за кожною вимогою у даному кримінальному провадженні. Вказане проявилось у тому, що обвинувачений неодноразово не з`являвся в судові засідання, про причини неявки не повідомляв. Зазначене свідчить про те, що обвинуваченим не виконуються обов`язки, покладені на нього ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. Враховуючи вищевикладене, просить суд звернути в дохід держави заставу у сумі 53680 грн. щодо обвинуваченого ОСОБА_4 . Крім того, просив обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахування того, що останній в судові засідання, які були призначені на 24.05.2023, 26.06.2023 р. та 02.08.2023 р., не з`явився, про поважність причини свого неприбуття не повідомив. Таким чином, згідно з ч. 2 ст. 200 КПК України обставиною, яка виникла після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, є порушення обов`язків, покладених на ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2023 р., а саме прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду. Крім того, посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Також не можна лишати поза увагою той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 як особа, яка тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, і може використати дану інформацію для переховування на вказаній території; - можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що обвинувачений має мотив та можливість внаслідок звання та посади в Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а і в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом; - можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження. Крім того, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду; - можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. і ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що обвинувачений вчиняючи злочин, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягне за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії ОСОБА_4 вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров`я інших військовослужбовців та фактичним висловленням байдужості до їх безпеки на користь власного страху. З огляду на це, а також те, що обвинуваченому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»).

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора,посилаючись на те, що відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_4 про день та час розгляду справи. Також просив врахувати, що обвинувачений продовжує проходити службу, а тому не завжди може з`являтись в судові засідання. Крім того, вважає недоведеним можливість сплати ОСОБА_4 застави у розмірі, зазначеному прокурором у клопотанні. У письмових запереченнях на клопотання посилався на те, що ОСОБА_4 належним чином виконував обов`язки, покладені на нього судом, і кожного разу з`являвся до слідчого та суду. Будь-яких даних про те, що ОСОБА_4 було відомо про судові засідання 24.05.2023 року, 26.06.2023 року та 02.08.2023 року, матеріали справи не містять. Вважає, що ризики, на які посилається прокурор, не доведено. Весь цей час обвинувачений проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , отримав поранення, лікувався у госпіталі. З лютого 2023 року ОСОБА_4 не проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 і відповідно не може впливати на будь-кого із свідків, тим паче, що зараз усі свідки перебувають у Києві, а ОСОБА_4 проходить службу на сході України.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора. Підтвердив, що дійсно повідомлявся про судові засідання шляхом отримання смс-повідомлень та телефонограм, проте зазначив, що перебуває на військовій службі і не завжди може з`являтись в судові засідання або повідомляти суд про причини неявки. Також пояснив, що у серпні перебував на лікуванні у н.п. Шевченково Харківської області, а з вересня по листопад у м. Києві.

Заставодавець ОСОБА_7 в судове засідання повторно не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку. Будь-яких заяв до суду від неї не надходило, а її неявка не перешкоджає розгляду клопотання по суті.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Статтею 2 КПКвизначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч.1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 1статті 176 КПКвизначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з частиною 1статті 177 КПКметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини 1статті 182 КПКзастава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною 3статті 182КПКпри застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Відповідно до частини 8статті 182 КПК,у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Зазначене кримінальне провадженя перебуває в провадженні суду з 20.04.2023 р.

Ухвалою слідчого суддіКіровського районногосуду м.Дніпропетровська від27.02.2023року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 21 квітня 2023 року, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , з визначенням застави в розмірі 53 680 гривень, тобто 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на нього обов`язків згідно з ст. 194 КПК України: за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування; утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно листа ТУ ДСА України в Дніпропетровській області від 31.08.2023 р. № 2957/23 28.02.2023 р. заставодавцем ОСОБА_7 внесено кошти в якості застави за ОСОБА_4 в розмірі 53680 грн.

Згідно з частиною 7статті 42 КПК, з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого на неї покладено процесуальні обов`язки, а саме:1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Судом призначались судові засідання на 04.05.2023 р., 23.05.2023 р., 09.06.2023 р., 26.06.2023 р., 02.08.2023 р., 24.08.2023 р., 19.09.2023 р., 13.10.2023 р., 01.11.2023 р., 27.11.2023 р.

Проте, в судові засідання 04.05.2023 р., 23.05.2023 р., 09.06.2023 р., 26.06.2023 р., 24.08.2023 р., 13.10.2023 р., 27.11.2023 р. обвинувачений не з`явився, будучи завчасно повідомленим про день та час розгляду справи шляхом направлення електронних судових повісток (смс-повідомлень) та телефонограм на номер телефону, яким він користується.

Так, про судове засідання, призначене на 04.05.2023 року, обвинувачений повідомлений 20.04.2023 р., проте в судове засідання не з`явився. 03.05.2023 р. подав заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з розірванням договору з захисником і необхідністю укладення договору з іншим захисником.

Про судове засідання, призначене на 23.05.2023 р., обвинувачений повідомлений 05.05.2023 р., причини неявки суду не повідомив.

Про судове засідання, призначене на 09.06.2023 р., обвинувачений повідомлений 25.05.2023 р., причини неявки суду не повідомив.

02.06.2023 року обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про зміну підсудності даного кримінального провадження. З доданого до клопотання конверту вбачається, що обвинувачений станом на час звернення з даним клопотанням перебував у м. Київ.

Про судове засідання, призначене на 26.06.2023 р., обвинувачений повідомлений 09.06.2023 р., причини неявки суду не повідомив.

Про судове засідання, призначене на 02.08.2023 р., обвинувачений не повідомлений.

Про судове засідання, призначене на 24.08.2023 р., обвинувачений повідомлений 07.08.2023 р., причини неявки суду не повідомив.

Про судове засідання, призначене на 13.10.2023 р., обвинувачений повідомлений безпосередньо судом в судовому засіданні 19.09.2023 р., що підтверджується відеозаписом судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

Про судове засідання, призначене на 27.11.2023 р., обвинувачений повідомлений безпосередньо судом в судовому засіданні 01.11.2023 р., що підтверджується відеозаписом судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Обвинувачений, будучи військовослужбовцем, в зв`язку з чим не проживає за місцем постійного мешкання, був повідомлений про дати судових засідань у спосіб, який забезпечував можливість бути обізнаним про час та місце розгляду справи та забезпечував його право на захист можливістю бути присутнім при розгляді справи, в тому числі шляхом здійснення виклику по телефону, що відповідає положенням ст.. 135 КПК України. Факт повідомлення його про дати судових засідань ОСОБА_4 підтвердив в судовому засіданні. Проте, в судові засідання обвинувачений не з`являвся без поважних причин, про причини неявки суд також не повідомляв. Суд також звертає увагу на те, що двічі будучи повідомленим про дати судових засідань безпосередньо судом під відеозапис, обвинувачений також не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Суд зауважує, що окрім покладених на обвинуваченого передбачених ст.194 КПК обов`язків, у обвинуваченого існують безстрокові передбачені ч.7 ст.42 КПК обов`язки, в тому числі обов`язок прибути за викликом до суду, а в разі неможливості з поважних причин прибути за викликом у призначений строкзаздалегідь повідомити про це. Забезпечення виконання такого обов`язку обвинуваченого також є метою запобіжного заходу у виді застави.

З огляду на викладене вище, суд вважає доведеним факт безпідставного неприбуття обвинуваченого ОСОБА_4 на здійснені належним чином виклики до суду, за відсутності поважних причин чи обґрунтованого повідомлення про неможливість прибуття, чим порушено процесуальний обов`язок, передбачений частиною 7статті 42 КПК.

За змістомстатті 138 КПК, з урахуванням формулювання пункту 8 частини 1 цієї статті, для визнання причини неприбуття особи поважною, вона має об`єктивно унеможливлювати її з`явлення за викликом.

Оцінюючи доводи сторони захисту, суд зазначає, що обвинувачений, знаючи про перебування кримінального провадження в суді протягом тривалого часу, мав можливість та, більш того, був зобов`язаний прибути до суду, однак сім разів порушив свій обов`язок, не маючи жодної поважної причини. Таким чином, суд доходить висновку, що обвинуваченим не наведено жодних обставин, які б можна було визнати поважними для його неприбуття до суду протягом семи місяців. Сам факт перебування обвинуваченого на військовій службі не свідчить про об`єктивну неможливість явки до суду.

Суд звертає увагу, що розірвання договору з захисником або подання клопотання про зміну підсудності кримінального провадження не є поважними причинами неявки в судове засідання.

Обвинувачений без поважних причин не з`явився у сім з десяти призначених судом судових засідань; вказане порушення покладеного на нього обов`язку спричинило затягування розгляду справи; обвинувачений не довів наявність існування поважних причин свого неприбуття, тобто таких, що об`єктивно унеможливлювали його з`явлення до суду. Поведінка обвинуваченого свідчить про умисне ухилення від явки до суду.

Враховуючи наведені вище характеристики порушення покладеного на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язку у співвідношенні з ризиками для кримінального провадження, суд вважає наявними підстави для звернення в дохід держави грошових коштів, внесених в якості застави.

Відповідно до частини 10 статті 182 КПК України,у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положеньчастини сьомої статті 194цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначенихКПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Необхідно також зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені уст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбаченіст. 177 КПК України, які були підставою для обрання саме цього запобіжного заходу під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Суд вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлені волі від п`яти до десяти років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, судом встановлено, що під час судового провадження обвинувачений порушував свої процесуальні обов`язки, допускав неявки за викликом в судові засідання без поважних причин. Отже, ризик переховування обвинуваченого від суду є очевидним та вже справдився, оскільки застосований запобіжний захід у виді застави виявився неефективним та не зміг забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Суд також приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 знає усіх свідків, з яким разом проходив службу, а тому, не зважаючи на місце служби, оскільки військовослужбовці можуть бути переведеними до інших частин, має можливість впливу на них, як у спосіб погроз так і умовляннями, спонукати їх до надання завідомо неправдивих показів з метою ухилення від кримінальної відповідальності, з огляду на те, що їх свідчення матимуть доказове значення лише після безпосереднього допиту їх судом.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, що може свідчити про відсутність у останнього бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у Збройних силах України, що як наслідок може призвести до вчинення ним нових військових злочинів, вже в умовах воєнного стану, який діє.

Зазначені ризики були встановлені і слідчим суддею під час досудового провадження.

Разом з тим, суд вважає недоведеним існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177, а саме можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як неконкретний та безпідставний.

Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки обвинуваченого, відповідно до ст. 177 цього Кодексу, з метою запобігання встановленим процесуальним ризикам суд доходить висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. При цьому суд враховує, що обвинуваченим вже порушувались обов`язки, покладені на нього в зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, який не виявився дієвим.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , та яке вчинено в умовах воєнного стану, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, визначає розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні. Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на його сімейний та майновий стан. Стороною обвинувачення не надано даних щодо заробітної плати обвинуваченого, а тому твердження щодо його заробітку в розмірі 100000 грн. є недоведеними.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 131, 138 176, 177, 178,182, 183, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 про звернення застави в дохід державита застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюзадовольнити.

Звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України заставу в розмірі 53 680 (пятдесяти тисяч шістсот вісімдесят ) гривень, тобто 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, внесену на рахунок №UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувачаДКСУ, м. Київ, код820172, за підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2023 року.

Обрати у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08.02.2024 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA828201720355259003000011792) в будь-який момент протягом дії ухвали до 08.02.2024 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити. У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд прозміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Доручити виконання ухвали суду в частині взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_4 прокурору Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 13.12.2023 р.

Суддя ОСОБА_1