Рішення № 115589315, 12.12.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року Справа № 480/7013/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7013/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчиняти дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якій просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

2. Скасувати рішення № 184150010651 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.01.2023 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати період роботи з 01.08.1986 року по 12.12.1991 року та період навчання з 01.09.1984 року по 04.07.1986 року до страхового стажу ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з моменту звернення до Пенсійного фонду України.

Свої вимоги мотивує тим, що в її трудовій книжці є посилання на відповідні накази, як на підстави внесення записів, які не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, з відповідними відмітками щодо посадових осіб, які вносили відповідні записи до трудової книжки.

В 2007 році нею було втрачено особисті документи, зокрема, паспорт, трудову книжку, диплом, свідоцтво про шлюб, інші документи.

Внаслідок необхідності відновити втрачені документи, зокрема, трудову книжку, позивач звернулася в Дебальківську центральну міську лікарню для відновлення трудової книжки, тому відповідальною особою за видачу трудових книжок в лікарні ОСОБА_1 було видано дублікат трудової книжки із зазначенням періоду роботи в лікарні, а саме з 01.08.1986 року до 12.12.1991 року, в день її звернення до лікарні 20.12.2007 року .

Станом на день звернення до лікарні із заявою про прийом на роботу, а потім в 2007 році для відновлення трудової книжки з метою підтвердження її трудового стажу позивач мала прізвище ОСОБА_2 , тому і дублікат трудової книжки було видано на це прізвище.

Будь-які додаткові, архівні, уточнюючі довідки, які б підтвердили роботу в лікарні, ОСОБА_1 не має можливості надати, оскільки місто, в якому знаходиться Дебальківська центральна міська лікарня, і де позивач працювала медичною сестрою в період з 01.08.1986р. до 12.12.1991р., - Дебальцево, на сьогодні знаходиться на непідконтрольній Україні території.

Отже, до загального страхового стажу, на думку позивача, має бути зарахований період з 01.08.1986 року до 12.12.1991 року.

Крім того, як зазначає позивач, до її загального трудового стажу протиправно не було зараховано період з 01.09.1984 року до 04.07.1986 року, оскільки саме одразу після закінчення у липні 1986 року Артемівського медичного училища (в 2017 році перейменованого на Комунальний заклад «Бахмутський медичний коледж») її було прийнято на роботу в Дебальцівську центральну міську лікарню на посаду медичної сестри.

В період навчання в училищі позивач мала прізвище ОСОБА_3 , оскільки була не заміжня, а 26 липня 1986 року, вже після закінчення училища, між позивачем та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, і нею було змінено дівоче прізвище ОСОБА_3 на прізвище чоловіка - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, № 00039554998.

Шлюб з ОСОБА_4 було розірвано 10.02.2004 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00039554998).

На сьогодні позивач має прізвище ОСОБА_5 , що вбачається зі свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 ).

Ухвалою від 10.07.2023р. позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.07.2023р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

22.08.2023р. від представника відповідача ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву (а.с.57-61), в якому у задоволенні позову просив відмовити, оскільки відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, довідка про навчання), загальний страховий стаж складає 7 років 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Не враховано до загального страхового стажу періоди: з 01.08.1986 до 12.12.1991, оскільки дата заповнення дублікату не відповідає періоду роботи на підприємстві, яким було відкрито та заповнено дублікат трудової книжки; та період навчання згідно з довідкою від 14.07.2020 №232, оскільки відсутній документ про зміну прізвища ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .

Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 , на думку представника відповідача, правомірно відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (13 років).

Ухвалою від 14.09.2023р. за клопотанням представника ГУ ПФУ в м. Києві до участі у справі залучено Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області (вул. Берестовська, буд. 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) в якості другого відповідача, оскільки заява про призначення пенсії, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення, позивачем була подана до територіального відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Дана заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яким 24.01.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оскаржується в цій справі.

У встановлений пунктом 2 ухвали строк представником ГУ ПФУ в Сумській області відзиву на позовну заяву подано не було.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.01.2023р. гр. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою №212 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву №212 гр. ОСОБА_1 від 17.01.2023 та прийнято рішенням від 24.01.2023 № 184150010651 щодо відмови в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (7 років 28 днів замість необхідних 13 років).

Зокрема, не враховано до загального страхового стажу періоди: з 01.08.1986р. до 12.12.1991р., оскільки дата заповнення дублікату не відповідає періоду роботи на підприємстві, яким було відкрито та заповнено дублікат трудової книжки; та період навчання згідно з довідкою від 14.07.2020 №232, оскільки відсутній документ про зміну прізвища ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІУ (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання за наявності стажу роботи, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з частиною першою частини статті 32 Закону пенсія особам, які визнані інвалідами III групи призначається після досягнення від 52 років до досягнення особою 55 років - не менше 13 років.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону з 01.01.2004р. за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а до 01.01.2004р. на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Отже, періоди роботи до 2004 року зараховуються до страхового стажу на підставі трудової книжки, довідки, виписки з наказів, трудового договору, військового квитка, диплому про навчання та інших документів, а з 01.01.2004р. зараховуються на підставі відомостей персоніфікованого обліку.

Основним документом, що характеризує і підтверджує трудову діяльність особи до 1 січня 2004 року, є трудова книжка.

Відповідно до Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) в такому разі у графі 4 трудової книжки робиться посилання на наказ.

Судом встановлено, що не враховано до загального страхового стажу позивача період з 01.08.1986р. до 12.12.1991р., оскільки дата заповнення дублікату не відповідає періоду роботи на підприємстві, яким було відкрито та заповнено дублікат трудової книжки.

На момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162 ).

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов`язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника.

З дослідження копії трудової книжки, суд вбачає, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкцій №162 та №58, записи в трудовій книжці про роботу позивача відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням (12.12.1991р.), номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивач.

Наявність певних недоліків оформлення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи відповідно до записів дублікату трудової книжки від 20.12.07р. серії НОМЕР_2 з 01.08.1986р. до 12.12.1991р., оскільки період роботи передує даті видачі дублікату документа, суд зазначає наступне.

Згідно з п.5.1, 5.2 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Пунктом 5.3 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Отже, внесення до дублікату записів про минулі періоди роботи працівника вносяться при наявності належно оформлених документів у хронологічному порядку, а тому дата видачі дублікату може бути пізнішою, ніж вказані у ньому періоди роботи працівника.

При цьому, за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019р. у справі № 638/18467/15-а.

Крім того, суд враховує, що будь-які додаткові, архівні, уточнюючі довідки, які б підтвердили роботу в лікарні, ОСОБА_1 не має можливості надати, оскільки місто, в якому знаходиться Дебальківська центральна міська лікарня, і де позивач працювала медичною сестрою в період з 01.08.1986р. до 12.12.1991р., - Дебальцево, на сьогодні знаходиться на непідконтрольній Україні території.

Також відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Також суд наголошує, що згідно із частиною першою статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Порядком №22-1 установлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із частиною першою статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Суд зазначає, що за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачу безпідставно не зараховано до стажу спірний період роботи з 01.08.1986р. до 12.12.1991р.

Щодо не зараховування до загального страхового стажу позивача періоду з 01.09.1984 року до 04.07.1986 року, коли вона навчалася в Артемівському медичному училищі (в 2017 році перейменованого на Комунальний заклад «Бахмутський медичний коледж») за спеціальністю «Сестринська справа», оскільки відсутній документ про зміну прізвища ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки від 14.07.2020р. №232, виданої Комунальним закладом «Бахмутський медичний коледж» (а.с.11), ОСОБА_3 (Балашова) дійсно закінчила Артемівське медичне училище (денна форма навчання) зі спеціальності «Сестринська справа». Період навчання з 01 вересня 1984 року (рішення приймальної комісії протокол № 16 від 21 серпня 1984 року наказ про зарахування до числа студентів № 134 від 22 серпня 1984 року) по 04 липня 1986 року (наказ про присвоєння кваліфікації «медичної сестри» № 95 від 04 липня 1986 року), пройшла повний курс навчання та отримала диплом НОМЕР_3 (рішення Державної кваліфікаційної комісії протокол № 19 від 04 липня 1986 року, реєстраційний номер 70).

Довідка видана на підставі книг наказів по Артемівському медичному училищу за 1984 навчальний рік та за 1986 навчальний рік.

Артемівське медичне училище перейменоване на Комунальний заклад «Бахмутський медичний коледж» розпорядженням голови обласної державної адмінастрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 49 від 20.01.2017 р.

Пунктом "д" статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України "Про освіту". Згідно з вказаним Законом професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію (ст.41).

Відповідно до ст.38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

При цьому, спеціальною нормою - пунктом 8 Порядку № 637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

В спірному випадку, рішення ГУ ПФУ м. Києві від 24.01.2023р. № 184150010651 зазначає про відсутність документів про зміну прізвища ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .

Натомість, такі документи, а саме витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00039554998, позивач надала суду.

Так, згідно з цим витягом 26 липня 1986 року, вже після закінчення училища, між позивачем та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, і нею було змінено дівоче прізвище ОСОБА_3 на прізвище чоловіка - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, № 00039554998.

Шлюб з ОСОБА_4 було розірвано 10.02.2004 року (а.с.12).

З огляду на те, що вищевказаний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу не був наданий пенсійному органу разом із заявою від 17.01.2023р., що вбачається із розписки-повідомлення, де вказаний перелік доданих до заяви про призначення пенсії документів (а.с.35, зворотній бік), та з матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.36-48), відповідач 1 був позбавлений можливості дослідити такий доказ щодо факту навчання позивача у медичному училищі та зміни її прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу на те, що він не вправі перебирати на себе повноваження територіального органу Пенсійного Фонду України щодо оцінки доказів, які не були надані пенсійному органу, а тому ГУ ПФУ в м. Києві необхідно надати оцінку витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища позивача при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності (у разі надання позивачем його до пенсійного органу).

Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити, внаслідок їх передчасності.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку повторна заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та за результатом її розгляду прийнято рішення від 24.01.2023р. №184150010651.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в м. Києві, проте обов`язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Сумській області.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є визнання протиправним та скасування рішення від 24.01.2023р. № 184150010651 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.01.2023 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , а не дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивача у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки саме рішення відповідача 1 від 24.01.2023р. № 184150010651 несе негативні наслідки для прав позивача на пенсійне забезпечення.

Крім того, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1986 року до 12.12.1991 року та повторно розглянути її заяву від 17.01.2023р. про призначення пенсії по інвалідності та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчиняти дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 184150010651 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.01.2023 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) період роботи з 01.08.1986 року до 12.12.1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) від 17.01.2023р. про призначення пенсії по інвалідності та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова