Рішення № 115584786, 12.12.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3129/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛБУД», Хмельницька обл., м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ЛОГІСТІКС ІНТЕРНЕШНЛ» , Київська обл., м. Вишневе

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛБУД» б/н від 12.10.2023 року (вх. №1468 від 13.10.2023) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ЛОГІСТІКС ІНТЕРНЕШНЛ» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №05/09/2023-1 від 05.09.2023 року у сумі 111634,84 грн., з яких, 111534,00 грн. основного боргу та 100,84 грн. 3% річних.

Також, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки, ціна позову у справі №911/3129/23 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2023 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3129/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

До суду від позивача надійшла заява б/н від 31.10.2023 року (вх. №8663 від 01.11.2023) про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку із частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 50100,84 грн.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛБУД» (за договором - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ЛОГІСТІКС ІНТЕРНЕШНЛ» (за договором - експедитор, представник від замовника) 05.09.2023 року укладено Договір про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №05/09/2023-1 (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, предметом даного договору є взаємовідносини Сторін, які виникають при транспортному обслуговуванні вантажів, що надаються Експедитором для перевезення автомобільним транспортом Перевізника (або його субпідрядників, довіреними особами, яких він являється) в міському, міжміському та міжнародному сполученні.

Згідно п. 2.2. Договору, конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення, яка є невід`ємною частиною даного Договору і має юридичну силу, навіть якщо вона отримана або передана за допомогою факсимільного зв`язку, як додатковий договір або додаток до Договору.

Відповідно до п.п. 4.3., 4.4. Договору, порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється Перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором згідно ст. 929 Цивільного кодексу України, а саме безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок Перевізника із коштів, що були перераховані Замовником за перевезення на розрахунковий рахунок Експедитора, згідно належним чином оформлених актів виконаних робіт, на протязі 30-ти банківських днів, якщо інше не обумовлено в Заявці.

У п. 9.4 Договору сторони погодили, що Договір являється безтерміновим та діє з моменту підписання і до повного виконання зобов`язань по Договору.

Як зазначено позивачем, на виконання зобов`язань за Договором та згідно Заявки №1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, ним надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 111534,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №223 від 15.09.2023 року, а також, міжнародною товарно-транспортною накладною №2309060002-1 від 06.09.2023 року. Вартість наданих позивачем послуг відповідачу становить еквівалент 3050 доларів США у валюті «гривня» по курсу Національного банку України. Оплата відповідно до Заявки №1 повинна була бути здійснена шляхом безготівкового перерахунку після отримання оригіналів документів протягом 7 (семи) банківських днів. Оригінали документів, складених в процесі надання послуг отримано відповідачем 20.09.2023 року, що підтверджується накладною «НОВА ПОШТА» №59001023576989. Однак, надані позивачем послуги відповідачем не оплачено.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №01-03/10-2023 від 03.10.2023 року (докази надіслання додано до матеріалів справи) з вимогою погасити заборгованість на загальну суму 111534,00 грн. Однак, відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та реагування, заборгованість за надані послуги не погашено, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) та сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України).

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Так, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» визначено перелік істотних умов договору транспортного експедирування. Вказаною нормою визначено, що за договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення,за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» встановлено обов`язок клієнта по сплаті експедитору належної плати та відшкодуванню документально підтверджених витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем на виконання зобов`язань за Договором та згідно Заявки №1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом надано послуги з перевезення вантажу на суму 111534,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №223 від 15.09.2023 року, підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками, а також, міжнародною товарно-транспортною накладною №2309060002-1 від 06.09.2023 року. Однак, відповідачем надані послуги оплачено частково на суму 61534,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5545 від 20.10.2023 року. Станом на день прийняття рішення у справі відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 50100,84 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано.

Таким чином, оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 50100,84 грн. станом на день прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача 50100,84 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути 100,84 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 02.10.2023 по 12.10.2023, згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у 100,84 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства, а тому, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ЛОГІСТІКС ІНТЕРНЕШНЛ» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ЛОГІСТІКС ІНТЕРНЕШНЛ» (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 6-В, офіс 1, код ЄДРПОУ 41344139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЛБУД» (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, Львівське шосе, будинок 16, квартира 115, код ЄДРПОУ 42714029) 50100 (п`ятдесят тисяч сто) грн. 84 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 84 коп. 3% річних, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць