Рішення № 115584765, 05.10.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 910/2063/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області

до Фізичної особи-підприємця Писаренка Андрія Миколайовича

прo розірвання договору оренди земельної ділянки

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Журавльов П.В.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (надалі ? позивач) до Фізичної особи-підприємця Писаренка Андрія Миколайовича (надалі відповідач) прo розірвання договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2023 року відкрито провадження у справі № 910/2063/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.06.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 01.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2023 року підготовче засідання відкладено на 29.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 16.06.2023 року позивачем подано відповідь на відзив б/н від 14.06.2023 року

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2023 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 24.08.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.08.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 23.08.2023 року про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.08.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 910/2063/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.09.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 13.09.2023 року відповідачем подано пояснення б/н від 13.09.2023 року

У судовому засіданні 14.09.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач у судове засідання не з`явився. Розгляд справи відкладався на 05.10.2023 року.

В судовому засіданні 05.10.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача в судове засідання не з`явився, в ході розгляду спору подав заперечення проти позову та просив розглядати справу за наявними матеріалами за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 05.10.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2007 року між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, код ЄДРПОУ 04358514, та Фізичною собою-підприємцем Писаренком Андрієм Миколайовичем, РНОКПП НОМЕР_1 , було укладено Договір оренди землі, посвідчений Дудкіною Н.В., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, та зареєстрований в реєстрі за №1-4317 (надалі - Договір), відповідно до якого Гореницька сільська рада (Орендодавець) надає, а Фізична особа-підприємець Писаренко Андрій Миколайович (Орендар) приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва торговельного комплексу та кафе-бару, яка знаходиться за адресою: село Гореничі, Києво-Святошинського району (наразі Бучанський район) Київської області, вулиця Леніна (нова назва Соборна), 204-А, в межах населеного пункту, кадастровий номер земельної ділянки 3222482001:01:001:0122.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.12.2007 року вказана вище земельна ділянка була передана від Орендодавця до Орендаря.

Відповідно до прийнято Закону України від 16.04.2020 року № 562-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», Кабінетом Міністрів України було визначено адміністративні центри та затверджено території 1470 спроможних територіальних громад, у яких будуть проведені місцеві вибори у 2020 році на новій територіальній основі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №715-р від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» затверджено територію Білогородської територіальної громади з центром у с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області. До зазначеної громади увійшло 10 сіл, які входили до територій обслуговування Білогородської, Бобрицької, Гореницької, Музичанської та Святопетрівської сільських рад.

Відповідно до пп.9 п. 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування» юридична особа сільська, селищна, міська рада, розміщена адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Таким чином, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області наразі є правонаступником прав та обов`язків Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, в тому числі за Договором оренди.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 7 Договору орендна плата за оренду земельної ділянки встановлюється у розмірі, що дорівнює 10 (десять) % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки на рік, та сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця в безготівковому порядку щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №6644 від 31.01.2022 року, виготовленого відділом №4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3222482001:01:001:0122 становить 567 983,99 грн. Отже, розмір річної орендної плати за земельну ділянку у 2022 році становив 56 798, 40 грн., а місячний розмір орендної плати становив 4 733,20 грн.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в 2022 році та нехтує строком оплати, зазначеним в п. 7 Договору оренди землі, що підтверджується довідкою фінансового управління Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області вих. №76 від 02.11.2022 року.

Зокрема, станом на 10.11.2022 року відповідачем орендна плата за користування земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 3222482001:01:001:0122 в 2022 році не сплачувалася (оплата в розмірі 1 825,00 грн. від 17.01.2022 року згідно з призначенням платежу була проведена за 2021 рік), а отже наявна заборгованість за 9 місяців 2022 року в розмірі 52 065,20 грн.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, a також визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 37 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Пунктом «д» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Також позивач зазначає, що положеннями частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України та ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, як підстава для розірвання договору оренди. У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 зазначено, що у п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, як зазначає позивач, в порушення приписів п.7 Договору та чинних норм законодавства України відповідач систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222482001:01:001:0122 в 2022 році, що є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку, а також стягнення розміру заборгованості.

З огляду на викладене, позивач в позові просить розірвати Договір оренди земельної ділянки від 18.12.2007 року, укладений між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем Писаренком Андрієм Миколайовичам, посвідчений Дудкіною Н.В., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, та зареєстрований в реєстрі за №1-4317, кадастровий номер земельної ділянки 3222482001:01:001:0122, площа 0,065 га.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що з наданих позивачем фінансових документів вбачається, що відповідач належно виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати із розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка єдина була відома відповідачу, а саме: 1825,00 грн. за місяць оренди (03.11.2021 року було сплачено 12 468,72 грн. (платіж за шість місяців на майбутнє).

У 2022 році відповідач не мав можливості отримати витяг про новий розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Цілий 2022 рік відповідач виконував свої зобов`язання по оплаті орендної плати із відомої йому нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується даними із електронного податкового кабінету ФОП Писаренка А.М.

У зв`язку з чим, відповідач вважає необґрунтованим та безпідставним твердження позивача про те, що відповідач 9 місяців 2022 року не сплачував орендну плату, що також не підтверджено належними розрахунками.

Відповідач зазначає, що не мав можливості самостійно отримати витяги про нормативно-грошову оцінку із Державного земельного кадастру через технічні причини. В підтвердження чого відповідач надав докази звернення з відповідними запитами, на які надано відповіді з формулюванням «За результатом розгляду заяви (запиту) про надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру повідомляємо про відмову у наданні запитуваних відомостей.

При цьому, як зауважує відповідач, з загальнодоступної інформації йому було відомо, що протягом 2022 року у зв`язку з запровадженням воєнного стану всі реєстри, в тому числі Державний земельний кадастр були закриті для доступу, тому відповідач з незалежних від нього обставин був позбавлений можливості отримати відомості про зміну нормативно-грошової оцінки землі і продовжував виконувати свої зобов`язання за Договором оренди із наявної у нього нормативно-грошової оцінки.

В свою чергу, позивач не повідомляв відповідачу про необхідність сплати орендної плати за новою нормативною оцінкою землі, з відповідними вимогами не звертався. Про новий розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідач дізнався із позовної заяви позивача. Також відповідач зазначив та надав докази, що станом на період розгляду справи відповідач невідкладно сплатив всю заборгованість по орендній платі, яка зазначена позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №1975 від 31.05.2023 року.

Відповідач наголошує, що в даному випадку вимоги про розірвання договору оренди у зв`язку з порушенням умов оплати є відповідальністю за порушення умов договору, підстави для застосування якої відсутні.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано документів, які б підтверджували факт належного його звернення до органів Державного земельного кадастру із заявою про отримання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок протягом 2022 року. Порядок надіслання запитів до Державного земельного кадастру протягом 2022 року змінювався, однак при правильному зверненні відповідач міг отримати витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок протягом 2022 року

Крім того, 04.08.2022 року Білогородською сільською радою було направлено відповідачу листа та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №6644 від 31.01.2022 року, тобто вже в серпні 2022 року відповідач був обізнаний з актуальною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки 3222482001:01:001:0122. Але, не дивлячись на це, відповідач в листопаді та грудні 2022 року сплачував орендні платежі в розмірі як за 2021 рік.

Згідно листа Держгеокадастру №6-28-0.222-275/2-22 від 11.01.2022 року Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення становить 1,1. Отже, навіть за відсутності актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2022 рік, відповідач мав сплачувати за кожний місяць в 2022 році 2007,50 грн.

Крім того, за повідомленням Держгеокадастру від 12.01.2023 року значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) 1,15.

Отже, в 2023 році відповідач зобов`язаний був сплачувати за оренду земельної ділянки 5 443,17 грн. на місяць з застосування відповідного коефіцієнта 1,15 з врахуванням актуальної нормативної грошової оцінки земель (567 983,99 грн.), однак сплачував в 2023 році по 2096,19 грн. на місяць.

Відповідач у поясненнях на відповідь на відзив зауважував на відсутності ознак істотності та умисності порушення, невідкладне виконання зобов`язання в повному обсязі та передчасність звернення до суду з вимогою про розірвання Договору без попереднього повідомлення (претензії) про необхідність сплати заборгованості. Відповідач стверджує, що позивач скориставшись непорозумінням без достатніх підстав під формальним приводом намагається відібрати земельну ділянку з користування відповідача.

Дослідивши викладені у позові обставини з врахуванням заперечень відповідача та наявних у справі доказів, суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1, 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок в оренду, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно їх повноважень, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З огляду на наведені норми законодавства, суд зазначає про земельні відносини щодо оренди земельних ділянок державної та комунальної форми власності не є суто цивільними і врегульовані крім загального законодавства про зобов`язальні правовідносини, також іншими спеціальними нормами земельного та податкового законодавства.

У зв`язку з чим, суд також зазначає про неспроможність застосування висновків постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17, в якій розглядались відносини оренди земельної ділянки приватної власності.

Відповідно до п. 7 Договору орендна плата за оренду земельної ділянки встановлюється у розмірі, що дорівнює 10 (десять) % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки на рік, та сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця в безготівковому порядку щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендних платежів за Договором оренди землі належним чином не виконував. В позові позивач зазначив, що відповідачем не сплачено орендні платежі за 9 місяців 2022 року в розмірі 52 065,20 грн. З врахуванням наданих відповідачем заперечень, позивачем визнано, що відповідач регулярно сплачував орендні платежі, однак у меншому розмірі, ніж належало.

В той же час, суд зауважує, що заявляючи вимоги про розірвання Договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендних платежів, позивач не заявив у позові про стягнення заборгованості з орендної плати, детального розрахунку заборгованості не навів, доказів дійсного існування заборгованості в наведені у позові періоди не надав.

Після подання позову відповідач в повному обсязі виконав зобов`язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, як зауважено у відповідній ч. 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 14.1.147. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як визначено ст. 269 Податкового кодексу України, 269.1. Платниками плати за землю є:

269.1.1. платники земельного податку:

269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Таким чином, відповідач є платником плати за землю в розумінні наведеної норми ст. 269 Податкового кодексу України.

Орендна плата за земельну ділянку врегульована ст. 288 Податкового кодексу України.

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

288.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 Податкового кодексу України визначено, що 285.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

285.2. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

286.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

286.3. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

286.4. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Згідно із пунктом 3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцем знаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

На відміну від юридичних осіб, фізичним особам аналогічні нарахування у відповідності до п. 286.5. Податкового кодексу України проводяться контролюючими органами, що додатково свідчить про податкову природу плати за оренду землі державної та комунальної власності.

Наведені норми свідчать, що адміністрування (облік та контроль) сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності здійснюють податкові органи. Відповідно, належним доказом про наявність заборгованості з орендної плати (за оренду землі державної та комунальної власності) мають бути відомості відповідної державної податкової інспекції про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою. При цьому, правильному формуванню таких відомостей мало передувати дотримання позивачем вимог п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України щодо своєчасного та належного подання контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформації про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання.

Аналогічні положення наведені у абз.2 п.2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», що доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Також у п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зроблено висновок, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 ПК України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України «Про оренду землі», стаття 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

За даними електронного податкового кабінету відповідача, у нього не обліковується податкової заборгованості, в тому числі зі сплати орендних платежів за оренду земельної ділянки.

Невідображення податковим органом актуальної інформації щодо стану сплати орендної плати за укладеним з відповідачем Договором через ненадання позивачем необхідних відомостей, свідчить про невизначеність відповідних зобов`язань в установленому порядку, відтак, їх непідтвердженість.

Визначення сум належних до сплати орендних платежів та періодів сплати у даному спорі лише за участю орендодавця земельної ділянки комунальної власності органу місцевого самоврядування, без відображення таких відомостей в податковому обліку, суперечить нормам податкового законодавства та встановленому порядку нарахування та сплати відповідних платежів.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина друга статті 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, частина друга статті 651 Цивільного кодексу України передбачає розірвання договору саме в разі, коли порушення має істотний характер, що покликане забезпечити принцип співмірності порушення і відповідальності.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на обставини спору з врахуванням пояснень відповідача, в його діях відсутні ознаки свідомого наміру ухилитись від виконання зобов`язань.

Розмір орендної плати у Договорі визначений у відсотковому відношенні від нормативно-грошової оцінки землі, актуальний розмір якої на 2022 рік відповідачу не був достовірно відомий з об`єктивних причин. Відповідачем здійснювались орендні платежі в розмірі, який діяв до зміни нормативно-грошової оцінки землі. Тобто невідповідність сплачених сум була обумовлена невідповідністю розрахунку обставинам, що змінились. Відтак, неповна сплата пов`язана з помилкою, а не ухиленням від виконання зобов`язання в повному обсязі.

В свою чергу, позивач протягом тривалого часу не звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості в повному обсязі, що свідчить про відсутність відповідних очікувань від Договору. Крім того, суд враховує, що до звернення з позовом про розірвання Договору, позивач не повідомляв відповідача про необхідність сплати орендних платежів у більшому розмірі та про наявність заборгованості, не вимагав її сплати, не попереджав відповідача про розірвання Договору. Фактично вимога про розірвання Договору заявлена позивачем до суду без попередження відповідача в той час, як відповідач не усвідомлював наявності порушень та розміру заборгованості, в тому числі виходячи з даних свого податкового кабінету.

Безумовно, має місце недбалість відповідача, яка виразилась у невжитті всіх необхідних заходів для визначення правильного розміру орендних платежів. В той же час, можливості відповідача були обмежені дією воєнного стану та закриттям державних реєстрів, що значно ускладнювало отримання необхідної інформації.

В свою чергу, поведінка позивача, в тому числі незаявлення у позові про стягнення заборгованості, свідчить про відсутність у нього першочергового наміру відшкодувати збитки та отримати очікуване за Договором.

Наведені обставини в своїй сукупності свідчать про відсутність ознак істотності порушення, яке усунуто відповідачем невідкладно в повному обсязі.

Неповідомлення позивачем відповідача про наявність заборгованості та непопередження про намір розірвати Договір свідчить про наявність в діях позивача ознак зловживання відповідним правом на розірвання Договору.

В ході розгляду спору судом встановлено, що наведені позивачем обставини з врахуванням пояснень відповідача, не свідчать про істотне, систематичне та свідоме порушення відповідачем умов Договору оренди землі і не можуть бути безумовною підставою для його розірвання.

Щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою, наведених у п. «д» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.

Припинення права користування земельною ділянкою є самостійною мірою юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.

Як визначено ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Таким чином, п. «д» ч.І ст.141 Земельного кодексу України передбачено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

В той же час, підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку визначені ст. 143 Земельного кодексу України, яка передбачає, що примусове припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку здійснюється у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з підстав, визначених п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку або орендної плати, не передбачено примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Відповідні питання відносяться до використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства, для яких порядок припинення права користування врегульовано ст. 144 Земельного кодексу України.

Статтею 144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Однак, органом місцевого самоврядування відповідного рішення не приймалось, позивач навіть не звертався до відповідача з повідомленням про наявність заборгованості та вимогами про необхідність її сплати.

Таким чином, оскільки з підстав, визначених п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України не передбачено примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку, відповідне питання мало вирішуватись у відповідності до ст. 144 Земельного кодексу України шляхом винесення відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Крім того, наведені в п. «д» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підстави припинення права користування земельною ділянкою - систематична несплата земельного податку або орендної плати, є відносним та оціночним поняттям і відповідне питання має розглядатись в контексті наведених в ст. 651 Цивільного кодексу України умов припинення договору, таких як істотність порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також, з огляду на норму ст. ст. 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати сплати орендної плати, в тому числі примусово в судовому порядку і така орендна плата безумовно має сплачуватись. В той же час, сама по собі несплата, яка не має ознак істотного порушення і не завдає значної шкоди іншій стороні, не є безумовною підставою для розірвання договору оренди землі.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом не встановлено ознак істотності порушення та достатніх підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді розірвання Договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані та безпідставні, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до Фізичної особи-підприємця Писаренка Андрія Миколайовича прo розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 12.12.2023 року