Рішення № 115584754, 01.11.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2358/23

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/2358/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп»,

м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт Козин Обухівського району Київської області

про стягнення 217 551,13 грн.

Представники:

від позивача:Бойко Ю.О., адвокат, ордер серії АО № 1096149 від 24.07.2023;

від відповідача:Гавкалюк В.В., довіреність № 135/22 від 14.09.2023;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елетротрейдінг Груп» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі-відповідач) про стягнення 217 551,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 174 187,43 грн та 3 % річних у розмірі 43 363,70 грн, нарахованих позивачем на суму заборгованості, яка була предметом розгляду у справі № 911/1338/22 та, яка на час звернення із позовом у справі № 911/2358/23 лишається не сплаченою відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2023 постановлено відкрити провадження у справі № 911/2358/23 та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання справі № 911/2358/23 призначене на 30.08.2023.

28.08.2023 через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшов відзив (вх. № 2823/23), в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову. Так, відповідач зазначав про те, що Договір купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-283-РДД від 13.10.2021 містить елементи кредиту, оскільки позивачем здійснювалась попередня оплата за електричну енергію і, як наслідок до даних відносин має застосовуватись положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже ПАТ «Центренерго» звільняється від відповідальності за ст. 625 Цивільного кодексу України, а нараховані проценти річних та інфляційні нарахування мають бути списані позивачем. Відповідач зазначає про те, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України починаючи з 24.02.2022, теплові електростанції ПАТ «Центренерго» неодноразово припиняли своє функціонування, у зв`язку із нанесенням окупаціними військами ракетних ударів , у зв`язку з чим відповідач зазнав значних майнових втрат у вигляді знищення та пошкодження майна, а занадто великі заявлені до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3 % річних призведуть до витрачення коштів не на відновлення критичної інфраструктури та виплати заробітної плати співробітникам, а на оплату вказаних санкцій. Відповідач вважає, що рівень вини товариства у наявності боргу перед позивачем спричинений обставинами, які не залежали від відповідача, а тому наявні підстави для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних нарахувань на 99 %.

Ухвалою господарського суду від 30.08.2023 підготовче засідання у справі було відкладено на 27.09.2023.

15.09.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 3147/23), в якій позивач підтримуючи позовні вимоги вказував на те, що між сторонами укладений договір відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» предметом якого є купівля-продаж електричної енергії, а отже між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання товару - електричної енергії і ніяк не кредитні відносини, а отже й посилання відповідача на практику Верховного Суду у справі № 910/14180/18 є не вірним, з огляду на різну природу процентів.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних, вважаючи доводи відповідача необґрунтованими, такими, що фактично ігнорують основні принципи господарського судочинства, як-то верховенство права та рівність усіх учасників перед законом і судом, а заявлені позивачем до стягнення відсотки річних та інфляційна складова взагалі входять до складу основного боргу, де чинне законодавство не передбачає можливості їх зменшення.

25.09.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.09.2023 (вх. № 7688/23) про зупинення провадження у справі № 911/2358/23 до вирішення Верховним Судом касаційної скарги ПАТ "Центренерго" у справі № 911/1338/22. Так, в обґрунтування свого клопотання, відповідач вказує на те, що ухвалою Верховного Суду Касаційного Господарського Суду від 19.09.2023 було зупинено провадження у справі № 911/1338/22 до розгляду Об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 911/1359/22 за позовом ПрАТ "Укренерго до ПАТ "Центренерго", в якій серед іншого буде розглядатись питання усунення розбіжностей у застосуванні до спірних правовідносин норм Постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022.

За результатами розгляду клопотання б/н від 25.09.2023 (вх. № 7688/23), суд відхилив таке з підстав його необґрунтованості та не вбачає підстав неможливості здійснення розгляду справи № 911/2358/23 до вирішення Верховним Судом касаційної скарги ПАТ "Центренерго" у справі № 911/1338/22.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2023 підготовче засідання у справі № 911/2358/23 було відкладено на 11.10.2023.

06.10.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (вх. № 3193/23) на відповідь на відзив, в яких останнім фактично підтримані свої заперечення, викладені у відзиві, з приводу чого відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 11.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2358/22, а справу призначено до розгляду по суті на 01.11.2023.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представників учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, у серпні 2022 року до Господарського суду Київської області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг груп» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 1 600 976,44 грн, з яких 1 453 420,80 грн. попередня оплата за двостороннім Договором купівлі-продажу електричної енергії від 13.10.2021 № 20/21-283-РДД, 133 220,55 грн інфляційні втрати та 14 335,09 грн 3 % річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за двостороннім Договором купівлі-продажу електричної енергії від 13.10.2021 № 20/21-283-РДД щодо повернення сплаченої суми попередньої оплати за електричну енергію, відпуск/відбір якої не відбувся.

Під час розгляду судом справи № 911/1338/22 було встановлено, що між ПАТ Центренерго (продавець) та ТОВ Електротрейдінг груп (покупець) укладено двосторонній Договір купівлі-продажу електричної енергії від 13.10.2021 № 20/21-283-РДД, відповідно до якого продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в об`єднану енергосистему України, а покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з об`єднаної енергосистеми України згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку № 1. У разі зменшення оплаченого обсягу відпуску/відбору електричної енергії та за відсутності обґрунтованих претензій до покупця по будь-яким договірним зобов`язанням між сторонами, продавець зобов`язується повернути суму передплати покупцю протягом 7-ми банківських днів, з дати отримання обґрунтованої письмової вимоги про таке від покупця (п. 2.1 договору).

У відповідності з п. 3.2 договору оплата за електричну енергію проводиться покупцем після укладення продавцем договорів договірного списання, визначених у п. 4.2 цього договору, грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця шляхом перерахування грошових коштів в строки, розмірах, наведених далі, а саме: протягом 5-ти банківських днів, з дати підписання договору, в сумі платежу, який становить 100% від вартості всього обсягу відпуску/відбору електричної енергії за перші 74 календарних днів періоду постачання електричної енергії, з урахуванням гарантійного внеску; не пізніше 2-х банківських днів до початку березня 2022 року, в сумі вартості обсягу відпуску/відбору електричної енергії за березень 2022 року, з урахуванням першої оплати.

Умовами п. 3.3 договору встановлено, що період відпуску/відбору електричної енергії складається з таких етапів: 1 етап відпуску/відбору: з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року; 2 етап відпуску/відбору: з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року; 3 етап відпуску/відбору: з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі надходження від організатора аукціону - ТОВ Українська енергетична біржа на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску, внесеної покупцем для участі в аукціоні, вказана сума гарантійного внеску після його фактичного надходження на розрахунковий рахунок продавця зараховується продавцем як оплата електричної енергії, починаючи з першого етапу періоду відпуску/відбору електричної енергії згідно цього договору. Покупець не пізніше 3х банківських днів, після надходження на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску, додатково перераховує продавцю суму податку на додану вартість у розмірі 20% від сплаченого гарантійного внеску.

У відповідності з п. 4.5 договору відмова покупця від договірного обсягу електроенергії або його будь-якої частини та/або порушення покупцем строків оплати продавцю за договірний обсяг електроенергії або будь-якої частини такого обсягу у відповідності до умов договору дає право продавцю розпорядитись таким обсягом електричної енергії на власний розсуд, в тому числі - продати будь-якій (-им) третій (-ім) особі (-ам) та/або дає право продавцю зменшити обсяг відпуску електричної енергії в майбутньому, до обсягів, визначених продавцем.

В додатку № 1 до договору сторони погодили Графік відпуску/відбору електричної енергії на період з 01.01.2022 по 31.03.2022. В додатку № 2 до договору сторони визначили Інформація про частку кожного джерела енергії, використаного для виробництва електричної енергії.

На виконання умов договору товариством на розрахунковий рахунок ПАТ Центренерго було перераховано кошти в загальному розмірі 8 273 318,40 грн за електричну енергію в обсязі 3552 МВт.год, а саме: гарантійний внесок у розмірі 1 295 400 грн. згідно з платіжним дорученням від 18.10.221 № 60281834; суму ПДВ від вартості електричної енергії, яка дорівнює 20% від сплаченого гарантійного внеску у розмірі 259 080 грн. згідно з платіжним дорученням від 19.10.2021 № 4263; оплату за електричну енергію в розмірі 6 718 838,40 грн. згідно з платіжним дорученням від 21.10.2021 № 20685.

Між сторонами були підписані акти купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 6 819 897,60 грн.: від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 3 465 849,60 грн., від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 3 130 444,80 грн., від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 223 603,20 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками товариств.

За вказаними актами відпущено електричну енергію в обсязі 2928 МВт.год.

Разом з тим, у період з 01.01.2022 по 31.03.2022 відбір оплаченої покупцем електричної енергії в обсязі 624 МВт.год вартістю 1 453 420,80 грн. не відбувся, що не заперечувалось сторонами у справі № 911/1338/22.

Судом у справі № 911/1338/22 було встановлено, що всупереч приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» своїх зобов`язань щодо повернення сплаченої суми попередньої оплати за електричну енергію, відпуск/відбір якої не відбувся, не виконав, суму оплати у розмірі 1 453 420,80 грн. за електричну енергію, відпуск/відбір якої не відбувся не повернув.

Поміж іншого, судом у справі № 911/1338/22 було розглянуто вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, та встановлено, що стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 1 552,97 грн. за період з 19.07.2022 по 29.07.2022; щодо вимог про стягнення 12 782,12 грн. 3 % річних та 133 220,55 грн. інфляційних втрат, за період з 01.04.2022 по 29.07.2022 судом було відмовлено.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 28.02.2023 у справі № 911/1338/22 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг груп» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 1 600 976,44 грн., з яких 1 453 420,80 грн. попередня оплата, 133 220,55 грн. інфляційні втрати, 14 335,09 грн. 3 % річних задоволено частково; присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг груп» 1 453 420,80 грн попередньої оплати, 1 552,97 грн 3 % річних, 21 824,61 грн витрат по сплаті судового збору. В зустрічному позові Публічного акціонерного товариства Центренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Електротрейдінг груп про стягнення 269 799 грн. штрафних санкцій було відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 911/1338/22, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1338/22 за касаційною скаргою ПАТ «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023 у справі № 911/1338/22, яке набрало законної сили (щодо первісного позову), має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Таким чином, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов`язок сторони сплатити кошти, зобов`язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елетротрейдінг Груп» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 217 551,13 грн, з яких: 174 187,43 грн інфляційні нарахування та 43 363,70 грн 3 % річних. Позивач у справі № 911/2358/23 посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки на час звернення до суду заборгованість ТОВ «Центренерг», яка була предметом розгляду у справі № 911/1338/22 лишається не сплаченою.

Звертаючись до суду у справі № 911/2358/23, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 43 363,70 грн, нарахованих за період з 30.07.2022 по 27.07.2023 та інфляційні нарахування в розмірі 174 187,43 грн, нарахованих за період з 19.07.2022 по 17.07.2023 грн.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своєму відзиві на позовну заяву (вх. № 2823/23 від 28.08.2023) Товариство з обмеженою відповідальністю «Центренерго» зазначало про те, що Договір купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-283-РДД від 13.10.2021 містить елементи кредиту, оскільки позивачем здійснювалась попередня оплата за електричну енергію і, як наслідок до даних відносин має застосовуватись положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, внаслідок чого відповідач має бути звільнений від відповідальності за ст. 625 Цивільного кодексу України, а нараховані проценти річних та інфляційні нарахування мають бути списані позивачем.

Разом з цим, такі твердження відповідача не беруться судом до уваги, оскільки п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України врегульовані питання які стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору. Натомість спірні правовідносини сторін у даній справі виникли за двостороннім договором купівлі-продажу, предметом якого є товар - електрична енергія.

Окрім того, відповідач у своєму відзиві (вх. № 2823/23 від 28.08.2023) на позовну заяву просив суд, зокрема, про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних на 99 %.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що введення з 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану є обставинами непереборної сили і внаслідок військової агресії Росії та окупації міста Світлодарськ Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС, Зміївська ТЕС знаходиться в районі проведення воєнних (бойових дій), а Трипільська ТЕС двічі зазнавала ракетних обстрілів.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності та перебування ПАТ «Центренерго» в надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями.

Як вказує відповідач, стягнення в судовому порядку 3 % річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання ним зобов`язань матиме наслідком погіршення і так складного фінансового становища відповідача та надмірним навантаженням на ПАТ «Центренерго» як на товариство, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Суд зазначає, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась, зокрема, згідно Указу Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Отже, станом на дату ухвалення рішення строк дії воєнного стану в Україні продовжений до 16.11.2023.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та / або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення відповідача до позивача, у передбачений договором строк, з повідомленням про настання обставин непереборної сили, що унеможливили виконання відповідачем договірного обов`язку, з обов`язковим наданням документу, що засвідчує вказані обставини.

Крім того всупереч приписів ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду у справі № 911/1338/22 та сплату боргу у повному обсязі, як-то: доказів відсутності у ПАТ «Центренерго» грошових коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення, тоді як посилання на складний фінансовий стан відповідача не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе зменшення інфляційних нарахувань та 3 % річних, оскільки підприємництво є самостійною ініціативною діяльністю юридичної особи, несприятливі наслідки якої - ризики та майнова відповідальність повністю несе підприємство самостійно, та не може ставити в залежність від існування інших фінансових факторів та економічної ситуації.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити таке.

Положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Відповідальність передбачена положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді обов`язку боржника сплатити 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, 3 % річні та інфляційні нарахування будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19.

При цьому статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тоді як норми статті 625 ЦК України, які визначають відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Оскільки 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями, а сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми за весь час прострочення із застосуванням положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов договору є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами.

Отже, оскільки зменшення (за клопотанням сторони) заявлених інфляційних нарахувань та 3 % річних, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така відповідальність застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів, тоді як відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування таких обставин, - доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних на 99 % є необґрунтованими та неспроможними.

Так, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахуванням вірного визначеного судом періоду (з 01.08.2022 по 17.07.2023), стягненню підлягають інфляційні нарахування в розмірі 164 421,78 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 9 765,65 грн суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості у вищевказаному періоді у розмірі 43 363,70 грн.

За змістом статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 14, код ЄДРПОУ 42190690) 164 421 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста двадцять одну) грн 78 коп інфляційних нарахувань, 43 363 (сорок три тисячі триста шістдесят три) грн 70 коп 3 % річних та 2 493 (дві тисячі чотириста дев`яносто три) грн 43 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 12.12.2023.

Суддя О.О. Христенко