Рішення № 115584623, 30.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2023Справа № 904/1814/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

про відшкодування збитків

за участю представників:

від позивача: Гелеверя Р.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс", позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення збитків у сумі 202 680, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні-листопаді 2020 року, під час виконання укладених сторонами угод про перевезення, з вини АТ "Українська залізниця" були пошкоджені порожні вантажні залізничні вагони, які позивач використовує у своїй господарській діяльності на праві оренди та на праві власності. Позивач здійснив ремонт п`яти пошкоджених вагонів за власні кошти, що завдало останньому збитки.

У позові, посилаючись на ст. 224, 225 ГК України, ТОВ «Металургтранс» просить стягнути з АТ «Українська залізниця» збитки в розмірі 202 680,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 за вказаним позовом було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що зазначені позивачем вантажні вагони були направлені у вагоноремонтні депо не у зв`язку з їх пошкодженням, а для здійснення планових видів ремонту, що свідчить про відсутність факту заподіяння ТОВ «Металургтранс» збитків. Також зазначив, що по вагону № 61633681 позивачем не надано доказів того, що цей вагон у період здійснення його ремонту перебував у правомірному володінні позивача, а вагони №№ 67130757, 59114603, 52749850, 61633681 були відремонтовані підприємствами АТ «Українська залізниця» у зв`язку з плановими ремонтами відповідно до договору № Л/В-1976п/НЮ.

На стадії підготовчого провадження ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 матеріали вказаної справи за клопотанням відповідача було вирішено передати за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 справа була прийнята до свого провадження, розгляд справи продовжено у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання, учасникам справи надана можливість реалізувати свої права та обов`язки.

У підготовчому провадженні представник відповідача подав письмові пояснення по справі, в яких просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Під час розгляду справи по суті представник позивача у судовому засіданні свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 30.11.2023, не прибув, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У минулих судових засіданнях надав пояснення по суті спору, позов не визнав з підстав, наведених у відзиві та письмових поясненнях по справі.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що при здійсненні своєї господарської діяльності позивач використовує залізничні вагони: № 52749850, № 59114603 - на підставі договору оренди вагонів № 63А від 24.06.2011, укладеного з ТОВ «Трансгруп»; № 61633681 - на підставі договору № 20кп від 27.03.2013, укладеного з ПАТ «Дніпровагонмаш»; № 62233648 - на підставі договору оренди вагонів № 70А від 01.05.2020, укладеного з ТОВ «Ост-Вест Логістік Україна»; № 67130757 - на підставі договору оренди вагонів № 02А/20 від 01.01.2020, укладеного з ТОВ «Ост-Вест Логістік Україна».

Для забезпечення курсування залізничними коліями вагонів, які належать та перебувають у користуванні (оренді) ТОВ "Металургтранс", між позивачем (замовник) та ДП "Придніпровська залізниця" (виконавець) був укладений договір перевезення № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 (далі - договір).

Як вбачається з матеріалів справи, в межах вказаного договору у вересні-листопаді 2020 року залізницею, на підставі залізничних накладних №№ 37138419 від 04.11.2020, № 37340791 від 12.11.2020; № 36927572 від 27.10.2020, № 37153046 від 05.11.2020; № 37052057 від 01.11.2020, № 37188778 від 07.11.2020; № 37380938 від 13.11.2020, № 37522877 від 18.11.2020, було здійснено перевезення порожніх вантажних вагонів позивача на станцію Коломия та за накладними № 45741535 від 03.09.2020 та № 50610021 від 09.09.2020 - на станцію Славянск.

При прийманні вказаних вагонів та технічному обслуговуванні на станції відповідних структурних підрозділів АТ «Українська залізниця» було виявлено розукомплектування вагонів № 52749850, № 59114603, № 61633681, № 62233648, № 67130757, а саме -розукомплектування стояночного гальма, про що були складені акти загальної форми (форми ГУ-23). Також були складені відповідні повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагонів (форми ВУ-23М).

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що при перевезенні вантажів (порожніх вагонів) відповідач неналежно виконав свої господарські зобов`язання, не забезпечив збереження майна ТОВ "Металургтранс" (вагонів №№ 52749850, № 59114603, № 61633681, № 62233648, № 67130757), що спричинило ремонт та обслуговування цього майна, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу понесені ним збитки у результаті заміни розукомплектованих деталей та технічного обслуговування вагонів на суму 202 680,00 грн.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 314 ГК України, положення яких кореспондуються зі ст. 924 ЦК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Так само відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно зі ст. 2 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць), цей нормативний акт визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до статті 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015 (далі - Правила експлуатації), власні вантажні вагони - це вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року, та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".

Згідно з п. 3.4 Правил експлуатації власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом, повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та повинні мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів, який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При складанні акта на території України він заповнюється українською мовою. Число, місяць, рік та місце огляду вагона повинні відповідати фактичній даті та місцю дислокації вагона. Акт не повинен мати будь-яких виправлень і є дійсним протягом двох місяців з дня його складання.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б свідчили про невідповідність технічного стану вагонів позивача № 52749850, № 59114603, № 61633681, № 62233648, № 67130757 при прийнятті їх відповідачем до перевезення.

Обставини допуску вказаних вагонів до руху залізничними коліями у технічно справному стані не спростовується також самим відповідачем.

Разом з тим, згідно з п. 11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" № 01-8/91 від 29.11.2007, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і цими вагонами залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць. Водночас, залізниця зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги, що вагони до перевезення відповідачем були прийняті без зауважень, суд вважає, що 5 вагонів позивача отримали пошкодження під час їх прямування на коліях загального призначення, що й було виявлено після прибуття їх до станції призначення.

Відповідно до п. 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (далі - Інструкція), забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно з п. 6.2.1 вказаної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином розукомплектування стояночного гальма є саме пошкодженням вагону, а його несправність є підставою для заборони до включення такого вагону до складу потягу.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з п. 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно зі статтею 124 Статуту залізниць України.

Як свідчать матеріали справи, на станції прибуття, після виявлення відсутності деталей (розукомплектування) вагонів № 52749850, №59114603, № 61633681, № 62233648, № 67130757, структурними підрозділами відповідача були складені акти загальної форми ГУ-23, а саме: акт загальної форми ГУ-23 від 09.11.2020 щодо вагону № 59114603; акт загальної форми ГУ-23 від 14.11.2020 щодо вагону № 52749850; акт загальної форми ГУ-23 від 18.11.2020 щодо вагону № 61633681; акт загальної форми ГУ-23 від 19.10.2020 щодо вагону № 62233648; акт загальної форми ГУ-23 від 20.11.2020 щодо вагону №67130757.

Відповідно до п. 19 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Таким чином акти загальної форми ГУ-23 є належними доказами факту порушення відповідачем свого зобов`язання щодо схоронності вагонів, прийнятих до перевезення.

Також встановлено, що за наслідками виявленого розукомплектування авторежиму та стоянкового гальма, вагони власності (оренди) ТОВ «Металургтранс» були направлені на технічне обслуговування/деповський ремонт, про що були оформлені повідомлення форми ВУ-23.

Слід зазначити, що повідомлення форми ВУ-23М є документом, що засвідчує технічно несправний стан вагона і є підставою для перерахування вагонів з робочого парку до неробочого до числа несправних.

Посилання відповідача на те, що вагони № 52749850, № 59114603, № 61633681, № 62233648, № 67130757 були направлені на деповський ремонт у зв`язку з плановим ремонтом, не приймаються судом до уваги, оскільки такі твердження спростовуються наявними у справі актами загальної форми ГУ-23, складеними відповідачем, в яких чітко зазначено про розукомплектування стоянкового гальма та авторежиму вказаних вагонів, що й стало причиною ремонту вказаних вагонів.

Згідно з п. 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Статуту залізниць за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір шкоди, заподіяної позивачу, суд врахував наступне.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається, зокрема, з вартості ремонта пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин.

Як встановлено судом, для організації та виконання ремонту пошкоджених залізничних вагонів, позивач уклав з ТОВ "Ремвагонторг" договір № 49у від 27.06.2019 про надання послуг з організації ремонту залізничних вагонів, відповідно до якого позивачу були надані послуги з ремонту пошкоджених залізничних вагонів. Так, згідно з актом наданих послуг № 29 від 21.12.2020 вартість ремонту вагону № 52749850 склала 30 500 грн без ПДВ, вагону № 59114603 - 38 700 грн без ПДВ, вагону № 61633681 - 30 500 грн. без ПДВ, № 62233648 - 38 700 грн. без ПДВ, вагону № 67130757 - 30 500 грн. без ПДВ, що разом становить 168 900 грн. без ПДВ. (202 680 грн. з ПДВ).

Згідно з платіжними дорученнями, копії яких долучено до позовної заяви, № 98616 від 15.01.2021, № ТЗW0000144 від 16.01.2021, № T3W0000156 від 18.01.2021, № T3W0000167 від 19.01.2021, № T3W0000175 від 20.01.2021, № T3W0000192 від 21.01.2021 позивачем сплачено ТОВ "Ремвагонторг" вартість ремонту вказаних 5 вагонів у повному обсязі в сумі 202 680,00 грн. (з ПДВ).

При цьому суд зазначає, що наявні в матеріалах справи повідомлення за формою ВУ-36М свідчать виключно про факт проведення ремонту та технічного огляду пошкоджених вагонів, у той час, як вартість необхідних до придбання деталей, вартість послуг з поточного ремонту залізничних вагонів та вартість послуг з організації виконання ремонтних робіт підтверджується безпосередньо актами наданих послуг, підписаними позивачем і ТОВ "Ремвагонторг" в межах укладеного ними договору № 49у від 27.06.2019.

Таким чином судом встановлено, що загальна сума витрат позивача на комплексні послуги ТОВ "Ремвагонторг" за організацію виконання ремонту пошкоджених вагонів становить 202 680,00 грн. (з ПДВ).

Твердження АТ "Українська залізниця" про те, що ремонт вагонів був виконаний відповідачем на підставі договору № Л/В-1976п/НЮ від 08.02.2019, на підтвердження чого ним були надані акт виконаних робіт № 727/11/021 від 30.11.2020 та акт № 715/11/021 від 30.11.2020 про деповський ремонт вагонів, суд відхиляє, оскільки умови вказаного договору регулюють правовідносини сторін, пов`язані з плановим ремонтом та обслуговуванням вагонів, і ніяким чином не стосуються правовідносин щодо відшкодування збитків внаслідок незбереження вагонів, ремонт яких є наслідком та результатом невиконання відповідачем позадоговірних зобов`язань по збереженню вантажу.

Крім того зі змісту наданих відповідачем актів неможливо встановити та ідентифікувати обсяг виконаних робіт, зокрема, щодо розукомплектування вагонів, вказаних в актах загальної форми ГУ-23, тоді як з акту наданих послуг № 29 від 21.12.2020 вбачається, що ремонт вагонів № 52749850, №59114603, № 61633681, № 62233648, № 67130757 включав ремонт стоянкового гальма в зборі, а також послуги.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не підтвердив належність йому пошкодженого вагону № 61633681 на підставі договору № 20кп від 27.03.2013, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі № 3/02/20кп-100 від 27.05.2013 до вказаного договору, за яким вагон № 61633681 був переданий у власність ТОВ «Металургтранс», при цьому договір оренди щодо вказаного вагону позивачем не укладався.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

У даному випадку, розглянувши позовні вимоги та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме - протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданні шкоди - пошкодження складових частин вагонів та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, зі свого боку, відповідач не довів суду належними та допустимими доказами того факту, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

За таких обставин, дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що покладення відповідальності на АТ "Українська залізниця" за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги ТОВ «Металургтранс" про стягнення збитків у сумі 202 680,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо застосування строків позовної давності, про що заявив відповідач під час розгляду даної справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 136 Статуту залізниць встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту.

Також згідно з ч. 5 ст. 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

При цьому ч. 1, 3, 4 ст. 315 ГК України конкретизовано, що до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів.

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Отже, шестимісячний термін для пред`явлення даного позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору. Зазначене узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту залізниць України та статті 315 ГК України (тобто загальний строк на пред`явлення позову складає 6 місяців + 6 місяців + 3 місяці = 15 місяців/455 днів).

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 905/729/18 від 11.04.2019, у справі №910/11614/18 від 13.08.2019, у справі № 905/2303/18 від 10.09.2019 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 905/487/19.

Крім того суд враховує, що у період з 12.03.2020 по 30 червня 2023 на території України діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які набрали чинності 2 квітня 2020 року, до спливу строку позовної давності у спірних відносинах, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За таких обставин, враховуючи, що акти загальної форми ГУ-23, які є підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів, претензій щодо відшкодування збитків, були складені в листопаді 2020, суд вважає, що позовну заяву ТОВ Металургтранс» подано в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, про стягнення яких він заявив під час розгляду справи, то суд зазначає, що вказане питання буде вирішуватися в порядку, передбаченому частиною восьмою ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про відшкодування збитків задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, кімн. 524; ідентифікаційний код 33074226) збитки в сумі 202 680 (двісті дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп. та судовий збір у сумі 3 040 (три тисячі сорок) грн 20 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 30 листопада 2023 року.

Повний текст рішення складений 11 грудня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.