Ухвала суду № 115584557, 06.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд подання про тимчасове обмеження

у праві виїзду за межі України боржника

м. Київ

06.12.2023Справа № 910/14214/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Лиськов М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника

у справі №910/8997/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"

(вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 33880354)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент"

(вул. Пироговського, буд. 19, корп. 4, м. Київ, 03110; ідентифікаційний код 43400158)

2) Фізичної особи-підприємця Вовк Олександра Михайловича

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Таксі"

(вул. Пироговського, буд. 19, корп. 4, м. Київ, 03110; ідентифікаційний код 40300986)

про стягнення 214 322,28 грн.

без участі приватного виконавця у зв`язку із неявкою

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Господарському суді перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Таксі" та до Фізичної особи-підприємця Вовк Олександра Михайловича стягнення з відповідачів як солідарних боржників заборгованості за договором фінансового лізингу № 210915-30/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 у розмірі 214 322,28 грн.

29.11.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника Фізичної особи-підприємця Вовк Олександра Михайловича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича призначено до розгляду на 06.12.2023.

У судове засідання 06.12.2023 приватний виконавець не з`явився.

Розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд вирішив відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Як вбачається з матеріалів подання, на виконання у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 72594743.

Як вказує приватний виконавець, в рамках зведеного виконавчого провадження №72594743 ним вжито наступи заходи примусового виконання:

22.08.2023 винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 72578014, якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавцю витрат виконавчого провадження та зареєстровано відповідні обтяження Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстр обтяжень рухомого майна. Копію постанови направлено сторонам за вих. № 19786 від 22.08.2023, яку боржник отримав особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення № 3810002143529 з підписом боржника.

22.08.2023 на виконання вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження під час відкриття виконавчих проваджень з метою забезпечення реального виконання рішення винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено на виконання до банків, в яких у боржника наявні відкриті рахунки згідно відповіді ДФС України (остання 27.10.2023).

Копію постанови направлено за вих. № 19787 від 22.08.2023 на виконання до банківських установ, зокрема до AT «Універсал Банк», А' «Приват Банк», АТ «Прокредит Банк», AT «Сенс Банк», АТ «Райффайзен Банк».

Також, копію зазначеної постанови направлено сторонам за вих. № 19787 від, 22.08.2023, яку боржник отримав особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення № 3810002143529 з підписом боржника.

15.07.2020 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62578847 і про арешт майна та коштів боржника. Одночасно з цим, винесено постанови про арешт майна та про арешт коштів боржника. У відповідності до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії цих постанов було направлено рекомендованою поштовою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження - до відома.

Як вказує приватний виконавець, з метою виявлення майна, що зареєстровано за боржником на праві приватної власності, встановлення його місця знаходження, до державних органів та фінансових установ України надіслано запити та вимоги приватного виконавця.

В матеріалах виконавчого провадження наявні електронні відповіді з автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) з Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про номери рахунків відкритих юридичною особою-боржником рахунків у фінансових установах. Рахунки виконавцем було арештовано, направлено платіжні вимоги про списання з них коштів.

За твердженнями приватного виконавця, ним систематично здійснюється направлення електронних запитів в АСВП до ДПС України щодо відкриття нових рахунків юридичною особою-боржником, проте згідно з отриманими відповідями нові рахунки не відкривалися, а на встановлених раніше рахунках - кошти відсутні.

На підставі відомостей з АСВП від 30.10.202023, отриманих в результат електронного взаємообміну між банками, на виявлених рахунках кошти відсутні.

Згідно відповіді з МВС України (остання від 27.10.2023) за боржником зареєстровані на праві власності транспортний відсутні.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн № 352427638 від 31.10.2023, сформованої за боржником, виявлено нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 .

Проте, під час формування Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 352428022 від 31.10.2023 за об`єктом нерухомого майн встановлено, що боржник зазначене вище нерухоме майно продав 11.08.2017.

24.11.2023 з метою перевірки майнового стану здійснено вихід за місцем проживання боржника (м. Полтава, вул. Котовського, 19 А), проте за фактом виходу будь-якого рухомого майна боржника виявити не вдалося.

Згідно відповіді з Національної комісії з цінних паперів та фондовому ринку боржник значними пакетами акцій емітентів (5 відсотків і більше статутного капіталу) не володіє.

На підставі електронної відповіді з Управління Держпраці у Полтавській області встановлено, що великотоннажний та інший технологічний транспорт не реєструвався за боржником.

Наразі, за твердженнями приватного виконавця, у боржника Фізичної особи-підприємця Вовк Олександра Михайловича, який одночасно є керівником, власником та підписантом ТОВ «ОАЗІС ПАРК» відсутнє ліквідне майно на яке можливо звернути стягнення з метою фактичного виконання рішення суду.

Також в обґрунтування подання про обмеження виїзду виконавець вказує, що рішення суду залишається невиконаним, керівник боржника ТОВ «ОАЗІС ПАРК» Вовк Олександр Михайлович як орган управління юридичної особи-боржника вчиняє діяння, направлені на умисне невиконання судового рішення.

Окрім того, звертаючись із вказаним поданням до суду, приватний виконавець вказує, що згідно відповіді з УДМС України в Полтавській області від 31.08.2023 № 5301.4.3.1 8970/53.1-23 боржник документувався паспортом громадянина України для виїзду з кордон серії НОМЕР_2 , орган видачі 8088 та серії НОМЕР_3 від 03.11.2017 орган видачі 8030.

Відповідно до отриманої з Державної прикордонної служби України відповіді від, 30.10.2023, боржник не перетинав державний кордон України за період з 22.08.202 по 30.10.2023.

За змістом ч. 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Крім того, суд враховує, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3).

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Судом встановлено, що у матеріалах подання відсутні докази того, що боржник вчиняє свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Окрім того, суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності, однак, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.

Отже, суд приходить до висновку, що така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", матеріалами справи не підтверджується. Більше того, Матеріали справи не містять доказів накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, тощо.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Проте, всупереч наведеному, приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення боржником свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по цій справі.

Поряд з наведеним суд зазначає, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, закріплено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без наявності всіх обов`язкових умов для вжиття таких заходів, а тому суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ( ОСОБА_1 ) без вилучення паспортного документа.

Також, суд повідомляє, що у відповідності до ст. 337 ГПК України, приватний виконавець не позбавлений права повторно звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, у випадку отримання належних доказів ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.12.2023

Суддя М.О. Лиськов