Рішення № 115581181, 11.12.2023, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/976/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року Ананьївський районнийсуд Одеськоїобласті в складі: головуючої судді: Надєр Л.М.

за участю секретаря судового засідання Рачкової І.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначає, що згідно із виконавчим написом від 27 червня 2021 року за реєстровим №243999, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» за період часу з 20 червня 2021 року по 27 червня 2021 року стягнуто 8500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18437,35 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 25,00 грн. - плату за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 26962,35 грн.. 06 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т. С. внаслідок розгляду заяви стягувача відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 243999, виданого 27 червня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Остапенко Є. М. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 26962.35 грн. Копію зазначеної постанови позивачем отримано засобами поштового зв`язку в жовтні 2021 року разом із постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06 жовтня 2021 року. Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки він є неправомірним. Виходячи з інформації, яка міститься у виконавчому написі, підставою для стягнення з нього заборгованості та процентів є кредитний договір №3198577 від 20 січня 2021 року, укладений між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (ТМ MYCREDIT). Фактично зазначений договір ним не укладався, ніяких відносин із зазначеним Товариством в нього не виникло. Нотаріус під час чинення виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, чим порушив відповідні приписи Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України 22.02.2012 року № 296/5.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 18 жовтня 2023 року.

Позивач в підготовче судове засідання 18 жовтня 2023 року не з`явився, однак в матеріалах справи міститься його клопотання, в якому він просить розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с.32).

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, однак 19 вересня 2023 року подав до суду клопотання про врегулювання спору за участю судді, а також заяву про визнання позовних вимог (а.с.47, 48).

Треті особи в підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №4722/5 від 30 грудня 2021 року свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30 листопада 2009 року за №7921 на ім`я ОСОБА_2 анульовано. Наказом міжрегіонального управління від 31 грудня 2021 року №1920/6 нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Остапенко Є.М. припинено 31 грудня 2021 року (а.с.28-30).

У зв`язку з тим, що матеріали справи не містили інформації щодо обізнаності позивача про подані відповідачем клопотання, а також його думки стосовно врегулювання спору за участю судді, підготовче судове засідання було відкладено на 11 грудня 2023 року та ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року з метою вирішення питання щодо врегулювання спору за участю суді на підставі клопотання, поданого відповідачем, та необхідності з`ясування думки позивача з даного приводу було визнано обов`язковою явку позивача в підготовче судове засідання, відкладене на 11 грудня 2023 року.

11 грудня 2023 року в підготовче судове засідання позивач не з`явився, однак через канцелярію суду надав письмову заяву, в якій вказує, що він не згодний з пропозицією відповідача про врегулювання спору за участю судді, та просить продовжити розгляд справи (а.с.74).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 19 жовтня 2023 року (а.с.71), однак суд бере до уваги заяву відповідача від 15 вересня 2023 року про визнання позовних вимог (а.с.48).

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 19 жовтня 2023 року (а.с.70), однак виконала ухвалу суду від 12 вересня 2023 року про витребування доказів, та надала всі зазначені в ухвалі документи.

Згідно частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення представника відповідача, третіх осіб, взявши до уваги заяву представника відповідача про визнання позову, та заяву позивача про продовження розгляду справи у зв`язку з запереченням проти врегулювання спору за участю судді, відповідно до положень ч.3 ст.211, ч.ч.1-3 ст.223 ЦПК України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, третіх осіб та позивача.

Крім того, у відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на підставах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та 5 ст. 81 ЦПК України).

Частина 1 ст.76 ЦПК України наголошує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач заявою від 21 червня 2023 року звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області з вимогою надати йому копію матеріалів виконавчого провадження №67054470 з примусового виконання виконавчого напису №243999, виданого 27 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. з метою надання до суду в якості доказу. У відповідь на вказану заяву позивачу було надано копії матеріалів зазначеного вище виконавчого провадження. Так, 27 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за номером 243999 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами", якому Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу №2106 від 21 червня 2021 року відступлено право вимоги за кредитним договором №3198577 від 20 січня 2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ MYCREDIT) та ОСОБА_1 , невиплачені в строк грошові кошти за період з 20 червня 2021 року по 27 червня 2021 року включно, в сумі: 8500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18437,35 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 25,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, а всього на загальну суму 26962,35 грн. (а.с.14).

Також позивачу було надано копії наступних документів, пов`язаних з виконанням вище вказаного виконавчого напису нотаріуса: заява ТОВ «Фінансова компанія управління активами» від 04 серпня 2021 року про примусове виконання рішення, а саме, вище зазначеного виконавчого напису (а.с.11), виписка з ЄДРЮО, ФОП та громадських формувань відносно ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (а.с.12), виписка з рахунка ОСОБА_1 щодо наявної заборгованості (а.с.13), постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №67054470 від 06 жовтня 2021 року (а.с.15), постанова про стягнення з боржника основної винагороди ВП №67054470 від 06 жовтня 2021 року (а.с.16), постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №67054470 від 06 жовтня 2021 року (а.с.17), відповідь на запит №117512837 від 06 жовтня 2021 року щодо наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів (а.с.18), відповідь на запит №117512838 від 06 жовтня 2021 року про джерела отримання доходів боржника (а.с.19), відповідь на запит №117512839 від 06 жовтня 2021 року наявні рахунки у боржника (а.с.20), запит приватного виконавця Шевченко Т.С. про надання інформації про залишки коштів, про арешт коштів, про зупинення видаткових операцій на рахунках боржника (а.с.21), постанова про арешт коштів божника ВП №67054470 від 18 жовтня 2021 року (а.с.22), вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю №29712 від 18 жовтня 2021 року (а.с.23).

Крім того в ухвалі про відкриття провадження у справі від 12 вересня 2023 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, та витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №67054470 щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» боргу в розмірі 26962 гривні 35 копійок.

02 жовтня 2023 року на виконання ухвали суду від 12 вересня 2023 року до суду надійшла належним чином завірена копія матеріалів виконавчого провадження №67054470 щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» боргу в розмірі 26962 гривні 35 копійок (а.с.49-65). Вивчивши вказані матеріали, судом встановлено, що документи, які в них містяться, повністю відповідають документам, доданим позивачем до позовної заяви.

Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України "Про нотаріат", наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (далі Порядок вчинення нотаріальних дій), постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса"(далі Перелік документів).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України"Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1 та 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підп. 2.1 та 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Так, згідно п. 1 Переліку документів вчинення виконавчого напису передбачено за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат"та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем, та належним чином підтверджуватися.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості. З огляду на наведене, з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16 та 18 ЦК України та ст.ст. 50, 87 та 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача безспірне право на стягнення грошових сум.

Таким чином, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі від 05.07.2017 № 6-887цс17 та в постанові Верховного Суду у справі від 19.09.2018 №207/1587/16 (провадження № 14-12559св18).

Суд вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису насамперед не переконався належним чином у безспірності наявності заборгованості, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було дотримано вимоги Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій щодо безспірності заборгованості, що є підставою для задоволення вимог позивача в цій частині позову, прийняття визнання позову в цій частині відповідачем та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Положеннями статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач не ставить питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позову в розмірі 1073 гривні 60 копійок. Однак відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач в свою чергу в заяві про визнання позову просить при ухваленні рішення в частині розподілу судових витрат застосувати норми ч.1 ст.142 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Приписами частини 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, згідно частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, та на виконання вимог ч.1 ст.142 ЦПК України суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 50% сплаченого ним судового збору за подання позову до суду у розмірі 536 гривень 80 копійок, а решта 50% сплаченого позивачем судового збору за подання позову до суду підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.2, 10-13, 76-83, 89, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №243999 від 27 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ - 35017877) заборгованості, яка виникла за кредитним договором №3198577 від 20 січня 2021 року за період з 20 червня 2021 року по 27 червня 2021 року у розмірі: 8500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18437,35 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 25,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 26962 гривні 35 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ - 35017877) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 50% сплаченого ним судового збору за подання позову до суду у розмірі 536 гривень 80 копійок.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути позивачу ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 536 гривень 80 копійок (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок), що складає 50% судового збору, сплаченого позивачем за подання позову до суду на рахунок №UA258999980313141206000015634, код отримувача 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Ананьїв/22030101, банк одержувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), згідно квитанції №59316794 від 15 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Суддя: Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.