Ухвала суду № 115573612, 11.12.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 263/13508/20

Провадження № 2/638/1437/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря Почерніної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ, про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2020 року №638 про зняття з квартирного обліку та зобов`язання поновити на квартирному обліку, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ, в якому просить скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16 жовтня 2020 року № 638 «Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 » щодо зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у м. Маріуполь капітана запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ; зобов`язати житлову комісію ВЧ НОМЕР_2 поновити капітана запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 на обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, як учасника бойових дій з 10.12.2015 для отримання такого житлового приміщення або для отримання капітаном запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 з 19.05.1999 грошової компенсації за неотримане житлове приміщення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 02 грудня 2021 року вказану справу передано на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся.

Представник ВЧ НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провидити за його відсутністю. Також просив закрити провадження по справі оскільки розгляд справи належить до юрисдикції адміністративних судів.

Представник ВЧ НОМЕР_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службув Збройних Силах України та звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 03 серпня 2020 року № 34 .

Відповідно до копії витягу з протоколу засідання членів житлової комісії військової частини НОМЕР_2 № 77 від 09 жовтня 2020 року, капітан запасу ОСОБА_1 знаходиться на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_2 з 19 травня 1999 року зі складом сім`ї три особи дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ; зобов`язати житлову комісію ВЧ НОМЕР_2 поновити капітана запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 . На обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень як учасник бойових дій з 10 грудня 2015 року.

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16 жовтня 2020 року № 638, знято з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у м. Маріуполь на підставі п. 9 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 зі змінами та ст. 40 ЖК України капітана запасу ОСОБА_1 зі складом 3 особи, а саме він, дружина ОСОБА_2 , син- ОСОБА_3 .

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язкахїх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторонау правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

За змістом пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

Право на житло належить до сфери прав будь-якої людини. Забезпечення житлом є життєвою необхідністю і одним з основних прав громадян незалежно від рівня економічного розвитку держави. Статтею 25 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, який включає харчування, одяг та житло.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни, належить до служби публічної, тому у спірних правовідносинах щодо захисту житлових прав приймається рішення, що впливає на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

У цій справі позивач звернувся з позовом про скасуваннянаказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 жовтня 2020 року № 638 в частині зняття з квартирного обліку та поновлення на першочерговому квартирному обліку військовослужбовців.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзаци перший, третій пункту 1 статті 12 Закону).

Соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.

Тому цей спір військовослужбовця щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Ураховуючи викладене, спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32 цс 22) та постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 359/10656/18 (провадження № 61-11574 св 20), від 14 вересня 2022 року у справа № 331/3641/21 (провадження № 61-5521 св 21), від 09 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337 св 22), від 14 грудня 2022 року у справі № 389/3690/21 (провадження № 61-9563 св 22), від 15 березня 2023 року у справі № 636/3368/21 (провадження № 61-437 св 23), від 05 липня 2023 року у справі № 265/6219/20 (провадження № 61-3702св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 344/6853/21 (провадження № 61-5216св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 465/7599/20 (провадження № 61-3985св22), від 08 листопада 2023 року у справі № 183/5382/23 (провадження № 61-11897св23).

Оскільки вимоги позивача стосуються незаконних рішень відповідача щодо реалізації його права на житло, гарантоване Законом, тому спір військовослужбовця з Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо реалізації цього права потрібно розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори щодо проходження публічної служби (аналогічно як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Отже, у справі, яка розглядається, спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв`язку з неможливістю реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст.13,49,206,260,261 ЦПК України, суд, -

постановив:

Закрити провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ, про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2020 року №638 про зняття з квартирного обліку та зобов`язання поновити на квартирному обліку.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали

Суддя Л.М. Рибальченко