Вирок № 115568190, 11.12.2023, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/3766/23

Провадження № 1-кп/715/262/23

В ИР ОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2023 смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022262020004587 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

На початку жовтня 2023 року ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, вступив в попередню злочинну змову із особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, спрямовану на організацію незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску громадянина України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У період часу з 09.10.2023 року по 25.10.2023 рік особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, використовуючи месенджер WhatsApp, обумовив порядок здійснення незаконного переправлення через державний кордон України із ОСОБА_6 , одночасно узгодивши із ним оплату за вказані незаконні послуги, яка становила 5000 доларів США, які мали бути сплачені наступним чином: 2000 доларів США мали бути сплачені ОСОБА_6 одразу у якості авансу, а решту останній зобов`язувався передати після перетину кордону.

В подальшому, а саме близько десятої години ранку 25.10.2023 року, ОСОБА_4 , виконуючи інструкції особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибув за адресою м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 55, де зустрівся із ОСОБА_6 та отримав від нього грошові кошти у сумі 2000 доларів США, які в подальшому передав контактній особі, вказаній йому особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. При цьому, як встановлено у ході досудового розслідування, ОСОБА_4 , вступивши в злочинну змову із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та виконуючи його вищевказані інструкції, діяв без корисливого мотиву та не був обізнаний про те, що останній отримав чи повинен був отримати кошти від ОСОБА_6 в якості винагороди за надання незаконних послуг щодо перетину державного кордону України.

25.10.2023 ОСОБА_6 , діючи відповідно до отриманих раніше вказівок, які надавалися йому особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибув до центрального автовокзалу у м. Чернівці, де зустрів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які також мали на меті незаконно перетнути державний кордон, звідки ОСОБА_7 за допомогою мобільного додатку «BOLT» замовив послугу таксі, на якому вказані особи приїхали до с. Багринівка Чернівецького району.

Одразу після прибуття до с. Багринівка Чернівецького району, відповідно до попередньо отриманого маршруту у мобільному додатку «Telegram» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали рух від дороги у напрямку лінії розмежування державного кордону України та Республіки Румунія.

Цього ж дня, тобто 25.10.2023 року близько 15 год. 00 хв. громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 затримано прикордонним нарядом відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_6 на відстані близько 1000 метрів від державного кордону України, що знаходиться в адміністративних межах с. Багринівка Чернівецького району.

В ході судового розслідування 11.12.2023 року ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 та начальник Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України уклали угоду про визнання винуватості.

За умовами даної угоди обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнає свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні за обставин, викладених у обвинувальному акті. Інші учасники досудового розслідування також не оспорюють викладених вище фактичних обставин правопорушення, сторони не мають сумнівів щодо добровільності та істинності їхніх позицій.

Сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.332 КК України сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб та узгоджують вид і розмір покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_4 пропонується звільнити від відбування основного покарання, якщо він протягом встановленого судом іспитового терміну не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

При погодженні призначення покарання враховувалось те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, а також те, що він добровільно перераховує кошти в сумі 50 000 грн., сплачені в якості застави, на потреби ЗСУ.

Обвинувачений ОСОБА_4 дає згоду на застосування відносно нього узгодженого за цією угодою покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом встановленого судом іспитового терміну не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, а саме: обмеження права оскарження вироку зі ст.ст.394, 424 КПК України та відмову від прав, передбачених ст.474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, визнав повністю за обставин, викладених в обвинувальному акті. Також обвинувачений ОСОБА_4 стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч. 2 ст. 332 КК України, щодо якого він визнає себе повністю винним, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які їм роз`яснені судом.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 вказував на те, що угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу, погроз та не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник ОСОБА_5 підтримав угоду про визнання винуватості.

Прокурор ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.

Заслухавши думку учасників процесу з приводу затвердження угоди, дослідивши матеріали кримінального провадження, переконавшись у добровільності укладення угоди з боку обвинуваченого, перевіривши угоду на відповідність вимогам ст.ст. 472-473 КПК України та нормам КК України, суд вважає, що угоду слід затвердити.

Так, згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до вимог п.2 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, тобто сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи норму ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 332 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угод про визнання винуватості обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 11.12.2023 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 та начальником Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України і призначити йому міру покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

До набрання вирком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 залишити попередній у виді застави.

Грошові кошти в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, сплачені ОСОБА_5 22.11.2023 року відповідно до платіжної інструкції № 249 на рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області на підставі ухвали слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22.11.2023 року, передати на потреби ЗСУ для цілей оборони України з наступними реквізитами:

МФО 300001

Рахунок № UA843000010000000047330992708

Код ЄДРПОУ 00032106

Отримувач: Національний банк України

Призначення: допомога ЗСУ;

Іншу частину грошових коштів у розмірі 164 720 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять) гривень 00 копійок, що внесені ним на рахунок: UA548201720355279001000008745, одержувач коштів: ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код ЄДРПОУ 26311401, банк: Держказначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача: 820172, відповідно до платіжного доручення № 249 від 22.11.2023 року згідно ухвали слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 листопада 2023 року повернути заставодавцю ОСОБА_5 .

Речовий доказ мобільний телефон марки «Samsung M51» чорного кольору залишити у власника ОСОБА_6 .

Речовий доказ мобільний телефон марки «Samsung S20+» чорного кольору повернути власнику.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.

Суддя