Рішення № 115563466, 11.12.2023, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/137/23

2-о/291/7/23

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2023 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

присяжних Кичі О.В., Кравчук О.П.,

при секретарі Колесник Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ружині цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою

ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ружинська селищна рада Бердичівського району Житомирської області, Вчорайшенська сільська рада Житомирської області

про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить визнати його сестру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та встановити над нею опіку і призначити його опікуном. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , яка постійно проживає в смт.Ружин, Бердичівського району, Житомирської області, хворіє з дитинства та є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, інвалідність встановлена безстроково.

Внаслідок хвороби сестра обмежена у самообслуговуванні, здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, потребує стороннього догляду.

Зазначене стверджується висновком ЛКК №91від 02.11.2022 року, довідкою до акту огляду МСЕК від 14.10.2005 року, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Постійно здійснює догляд за сестрою, оскільки після смерті батьків вона фактично не тільки не може себе обслуговувати, а і обмежена у здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Заявник в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Ружинської селищної ради Житомирської області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, направив до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Представник заінтересованої особи Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, направив до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Суд перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Ружин, Ружинського району, Житомирської області та є сестрою заявника ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 виданого 13.03.1975 року Ружинською сільською радою Ружинського району Житомирської області та серії НОМЕР_3 виданого повторно 26.07.1991 року Відділом ЗАГС Ружинського району Житомирської області, де матірю заявника ОСОБА_1 і його сестри ОСОБА_2 зазначена ОСОБА_3 (а.с.7-8).

ОСОБА_2 , постійно проживає в смт.Ружин, Бердичівського району, Житомирської області, є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, інвалідність встановлена їй безстроково, дане стверджується висновком ЛКК №91від 02.11.2022 року, довідкою до акту огляду МСЕК від 14.10.2005 року, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.9-11).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини першої цієї ж статті).

Відповідно до ч.1 ст.295 Цивільного процесуального Кодексу України, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, за місцезнаходження цього закладу.

Статтею 30 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно із ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 298 Цивільного процесуального кодексу України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

За даними висновку судово-психіатричного експерта від 20.06. 2023 року №304-2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час виявляє клінічні ознаки легкої розумової відсталості (помірно виражена дебільність) з емоційно-вольовою нестійкістю ( F 70.1 МКХ-10). ОСОБА_2 не здатна повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Ступінь наявних у ОСОБА_2 психічних розладів у сфері мислення, емоції, волі, критики, пам`яті та інтелекту на даний час обмежує її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує визнання її судом обмежено дієздатною (а.с.67-68).

Згідно рішення №161 від 21.09.2023 року Виконавчий комітет Ружинської селищної ради Житомирської області клопоче перед судом про призначення ОСОБА_1 опікуном над його сестрою ОСОБА_2 (а.с. 85).

Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За змістом ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, що також спростовується висновком судово-психіатричного експерта № 304-2023 від 20 червня 2023 року, складеного КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, відповідно до якого за своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_2 потребує не опіки, а піклування. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання його сестри ОСОБА_2 недієздатною, що свою чергу, з урахуванням положенням ст.ст. 58, 60 Цивільного кодексу України, виключає можливість призначення заявника опікуном над ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ружинська селищна рада Бердичівського району Житомирської області, Вчорайшенська сільська рада Житомирської області про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 30, 39, 55, 58, 60 Цивільного кодексу України,ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 295-300, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ружинська селищна рада Бердичівського району Житомирської області, Вчорайшенська сільська рада Житомирської області про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О. В. Митюк.

Присяжні О.В. Кича

О.П. Кравчук