Рішення № 115548960, 07.12.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. справа № 300/5055/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мищишин І.Я. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним дії щодо не зарахування страхового стажу, скасування рішення від 20.02.2023 №092550005368 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання зарахувати до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, період навчання з 01.09.1980 по 15.07.1981, період роботи з 15.07.1981 по 08.02.1994, період виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1994 по 26.10.1994, період роботи з 27.10.1994 по 14.02.1997, відповідно до записів в трудовій книжці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивачки періоди роботи згідно записів у трудовій книжці. Позивачкою зазначено, що вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи та була надана пенсійному органу. Вказала, що основною причиною для відмови у призначенні пенсії та зарахуванні стажу згідно трудової книжки було те, що на першій (титульній) сторінці на печатці не проглядається назва підприємства, а період роботи у фермерському підприємстві з 27.10.1994 по 31.01.1995 потребує довідки про сплату внесків. Проте, всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, дати наказів не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. Окрім цього вказала, що вона не повинен нести відповідальність за помилку (описку, виправлення) допущену роботодавцем та сплату ним страхових внесків. Також, зазначає про необхідність зарахування вказаних періодів, оскільки, оскільки після виїзду у 2022 із окупованої території вона не має змоги подати уточнюючі довідки. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.

У строк, встановлений судом, позивачка усунула вказані недоліки, тому хвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України..

Представниця Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте правомірно у зв`язку з відсутністю у позивачки необхідного страхового стажу. Підстав для зарахування стажу згідно даних трудової книжки у позивача немає, оскільки на першій (титульній) сторінці на печатці не проглядається назва підприємства, а період роботи у фермерському підприємстві з 27.10.1994 по 31.01.1995 потребує довідки про сплату внесків. Зазначила, що страховий стаж позивачки становить 9 років 10 місяців 9 днів, необхідний для призначення пенсії після досягнення віку 60 років 29 років. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представниця Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві також скористалась правом на подання відзиву, проти заявлених позовних вимог заперечила з аналогічних мотивів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.02.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.02.2022 року прийнято рішення№092550005368 про відмову у призначенні пенсії позивачці.

Так, вказаним рішення ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу 29 років. Страховий стаж становить 9 років 10 місяців 9 днів. Не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.07.1980, оскільки на першій (титульній) сторінці на печатці не проглядається назва підприємства, а період роботи у фермерському підприємстві з 27.10.1994 по 31.01.1995 потребує довідки про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Згідно із пунктом 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Судом встановлено, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1980, яка наявна у матеріалах справи, на першій (титульній) сторінці зазначено прізвище, ім`я та по батькові позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата заповнення 15.07.1981, її підпис і підпис відповідальної особи за заповнення трудової книжки та стоїть печатка відповідного підприємства, хоча, як встановлено із поданої суду копії, вона не є повністю чіткою.

Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні стажу позивача згідно поданої трудової книжки було те, що на першій (титульній) сторінці на печатці не проглядається назва підприємства.

Проте, суд зазначає, що прізвище, ім`я та по батькові, дата народження позивача повністю відповідають її паспортним даним, попереднє (дошлюбне) прізвище позивача ОСОБА_2 , яке зазначено на титульному аркуші трудової книжки було змінено на теперішнє ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 07.01.1984 та відповідним записом у трудовій книжці на останньому аркуші.

Окрім цього, суд звертає увагу, що вказаному відтиску печатки більше 40-ти років, що без сумніву може бути причиною втрати ним ясності та чіткості.

При цьому, періоди страхового стажу позивача, які зараховано відповідачем згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу, повністю відповідають трудовому стажу, зазначеному у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.07.1980. Більше того, коди ЄДРПОУ підприємств, що сплачували страхові внески за позивачку, зазначені у розрахунку стажу, належать підприємствам, на яких працювала позивач, згідно даних вказаної трудової книжки.

Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 Про трудові книжки працівників №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.

Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання суду, записи трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1980 відповідають періодам трудової діяльності позивача, а тому посилання на те, що на печатці не проглядається назва підприємства не є достатньою підставою для не врахування періодів трудової діяльності позивача до її стажу чи не врахування записів трудової книжки.

Щодо посилання відповідача на неможливість врахування періоду роботи у фермерському підприємстві з 27.10.1994 по 31.01.1995, оскільки такий потребує довідки про сплату внесків до Пенсійного фонду України суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 6 статті 20 Закону №2464-VI відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Отже, починаючи з 01.01.2004 (день набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування) обов`язковою умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Таким чином, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата таких внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача період її роботи на такому підприємстві.

Відтак, незараховані до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів трудової книжки підлягають зарахуванню.

Так, періоди роботи позивача відповідно до записів трудової книжки, а саме: період навчання з 01.09.1980 по 15.07.1981, роботи з 15.07.1981 по 08.02.1994, період виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1994 по 26.10.1994, роботи з 27.10.1994 по 14.02.1997 не зараховані відповідачем до її страхового стажу.

Як встановлено судом, з 01.09.1980 по 15.07.1981 позивачка навчалася у Лисичаснському технічному училищі №52 Ворошиловградської області (на даний час Луганська область), що також підтверджується поданим дипломом НОМЕР_3 від 15.07.1981 та відповідає запису у трудовій книжці; з 15.07.1981 по 08.02.1994 працювала продавцем; з 09.05.1994 по 26.10.1994 отримувала допомогу по безробіттю; з 27.10.1994 по 31.04.1995 касиром у продовольчому магазині фермерського господарства; з 31.01.1995 по 14.02.1997 продавцем в магазині товариства, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.07.1980.

Суд зазначає, що вказані записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять підписи відповідальних осіб та печатки підприємств.

Також, жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивачки, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, пенсійним органом не виявлено.

Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, вищезазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваних періодів навчання та роботи позивачки до її трудового стажу.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періодів з 01.09.1980 по 15.07.1981, з 15.07.1981 по 08.02.1994, з 09.05.1994 по 26.10.1994, з 27.10.1994 по 14.02.1997 (періоди, що не зараховані пенсійним органом) до її страхового стажу.

Відповідно до частини 1статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування вищезазначеного стажу є протиправними, а тому рішення від 20.02.2023 №092550005368 про відмову у призначенні пенсії, яким такий стає не зараховано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Тому, на переконання суду, з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивачки на відповідне пенсійне забезпечення слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 01.09.1980 по 15.07.1981, з 15.07.1981 по 08.02.1994, з 09.05.1994 по 26.10.1994, з 27.10.1994 по 14.02.1997 та повторно розглянути заяву позивача від 14.02.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 гривень 60 коп.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів: навчання з 01.09.1980 по 15.07.1981, роботи з 15.07.1981 по 08.02.1994, виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1994 по 26.10.1994, роботи з 27.10.1994 по 14.02.1997, відповідно до записів в трудовій книжці.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.02.2023 №092550005368 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 01.09.1980 по 15.07.1981, з 15.07.1981 по 08.02.1994, з 09.05.1994 по 26.10.1994, з 27.10.1994 по 14.02.1997 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2023 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивачка:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , (адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, Київська область, 04053.

Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.